Розділ 3865
Очевидно, що його одяг був дуже розкішний і гарний.
Су Ло лагідно погладила дитину, на вухо заспівала м’яка і заспокійлива мова. Тільки тоді хлопець почав поступово приходити в себе. Його затуманений від жаху погляд повільно сфокусувався на обличчі Су Ло, і в наступну мить він не витримав шоку, голосно та гірко розридався: « У-а-А!»
Су Ло міцно притиснула його до себе, продовжуючи баюкати і погладити по макушці:
- Ну все, не плач... Не бійся, милий, все вже позаду. Тепер ти в безпеці.
Вона раз у раз повторювала ці зворушливі слова потіхи, бо добре розуміла, що ця подія залишила глибоку і кровоточу рану в серці дитини. Якщо не залікувати цей переляк зараз, він міг на все життя залишити незгладимий слід в його психіці і вплинути на подальшу розвиток.
Заспокоївши дитину словами, Су Ло одночасно застосувала свою могутню духовну енергію і опустила розум хлопчика хвилями спокою. І це дуже вплинуло на дитину, яка вже не могла стримати сліз і заснув прямо в неї на плечі. Але навіть уві сні його маленьке тельце не раз змагалося від корабельних всхлипів, і він виглядав надзвичайно нещасним та ображеним.
У той же час Су Ло знайшла хвилинку, щоб похвалити свого супутника:
- Сяо Ке, ти просто молодець. Відмінна робота.
Маленький відрив Сюань був дуже задоволений похвалою, але його погляд прикутий до переможеного Сурявого Звіру, який безпорадно лежав на колінах. Сяо Ке дивився на нього так щільно, що у нього ледве слинки не текли.
Су Ло відразу поперхнулася: «...»
Цей Сяо Ке... Нічого не знає. Ця тварина - чиєсь їдря, її не можна просто так взяти і з'їсти!
Вона згадала, що останній місяць вони провели на спині Вісімкрилого Кривавого Чорнонефритового Лева, і весь цей час вона була поглинута алхімією, через яку трохи запустила раціон маленького прожори. Мабуть, він дійсно зголоднів. Су Ло поспішила лагідно умовити його:
— Хороший мой, будь умница. Як тільки ми повернемося, сестра приготує тобі щось дійсно смачненьке, домовилися?
З цими словами Су Ло потягла Сао Ке за собою, бажаючи швидше піти. Вона знала його неприборканий і зухвалий вдачу: якщо його уникнути прямо зараз, цей благородний Сніговий кучерявий Звірі в мить перетворитися на апетитну порцію смаженого м'яса.
Сяо Ке, хоч і неохоче, однак послухався Су Ло. Але їм слід було приготуватися до того, що мало статися.
Вона вже виходила з карети і була палкою, бо зрозуміла, що це гнів.
Вона люто вказувала чорним батогом на Су Ло і закричала:
- Це ти? Це ти тільки що посміла збити з ніг мого Снігового кучерявого Дверя? Це через тебе ця почесна пана впала? Відповідай!
Не чекаючи відповіді, дівчина замахнулася і хотіла з усією силою хлестнути Су Ло своїм батіком, щоб шкіра лускала, а тіло обнажилась!
Удар чорного батаму був націлений пряміком в обличчя Су Ло — ідеальною, ідеальну маску краси, яка викликала у дівчини раптовий приступ шаленої заздрості.
Але коли він вже мав впитися в шкіру, Су Ло просхнула руку і перехопила кінчик битого батогів.
Зброя застигла, натягнута, як струна: двоє людей міцно тримали її з різних кінців. Сили здавалися рівними, і жодна сторона не хотіла поступатися ні п’яді.
Су Ло крижаний, що пронизує до кісток поглядом втупилася на бійку.
Та ж у відповідь тільки ще пуще розлютилась, свердля Су Ло яростним очейом:
- Ти смієш перешкоджати моєму батогом? Так ти, я погляну, жити втомилася! Ти хоч знаєш, хто я така?
На губах Су Ло заграла ледь помітна, іронічна усмішка:
— Хто ж ти, дозволь полюбить?
— Я — Гу Янсинь! — Дівчинко викрикувала з невибагливою перевагою.
Вона очікувала, що коли перед нею зазвучить це ім’я, то дівчина раптово зблідне, здригнуться від страху і почне благати про милість. Але, прочекавши декілька тотальних секунд, вона побачила лише холодну висмішку на обличчі Су Ло.
Су Ло злегка нахилила голову, наче пригадувала щось, і нарешті сказала:
- Не чула про таке.
І це була чиста правда: у всьому Майері Су Ло знала від сили з десяток імен.
- Що? Ти не чула мого імені? Тоді ти повинна була хоча б чути моє прізвище! Як ти смієш задирати ніс перед сім'єю Гу з міста Майер! — Гу Янсінь тикала пальцем в сторону Су Ло, сковзнувшись на вереск.
Су Ло тільки холодно розсміялася у відповідь:
— Сім'я Гу, сім'ї Сю... Мені байдуже. Але дозволь дати тобі одну пораду: не смій ганяти чарівних звірів по жвавих вулицях, сіючи хаос і врізаючись у людей. Цього разу тобі зустрілися ми і запобігли трагедії. Наступного разу удача може бути не настільки приємною до тебе!
Враження Су Ло про Гу Янсінь було вкрай поганим.
Розділ 3866
За логікою речей, оскільки Сяо Ке зупинив знешкоджену тварину і вона врятувала дитину від кривавої драми, Гу Янсінь мусила розсипатися у вдячності. Але насправді все вийшло з точністю до навпаки.
Вона не тільки виказала ні краплі вдячності, але й відповіла на добро відвертої чорної невдячності.
У цей момент Гу Янсінь була на межі божевілля від люті!
Лише подумайте! Вона, Гу Янсінь, відтоді як її прийняли в сім'ю Ґу, купалася у безмежній любові та балеті батька. Все, що вона хотіла - б виконалося у мить; все, чим би вона не чинила, сходить їй з рук. Хто сміявся їй перелічити? Хто сміявся вставати у неї на шляху? І ось тепер, звідки ні візьмись, вилізла якась дівка і сміє її навчати?
Оскільки це відбувалося в торговому кварталі, довкола швидко зібрався великий натовп земенів.
І тепер люди в натовпі почали розпізнавати порушника спокою.
— Небеса, та ця дівиця на Сніжному кучерявому Звірі з родини Гу!
- З тих самих Гу? Сім'я віце-президента Банку Пурпурних Крісталів?
— Саме так! Той віце-президент - особистість дуже велика. Кажуть, що керівник Йорк більшість часу приділяє культивації, а тому всі справи Банку Пурпурних Крісталів переклали на плечі цього заступника. Отже, зараз цей віце-президент заправляє там усім, по суті, будучи фактичним главою банку.
- Ось що... Тепер зрозуміло. У місті будь-який, хто поважає себе людина з вищого суспільства лізе зі шкіри геть, щоб бути служителем перед віце-президентом. Тож не дивно, що його донька поводиться так зарозуміло.
Тим часом Гу Янсінь не злякалася, помітивши те, чого її навчилися. Замість того щоб виявити хоч краплю каяття, відповідної винниці аварії, вона переповнила свою власну самовпевненість.
Спесиво і веселіше вона подивилася на Су Ло зверху вниз, немов на жалюгідний комаха, яку вона ось-ось розчавить підошвою:
— Чула? Чула, що кажуть? Тепер ти зрозуміла, хто стоїть перед тобою? Я — дорогоцінна дочка родини Гу! Що для мене означає розчавити кілька людей у цьому місті? Я можу вбивати кожного дня, і ніхто не посміє мені сказати!
Су Ло доводилось зустрічати зарозумілих людей, але вона ще не бачила такої крайності.
Спочатку вона подумала, що коли така дівчина поводиться так, то повинна бути принаймні дочкою лорда міста. Виявилося, що лише донька якогось банківського замка.
Тим часом у натовпі були добрі люди, які намагалися застерегти Су Ло:
— Баршню, уходите скорше. Сім’я Гу вкрай мстива, і завжди вигоряє своїх та з ними ліпше не зв'язуватися.
— И то верно! Гу Янсінь не перший раз збиває людей. Раніше вона вже намерти кілька задовбала, і їй все зійшло з рук. І цього разу ніхто не загинув, так що їй й зовсім нічого не буде.
— Так, йди поки не пізно, а то вплутаєшся в історію, з якої не виберешся. Борошно, краще мовчати і піти геть, ніж нажити собі такі нещастя.
Перехожі бачили, що Су Ло є натурою високої та шляхетної, тоді як Гу Янсінь виглядала просто огидою, тому таємно вони були на стороні Су Л.
— Уйти? Ха-ха! Думаєш, тепер я тебе відпущу? — Ґу Янсінь вказала на Су Ло і холодно розсміялася. - Ти хоч розумієш, на кого посягнула? Кажу тобі: за те, що ти сьогодні звунула ніс не в свою справу, не тільки ти, але й той сплів — ви обоє живі не підете!
Очі Су Ло небезпечно звузилися, перетворившись у вузькі щілини:
- Твоя зухвалість не знає меж.
і що ти мені зробиш? Знову повторюю: Якого біса ви полізли допомагати? Навіть якби я розчавила цього щеня на смерть, його батьки побачили мене і не посміяли б! Навпаки, вони б на коліна впали і благали мене про прощення! А ты? Здумала грати в благородство і повалити справедливість? Дурна дівка!
Це було неймовірно. Неймовірно, дивно зухвалий!
Однак натовп, здавалося б, звикла до такого. Слова Гу Янсінь були зустрінуті труною мовчанням, яке можна було прийняти за мовчазне визнання її правоти в цьому божевільному світі.
Гу Янсінь гордо втупилася на Су Ло, упиваючись своїм тріумфом:
- Хочеш зберегти свою шкуру? Що ж, це можливо. Я дам тобі один шанс!
Вона вказувала на свої розшиті перлами сапожки і крижаним тоном наказувала:
— Падай на колени. Ползи сюди і вилижи пил з моїх чобіт до дзеркального блиску. Зробиш це, і тоді ця пані може пощадити твоє нікчемне собаче життя!