Розділ 3521
Усвідомлюючий момент пан Вей Чжунтя злегка кашляв і вимовив:
— Волна магічних звірів, яка трапляється раз у сто років. Якщо тобі пощастить, ти зможеш побачити його.
Наньгун Левюні нічого не відповів, тільки раптово посилив тиск на його шиї.
— Кх!
Вей Чжунтя відразу відчув сильне задушення, і його запаморочення обернулося наче цунамі.
Тільки в цю мить він по-справжньому зрозумів: Нанґун Люнь справді втратив розум від люті.
Ця неконтрольована, шалена лють змусила серце Вей Чжунтя здригнутися від жаху. У цей момент він відчув точно те ж, що і великий герцог Лей Мін ... Якщо він не відповість негайно, Нанґун Льоунь в наступну мить просто сверне йому шию!
Пан Вей Чжунтян не боявся смерті, але боявся померти так жало і ганебно.
Він глибоко зітхнув про себе, а потім заговорив дуже швидко:
— Молодий пан живе в місцевості, де звичайні люди не можуть увійти. Тільки досягнувши рангу Шеньхуа... ти вже на колезі Шенхуа, тому зможеш пройти через заборонені Ворота.
Очі Наньгун Левуня були в небезпеці, наче гострі леза, пронизливо та жорстоко витріщившись на Вей Чжунтя.
Вей Чжунтя дуже зітхнув.
Коли один молодий пан був учителем тисячі разів картав його, присягнув під отрутою і ніколи не розкриє цієї таємниці. Але зараз-
Вей Чжунтяни раптом відчув, що пан Нанґун гірший за вчитель.
Ладно. Нехай буде так.
Вей Чжунтя нарешті видихнув все одним духом:
- Весь час рухайся на північ. На відстані дев’яносто шість мільйонів кілометрів знаходиться вхід. Якщо наважишся увійти...
Наньгун Леунь пильно дивився в очі Вей Чжунтян.
Погляд Вей Чжунтя був чистим і щирим, з легкою гіркотою. Наньгун Люні зрозумів, що той не бреше.
Вибравши останню краплю відомої йому інформації з Вей Чжунтя, він відкинув її і широким рішучим кроком віддалився.
Вей Чжунтян, кинутий на землю, дивлячись на рішучу видалена спину Наньгуна Люня, мимовільно крикнув наступним:
- Молодий пан надзвичайно могутній! Навіть мій вчитель перед ним — мов глиняна фігурка! Ти не зможеш його перемогти!
Попереду сяяв яскравий захід сонця. Наньгун Левюнґ широко крокував назустріч червоним хмарам і незабаром повністю розчинився у безмежному небі.
- Ти не зможеш його перемогти... — На губах пробурмотів Вей Чжунтян, на устах мигнула тінь жалю.
Наньгун Левунґ, улюбленець неба — всього лиш трохи більше ніж двісті років від роду, — вже досяг ранги Шенюна. У світі Духів це можна вважати нездійсненним досягненням. Але такий геніальний експерт ось-ось повинен був пащу... Це дійсно викликало гострий біль у серці.
Наньгун Лууні мчав уперед, наче вітер на Місяць.
Якби це було на матеріальному континенті, то для нього була б справою всього лиш кількох днів відстань у дев’яносто шість мільйонів кілометрів.
Але зараз, у Мірі Духів, гравітаційний тиск був в сотні разів сильнішим від матеріального континенту. Навіть просте переміщення по повітряу вже мало серйозну проблему для Нангун.
На щастя, серед скарбів, які раніше передали десять великих керівників, були металеві літальні кораблі.
І не один - цілих десять.
Від малого, середнього, великого до надбільшого... всі розміри і моделі були присутні.
Наньгун Левюнґ вибрав найшвидший, малий металевий корабель. Він закинув у маленький богствований дракон і малий чорний кота, взяв контроль на себе та кинувся на північ.
Заклавши синій кристал і запустивши напрямок, корабель почав автоматично рухатися вперед.
Тільки в цей момент Наньгун Лууні нарешті по-справжньому затихих.
Він втомився опустився в м'яке крісло, поклав руки на коліна, ладонами повністю закрив обличчя і застиг без руху.
Всемогутній, владний і домінуючий пан Наньгун у цей момент випромінював густу, важку аура самотності та глибокого самозречення.
Розділ 352
Наньгун Левуні, що на металевому кораблі розміром лише 10 квадратних метрів, зберігав цю позу і просидів так цілі години.
Маленький Божевільний Дракон дивився на нерухомого Нангун Люуня, його чорні очі злегка шевнулися. Він повільно, крок за кроком, сантиметр за дюймом, тихенько підповз до Нангуна Люню і притиснувся своїм маленьким пухнастим готельцем до його боку.
Раніше маленький боговий Дракон боявся Наньгун Лююня.
Через його силу, через її домінуючу аури, з-за його всемогутності. Маленький Божевільний Дракон одночасно захоплювався ним і тремтів перед ним. Тваринний інстинкт підказав йому, що цей могутній чоловік дуже небезпечний. Тому він не смів підходити надто близько.
Але в цей момент Наньгун Льоуні сидів нерухомо, повністю втративши свій звичайний блиск. Від нього виходила сіра, в’януча аура, наче цвітена квітка, і тому я хотіла приблизитись до неї.
Маленький чорний кіт слухняно сидів на маленькому стільці, холодно дивлячись на лазурне небо за вікном. Вираз його мордочки було особливо складним.
Колись, тільки заключивши контракт з Су Ло, він був повний невдоволення, небажання і образи, постійно думаючи про те, як одного разу жорстоко помститися. Але, йдучи за Су Ло, він зрештою зрозумів, що таке справжня удача і можливості.
Випробування Чорнокрилих вартових, острів Демони, Острів Юйхуа... Для інших досягнення навіть на одну зірку вимагало тисячі великих зусиль, а біля Су Ло підвищення в ранзі було таке ж просте як би поїсти чи випити.
Сто років пролетіли, як одна мить, а швидкість його прогресу була схожа на сон. І тільки тепер, коли Су Ло викрали, маленький чорний кіт нарешті усвідомив — глибоко всередині душі він визнав Су Лор своєю справжньою господинею. Він давно їй підкорився.
Господиня... Чи повернеться вона? Як тільки маленький чорний кіт раптом з’явився і зникав, то міцно стиснув маленькі лапки в кулачки!
З бігом часу тупий біль у серці Нанґун Люня тільки збільшувався день від дня, розповсюджуючись по всьому тілу до кінчиків пальців.
Наньгун Левуні сидів там, наче втратив всяку життєву силу, що зніс і висихав.
Він добре розумів, що якщо він не зможе знайти Су Ло, то у своєму довгому майбутньому втратить всяку силу жити далі. Навіть якщо й далі існувати, то це буде лише ходячий мертвий організм.
Раптом наньгун Левуні різко встав з м’якого крісла. Рух був таким поривистим, що він перекинув Малого Божечного Дракона, який притискався до його ноги.
Наньгун Люуні підняв сніжно-білого Маленького Божествного Дракона, взяв його під мишки і, дивлячись прямо в очі, серйозно і урочисто сказав:
— Твоя господиня дуже розумна. Вона обов'язково зможе захистити себе. Правда ж?
Красиві чорні-білі очі Малого Божествнього дракона стали вологими, зворушливо-момарами. Він люто закивав своєю маленькою головкою!
Наньгун Люунґ глибоко надихнув, відштовхнувся Маленького Божественного Дракона в сторону маленького чорного кота, після чого сів прямо на підлогу і увійшов у стан культивації.
Він знайде її!
І поверне її до себе неушкодженою!
А зараз йому потрібно було як можна зміцнити себе, щоб, коли він її знайде, у нього вистачило сил забрати його назад.
Су Ло не знала, що сталося з Наньгун Люнем після того, як її похітила дивна пташка, але вона могла це чудово уявити - який це був хаос і буря.
Вона могла уявити собі, як Нанґун Льоунь безпорадно дивлячись на те, що її забирають, відчуватиме біль, вино, самобичування і страждання.
Су Ло все це розуміла, але в даний момент вона теж була абсолютно безсила.
Ця дивна пташка була найдивнішою істотою, яку Су Ло коли-небудь бачила.
Сказати, що це птах — але він зовсім не походила на птаха. Сказати, що це не птах - але у неї було пара величезних крил.
Цей дивний птах несла Су Ло, паря в дев'яти небесах.