Глава 18 - Поліція!
У той момент, коли Лі Те відкрив рот, всі присутні подивилися на нього.
Маленький павук Пітер Паркер сидів на землі, і його розпухле обличчя промайнула радість, а в очах з’явилася спалах світла.
"Ми ... Пане Брюс?"
Маленький павук, наче набрав собі нову надію і втупився на Лі Тьє.
Тим часом чорні хлопці подивилися один на одного.
"Це ж ще жовтошкіра мавпа?"
"Слише, вали звідси, а то зараз до лоба отримаєш".
Кілька чорних хлопців вийшли вперед. Найнижчі з цих хлопців на голову перевершували Лі Те.
Звичайно, їх можна назвати зарозумілими.
Не дивно, що вони мали силу.
Тим часом Лі Те, переконавшись, що з Паркером все добре, зітхнув із полегшенням.
Він подивився на негрів і вони йому зовсім не сподобалися.
Звичайно, ці хлопці не були любителями дівчат.
Ні, їм подобалося щось інше, дещо брудне.
« Не примушуйте мене пачкати руки», сказав серйозним голосом Лі Те.
Він навіть не брехав. Йому дійсно не хотілося зв'язуватися з цими хлопцями.
Його слова ще більше роздратували чорних хлопців.
Тепер на їхніх обличчях кожен міг би побачити дуже сильний гнів.
"Чортова мавпа в жовтій луху, про що ти говориш?"
« Можливо, ти теж. Ну так ми зараз виконаємо твою заповітну мрію."
"Хит, вбий його!"
Ліддер чорних хлопців взяв на себе ініціативу і вирішив діяти першим.
Адже в його очах Лі Тє, безсумнівно, образив їх.
Більше того, після його слів почали діяти всі інші.
Звичайно, ці хлопці мали більше ніж достатньо сил для того, щоб побути на самоті.
Однак Лі Те - агент Щита.
"Містер Брюс, будьте обережні!" - Закричав Пітер Паркер.
Він знав, що Лі Те дуже могутній, але не був упевнений у його перемозі.
Але високі темношкірі хлопці створювали величезне відчуття тиску.
Проте, обличчя Лі Те було зовсім спокійним, а вже через кілька хвилин його тіло стало трохи розмитим.
"Пух, пух, пах".
В одну мить троє або четверо хлопців просто впали.
"Вшик, вшивок ~"
А вже в наступний момент Лі Те зламав руку, що тримала ніж.
"Аа-а!
Негри кричали від болю і жаху.
Вони ж не помітили жодного руху Лі Те.
У цей момент обличчя провідника негрів сильно змінилося і він подивився на чоловіка, який впав на землю.
"Чт... Що тут відбувається? "Я не міг повірити в те, що бачив. Він здригнувся, як осінний лист, і дивився на Лі Те.
Звичайно, обличчя Пітера Паркера теж змінилося.
« Він занадто сильний, надто могутній». на даний момент в його голові витікала тільки ця думка.
За останні кілька тижнів Пітер зрозумів, що Лі Те дуже сильна людина.
Але він навіть не міг собі уявити.
Маленький павук був настільки шокований, що навіть не міг щось сказати.
"Може продовжимо?" - Лі Те подивився на колишнього лідера негрів.
Чорний хлопець був в жахі, а Лі Те навпаки здавався вже занадто спокійним.
З усіх негрив на ногах стояв тільки він.
Всі інші або валялися без свідомості, або кричали від болю.
Іншими словами, зараз залишився тільки він.
Ось тільки в даний момент, Лі Те, як бог смерті, уважно стежив за ним.
Бігти!
Так, бігти. Бігти якомога швидше.
Це була єдина думка в його серці.
"Фіу-фіо--~"
Тим не менш, коли він уже хотів втекти пролунав звук сирени.
Поліція!
Тому він змінив рішення і подивився на Лі Те.
"Ха-ха-х, ось і поліція. Зараз тебе закриють за умисне заподіяння болю." Засміявся хлопець, відчувши проблиск надії.
У негра були деякі зв'язки з поліцією, та і з натовпом поранених особливих доказів не потрібно було.
Незалежно від того, наскільки міцні ваші м'язи, пістолет поліцейського все ж набагато сильніший.
« Поліція, поліція. Всім негайно підняти руки і не рухатися!"
У цей момент на тьмяно освітленій вулиці з’явилося кілька патрульних машин.
І близько 20 поліцейських направили свою зброю на Лі Те.
"Що сталося?" - байдужим голосом запитав один з них.
"Сер, сер, цей хлопець вбивця, він хоче вбити нас" як можна голосніше закричав чорношкірий хлопець.
Почувши це, капітан подивився на Лі Те і почав кричати, побачивши в його руці ніж.
« Негайно кинь зброю».
Лі Те, зовсім спокійно подивився на довколишніх поліцейських і упустив ніж на землю.
Тим часом Паркер встав поруч з ним і винуватим голосом сказав.
« Пробачте, пане Брюсе, це все через мене".
Проте Лі Те похитав головою і сказав: « У цьому немає твоєї вини, давай просто прослідкуємо за ними».
Сьогодні Пітер Паркер був не просто звичайним учнем, а непереможним чоловіком павуком.
"Перекладаю, що все що ви скажете може бути використане в суді, тому не варто говорити всяку нісенітницю." - Сказав капітан поліції.
На що Лі Те дуже холодним голосом відповів: « Я теж раджу вам бути дуже обережні".
Його слова мали такий величезний імпульс, що від них буквально падало в тремтіння.
Почувши їх, навіть досить досвідчений капітан поліції був трохи наляканий.
Звичайно, перед ним стояв не звичайний чоловік.
Паркера й Лі Тюхей обережно посадили в патрульну машину, навіть не одягаючи наручники.
Капітан боявся, що якщо перед ним і справді хтось важливий, то він може втратити роботу.
« Пробачте, пане Брюсе». - Маленький павук дійсно звинувачував себе в тому, що трапилося. Адже це саме він втягнув свого вчителя у неприємності.
Проте Лі Те похитав головою і дивлячись на Паркера сказав.
"Пітере, якщо б у тебе була неймовірна сила, то що б ти зробив?"
Такі маленькі павуки не могли здивуватися.
Він не розумів, що означають ці слова.
Однак вони звучали дуже і серйозно.
https://literna.net/uk/books/239-zvantazhiti-chislenni-talanti-zaversheno