Розділ 3863
Спостерігати за тим, як ця божественно прекрасна, ніби з небесного полотна діви, перевершує прилавок прямо на пилових мостів і починає лизати покупців... Дивно. У товстого дядька в голові ніяк не вкладалась ця картина. У глибині душі він відчував, що відбувається щось з ряду геть вихідний, якась безглуздість, і в той же час не міг сказати, Що це погано.
Навпаки, коли раніше Су Ло здавалося йому недосяжною, подібною до холодної і величної богині з засніжених вершин Дев’яті Небес, вона раптом стала « живою», близькою та зрозумілою, наче втіленням життя.
« Серед молодшого покоління чотири великі сім’ї дійсно зустрічаються такі... Приземлені натури?» - гадав він, вражений до глибини душі. Образ Су Ло в очах товстого дядька засяяв новими, виключно позитивними фарбами.
Врешті-решт, він просто не витримав, дивлячись, як ця красуня рівня правдивої богині вимушена надривати голос на ринковій площі. Дядюшка поспішив на допомогу, кликнувши всіх своїх наказів і помічників, щоб ті підсобили Су Ло в її торговій справі.
Стояло Су Ло зайняти своє місце, як її зовнішній вигляд спрацювала краще будь-який вивіски. Натовп почав тягнутися миттєво. Спочатку підходили одиниці, залучені рідкою красою « продавці», але ледь вона почала викрикувати ціни, народ повалив валом, і незабаром у прилавку було сформовано справжнє стовпотворіння.
- Що? "Записунки про м'якість води" всього за п'ять тисяч? Це правда чи мені вуха змінюють?
— Мать божя! "Мистецтво Небесної і морської ненависті" теж по п'ять тисяч? Ви нас точно не дурите?
— Эй, гляньте! Алебарда Пожирателья Душ? Золоті молоти-треніки? Огненна цибуля Чорного Інея? Та це ж справжні артефакти нижчого божественного рангу! І чому вони?
— Пять тысяч! Все по п'ять тисяч! Віддаю вам майже безкоштовно, віддаючи велику розпродажу! — Су Ло рішуче відповідала, намагаючись перекричати гул голосів.
Для неї ці речі були не більш ніж мотлохом, підместизації, але вона і уявити не могла, що для місцевих практик вони стануть межі мрій. Люди обезуміли від несподіваної успішності.
— А-а! Не спускайте з рук! « Записки про м'якість води» — мої!
— Забираю все! Я купую тут все разом, проваліть звідси!
— Сам забирай, жадібна морда! Вирішив в одні руки все заграбувати? Я тобі зараз так всиплю, мало не здасться!
— Ой, моя голова...
- Люди, налітайте, поки дають! П'ять тисяч фіолетових кристалів! Лише п'ять тисяч за скарб!
— Проклятье, чого ти так далеко тягнеш свої граблі? Все під себе під гріх хочеш? А ну відпусти! Ці пурпурні вогняні колеса мої по праву!
Сцену, яка розгорнулася на вулиці, можна було описати лише одним словом — божевілля.
Багато тих, хто мав привілей урвати товарні угоди, відразу ж кинулися з усіх ніг і не чекали на проспекти. Вони боялися привернути увагу завивиків до себе, притискували скарб до грудей. Завдяки такій поспішності справа, незважаючи на неймовірний хаос і крики, не дійшла до справжньої кривавої поталу.
Перша партія технік і зброї, виставлена Су Ло, розійшлася в мить ока. Натовп практиків оточила її щільним кільцем, дивлячись на неї такими жалібними, повні сліз і надії очима, наче якщо Су Ло зараз же не дістане ще що-небудь, це стане найбільшим злочином проти людства.
Су Ло знову пуралась у своїх просторових запасах і виділилася методикою вище:
- Ці будуть дорожчими. Кількість обмежена, хто перший встав — того і тапки.
Цього разу вона виставила артефакти середнього божественного рангу!
— Небеса! Зброя середнього божественного рангу всього за десять тисяч фіолетових кристалів?
Швидше! Купую! Беру не дивлячись!
Натовп занурився в новий приступ шаленства.
Су Ло лише мовчазно спостерігала за цим ажіотажем. Вона вважала, що їй доведеться довго і нудно зазивати покупців, а торгівля пішла настільки бойко, щоб ледве прийняти оплату. Проте, їй ці речі були без потреби, вони просто займали дорогоцінне місце, а виручена сума фіолетових кристалів перевершила всі її найсміливіші сподівання.
— Дурня, невже більше нічого немає? Ще хоч крапельку, благаємо!
Коли прилавок спорожнів, люди продовжували стояти, дивлячись на Су Ло з незгладим розпачем. Багато кусали локті від досади, корячи себе за повільність або через те, що вийшли з дому із напівпустеними гаманцями.
Су Ло розвіла руками:
— Запаси повністю вичерпані, більше нічого немає. Розходьтеся, панове, розходимось.
Коли вона домовилася, то схопила Сяо Ке за руку і активувала « Тєлепортацію». Один стрибок, другий, третій... Вона зробила кілька десятків миттєвих переміщень підряд, залишивши всіх, хто намагався таємно простежити за нею, в повному замішанні з розкриті ротами.
Розділ 3864
Варто пам’ятати, що сьогодні Су Ло виручила принаймні мільйон фіолетових кристалів! А фіолетові кристали цього світу — це валюта, яка має величезну купівельну спроможність. Звичайно, така сума не мала жодного значення для очей.
Під час торгівлі Су Ло уважно стежила за натовпом і швидко прийняла кількох підозрілих осіб, чиї думки були далеко від чесної покупки. Тому, закінчуючи роботу, вона піднялася до передозування і сховалася з швидкістю блискавки.
Покупка мільйонів кристалів справді викликала повагу.
Дочекавшись, поки переслідувачі остаточно втратять її слід, Су Ло разом з Сіо Ке прослизнула на сусідню вулицю. Там вона почала скупувати все необхідне для « відновлення гардеробу» і побута: одяг, провізію на найближчі п'ятдесят років, бойові припаси та багато іншого.
Врешті-решт, Су Ло трохи похитнулася і виклала ще сто тисяч кристалів для двох маріонеток Бога Бітви такий запас метеориритних білих каменів, якого мало взяти на весь час довгу подорож.
Сьогоднішній день видався для неї дуже насиченим: вона то продавала, то купувала, метаючись між лавками, і до вечора відчула надзвичайну втому. Однак кожна жінка має природне бажання купувати, і тому така марнота приносила їй більше задоволення, ніж втоми.
І ось, коли вони збиралися повернутися до будь - якої необхідності, сталося непередбачене.
"Цок-цок!!"!" - раптом донісся швидкий, ритмічний топот копит.
Су Ло відразу відчула в повітрі різку нотку небезпеки. Вона інстинктивно вкинула голову, озираючись назад.
На них на шаленій швидкості несеться порода Сніговий кучерявий Звір! Його густа вовна, білосніжна і виє, ловляючись пишним блиском. Велетенське, статичне тіло дикого звіра так і дихало первісною силою, а чотири копита, що вдарялися у мостом, виглядали вилиті з сталі. Це була бойова тварина четвертої зірки рангу Шеньхуа!
Позаду нього на жорсткому зчеплення неслися елегантна, розкішне оздоблення карета, від якої і віяло жіночою вишуканою та владною.
Сю Ло послизнув по шаленому мчачому звірині і раптово завмер: на самій середині дороги стояв маленький хлопчик років п'яти-шості. Дитина, здавалося, остаточно заціпеніла від жаху; вона завмерши стовпом, не в змозі шевнутися або хоча б кричати, дивлячись широко відкритими очима на літаюче на нього смерть.
Відстань від Су Ло до хлопчика була значно більшою, ніж від Сніжного Кучерявого Дверя до нього!
— Беги! — Ша Ло малюку, відчайдушно крикнула.
Хоч би як голосно вона кричала, дитина не реагувала — страх паралізував його волю і перетворив у нерухомого виття перед лицем нависаючої сили звірини.
Су Ло в долю секунди активувала "Телепортацію". У найбільш критичний момент, коли копита звіра вже були готові розморозити крихке тельце, вона підхопила хлопчика і різким ривком відкотилася праворуч, виходячи з траєкторії удару.
У ту ж мить Сяо Кэ кинувся вперед. Його реакція була блискавкою: він вчепився у густу шерсть на лобі Сніжного Кучерявого Звіра, одним могутньою рухом буквально стримав його на диби, шибки, і з неймовірною силою швирнув в сторону!
Якою ж була сила цього маленького відривання?
Величезний Сніговий кучерявий Звірі був піднятий в повітря, наче ганчірка, і з глухим звуком відкинуто геть.
"КРАЦ!" — почувся оглушливий гуркіт, за яким відразу ж пішов пронизливий, повний люті і зляканий жіночий вереск.
Нещасний дикий звір, повалившись на місту, лише важко й хрипло сопел, не в стані піднятися. Очевидно, його могутні ноги були зламані під час падіння.
У цей момент з пошкодженої, але все ще чудовою карети, які виявлялися, вибралась жінка. Точніше, це були дві дівчини - очевидно з усього, пані і її служниця.
Молода пані була одягнена з неймовірною розкішшю. Її волосся було зафарбоване в вигадливу причіску « слини», у яку була недбало, але з із висіком оськнута золота шпилька у вигляді метелика, прикрашена дорогоцінним камінням. На ній було плаття місячного-білого кольору з орнаментом із сотні квітів і пурхаючи метеликів, оповите димчастою вуалью та завершується підлом у вигляді хвоста фенікса. На ногах кралися сатинові сережки, розшиті павичемі нитки та перлами.
Її обличчя, безсумнівно, було б дуже привабливим, але зараз воно було спотворене гримасою люті. Вона, наче розлючена фурія, рушила прямо на Су Ло.
Але, переконавшись у тому, що небезпека минула, Су Ло опустила на землю хлопчика, який врятував її. Тільки тепер вона змогла краще розглянути дитину.
Малюку було не більше шести років. Його шкіра була білою і ніжною, точно тонкою порцеляною; він здавався чудовою куклою з коштовного нефриту. Особливо його вразило те, що він мав довгі та густі вії, які робили личко ще більш зворушливим і невинним.