Розділ 3519
Су Ло була талановитою у мистецтві барбекю.
Свіжа, апетитна пурхно-золота риба після ретельної очищення і промивання була нанизана на тонкі прути та укладена на решітку.
Пурпурно-золота риба, промитаючи небесною духовною водою найвищу якість під промені сонця сяяла м'яким золотистим блиском. Після того, як на неї щедро поклали високоякісну олію і почали обсмажувати легеньким полум'ям Паднього Червоного Лотоса, одна сторона швидко покрилася золотистою коркою. Масло шипело і капало вниз, зовні риба ставала хрусткою, а всередині залишалася ніжною та соковитою, розповсюджуючи по всьому узбережжі запаморочливий аромат.
Су Ло вправно перекинула рибу на інший бік.
Вона смажила не одну, а відразу п’ять шашликів одночасно і значно економила час.
Насичений, привабливий аромат миттєво примусив Малого Божествованого дракона і маленького чорного кота, які раніше розбещували недалеку.
Дивлячись на апетитну пурхно-золоту рибу, Малого Божестяного дракона потекли слині - кап-кап.
Маленький чорний кіт, як завжди, намагався зберігати гідність. За своєю природою він повинен був презирливо поглянути на Малого Божечного дракона і граціозно втекти, але насправді він тільки відвернувся і крадькомою витер слини...
Е Шен'ян вдихнув аромат, очі його загорілися, немов зірки:
— О небо! Як же можна так смачно орати смажену рибу? Цей запах... Просто зводить з розуму! Про небо...
Поки Е Шен’ян продовжував співати, Су Ло весело сказала:
— Второпали! Все, підходьте і беріть!
Усі відразу прокинулися вперед!
Але саме в цей момент несподівано сталося непередбачене!
Ніхто не очікував, що в цю мить величезна чорна пляма тіні накриє весь берег.
Серце Наньгун Люня тремтіло, він інстинктивно потягнувся до Су Ло, бажаючи заховати її за своєю спиною.
Але коли він схопив, рука зловила лише порожнечу!
Ця велетенська тінь належала дивному птаху!
А потім тінь, що відкинута дивною птикою, вже зникла.
Разом з нею зникли Су Ло і п'ять шашликів із пурно-золотої риби...
Всі остовбеблі, могли тільки безпорадно дивитися, як дивна птах забирає Су Ло геть ...
Е Шен'ян інстинктивно повернувся до Нангун Левуню!
У цей момент обличчя Наньгун Ліюня було покрите крижаним інеєм, воно почорніло так сильно, що, здавалося, з нього ось-ось пітніє вода.
Наньгун Левуні інстинктивно мітнув в сторону дивної птиці свій холодний меч!
Холодний меч розрізав повітря!
Від нього всі почали чути пронизливий звук.
Але з часом швидкість холодного меча поступилася швидкості дивної пташки. Су Ло, яку вона несе, перетворилася на маленьку чорну точку і зникла в небі.
Наньгун Левуні хотів кинутися в погоню, але саме у цей момент від дивної птиці вирвалася неймовірно потужна сила, яка повністю скувала його тіло, не даючи зробити ні кроку!
Очі Наньгун Ляйня налилися кров'ю від люті, готові ось-ось лопнути!
У серці — розпач і нестерпний біль!
Він не міг поворухнутися, наче щось висмоктувало сили з його тіла. Він важко дихав, відкривав рот, але не міг видати ні звуку.
В голові — суцільна біла пелена. Він стояв розгублений і безпорадний, наче загублена дитина.
Божество, на яке всі тут дивувались з благоговінням, пан Нанґун, який завжди тримав все під контролем, в цей момент виглядав розгубленим, як дитина, вперше знайомий, що таке паніка і безпорадність ...
Коли тут раптово відбувся такий переполох, десять великих керівників почули шум, швидко прибігли.
— Дівчину Су потягла дивна птиця! — Викрикнув е Шен’ян, побачивши їх.
Десятеро великих провідників були озлоблені.
- Дівчину Су потягла дивна птиця? Про небо... Це була не просто дивна пташка... Це був молодий звір Сюаньу, — з гіркотою зробив великий герцог Лей Мін, дивлячись на Нанґун Левію. - Пане Наньгун, це справа... Варто добре зважити.
У очах Наньгун Левуня, налиті кров’ю, лютувала шалено. Він був лише крихітним хлопчиком, і великий герцог Лей Мін почувався так, ніби опинився в пеклі.
Розділ 3520
Він заїкаючись продовжив:
— Да... Цей нікчемний колись піднісся « проливці» молодого звіра Сюаньу і був загнаний на тисячу років. Зрештою, молодий пан по доброті не вбив мене, тому я маю певне уявлення...
— Як дивно. Хіба ж молодий пан не з’являється тільки в розпалі хвилі магічних звірів? Чому він напав зараз?
- Схоже, він повернувся назад.
- А хвиля магічних звірів... Вона ще станеться?
У цей момент всі погляди попрямували на Нанґун Люня.
Коли дивні птахи відлетіли, вона, будучи атакованою Нангуном Льюнем, відповіла контратакою, через що тіло Нанґун Левуня виявилося зв'язане.
Але навіть дивна пташка не сподівалася, що сила Наньгун Люня виявиться такою величезною — менш ніж за чверть години він повністю розвіяв техніку обеззброїння.
Наньгун Лууні холодний, як лід, дивився в напрямку, де зникла Су Ло. Рука, стискаючи в кулак, побілила, на тильній стороні долоні здулися сині вени. Він різко схопив великого герцога Лай Міна за шиворот і, люто дивлячись на нього, проговорив по складах:
— Конкретне - місце!
Шею великого герцога Лей Міни так сильно здихало, що він ледве не задихнувся.
Коли Нанґун втратив розум, то зрозумів: якщо він посміє сказати хоча б одне « ні », наступного разу його шия буде зламана.
- Конкретне місце... Пан Вей Чжунтя повинен знати! Так, пане Вей Чжунтянт знає! — Великий герцог Лей Мін раптом засмутився і вигукнув. - Пане Магічний Куб і пан Чорний Орел, найближчі до молодого пана. Як особистий учень пана Чорного Орла, якщо навіть пан Вей Чжунтян не знає, то ніхто не знатиме!
— Хлоп!
Великий герцог Лей Мін був відрізаний Нанґун Левунем, наче ганчірка. Наступну мить Нанґун Люнь підхопив Маленького Божествованого дракона і маленького чорного кота та широкими кроками віддалився.
Маленький боговчистий дракон і малий чорний кота мали контракт з Су Ло, але в цей момент обидва маленьких духовних тваринки не могли відчути її присутності. Це означало лише дві можливості.
Перша - Су Ло мертва.
Друга - Су Ло знаходиться в іншому просторі.
Наньгун Левуні сильно стиснув кулаки, а в грудях лютувала шалена лють.
За все своє життя це був перший раз, коли він відчував себе настільки безпорадним...
Яка там хвиля магічних звірів, який там вожак чарівних тварин ... Без Су Ло все це для Нанґун Левюня не мало жодного сенсу і абсолютно його не турбувало.
Але всі були вражені однією несподіванкою: після того як Су Ло була викрадена, занепокоєність, тривога і шаленство чарівних звірів... З бігом часу почали заспокоюватися. Докази, що наближуються хвилі чарівних звірів, ніби ніколи не з’являлися.
Десять великих керівників таємно переглянулися: « Чи ж хвиля магічних звірів дійсно не станеться? »
Їхні тривоги та хвилювання хвилі магічних звірів зникла... Почуття в серцях людей ставали дедалі складнішими.
Місце, де жив Вей Чжунтян, було дуже добре заховане.
Однак коли весь острів Юйхуа був піднятий на пошуки, за менш ніж три дні його сховище нарешті знайшли.
Вей Чжунтя ніяк не сподівався, що наступного разу він виглядатиме саме так.
Блідне обличчя, налиті кров’ю очі, вираз обличчя — жорстоке, люте та криваве. Здавалося, варто сказати хоч одне невірне слово — і шия буде миттєво зламана... У цей момент пан Наньгун нагадував загнаного в кут шаленого звіра — грізний і водночас сповнений жалю.
Вей Чжунтя ще не встиг нічого сказати, як Нанґун Люнь крокнув вперед, схопив його за горло і проричав:
— Кажи! Де знаходиться молодий звір Сюаньу!
— Кх... Навіщо тобі шукати молодого звіра Суанья? Кх... — Вей Чжунтян, який стояв перед цими кровожерливими очима, відразу зрозумів, що сказав забагато дурниць.