Розділ 3360
Отже, вся ця галаслива і багаточислена процесія з помпою прибула до третього місця призначення.
Це був маленький дзюрчачий струмок. Четверо прихвостнів, покірно закатавши штанини, увійшли в холодну воду і почали ретельно, один за одним обмацувати кожен камінець на дні...
Нічого. Нічого. І знову абсолютно нічого!
Вся четверта була готова розридатися від безсилля, у них просто не було слів...
— Босс... — Оскаржено дали вони.
— У нас є ще четверте місце! Досить чати, як баби! — Порив третій молодий пан Дунфан і, пихаючи гнівом, рішуче заступається геть.
Але на четвертому місці...
На п'ятому місці...
На шостому місці...
...
На двадцятому місці...
На тридцятому місці...
На сороковому місці...
На п'ятдесятому місці...
У кінці цих нескінченних пошуків четверо прихвостів впали в абсолютне, безпросвітне розчарування!
Нічого, нічого, і ще раз нічого!
Обличчя третього молодого пана Дунфана придбало абсолютно нездоровий, землястий відтінок... Він повністю і повністю занурився в пучину невірства, відмовляючись приймати жорстоку реальність.
- Неможливо... Це просто неможливо... Іде тільки другий день випробувань, як могло статися так, що кожен кут, кожне потай було очищене підчисту? - Третій молодий пан Дунфан, навіть якщо б у нього голова вибухнула від напружених роздумів, ні за що не здогадався, що маленький Божественний Дракон вже давним-давно пронісся по цій території, наче ураган, і підчисту вигріб усі місячні камені духу. Як він міг залишити хоч щось для нього?
— Босс, і що нам тепер робити? — Четверо прихвостнів, важко дихаючи дикою втому, нахмурилися і витріщились на третього молодого пана Дунфана. У їхніх голосих продовжувалося майже приховане роздратування.
Проробити стільки виснажливої роботи, і все даремно! Та хто завгодно на їх місці прийшов би в шаленство.
Третій молодий пан Дунфан кинув на них повний ненависті погляд:
- Звідки мені знати?
— Но... Хіба ваш дядько не віце-командир?
Третій молодий пан Дунфан втратив дар мови. Навіть якщо його дядько і був віце-командиром, він ніяк не міг передбачити, що цю зону хтось так безжалісно і дочиста розграбується!!
Четверо прихвостнів, глянувши на вираз обличчя свого провідника, відразу зрозуміли... Це кінець. Якщо у самого боса не залишилося жодного місячного каменя духу, то що про них говорити?
А раз місячних каменів духа не передбачається, то й церемонізуватися з третім молодим паном Дунфаном ця четка більше не збиралася.
У цей самий час маленький Божественний Дракон, безтурботно посіяючи свій коготок, навіть не підозрював, які величезні неприємності його дії донесли третьому панові Дунфану...
А маленький чорний кіт, перебуваючи під надійним захистом Су Ло і Малого Божествного Дракона, нарешті зробив успішний прорив!
Вузьке горло, яке впродовж тисячі років стримало його від цього лиха, раптово зруйнувало і вивільнена духовна енергія була справді колосальною та приголомшливою.
Усе небо затягнулося важкими, похмурими хмарами і спалахували сліпучі блискавки. Одна за одною з неба почала обрушуватися смертоносні блискавки Грозової скорботи!
На щастя, маленький чорний кіт не розчарував своїх спостерігачів. Хоч він виглядав дуже потріпаним, йому вдалося витримати всі удари Грозової скорботи і зрештою успішно завершити своє підвищення.
Коли ця люта Грозова скорбота нарешті вщухла, Су Ло побачила Малого чорного кота. Його шерстянка тепер лознулася і сяяла, наче змащена олія, здавалося, він повністю переродився та відновився.
— Ну і який у тебе тепер рівень сили? — поцікавилась вона.
Маленький чорний кіт кинув на Су Ло високомірний погляд і самозакохано струшив головою.
Але він раптом зрозумів, що зробив цей прорив лише завдяки тому, ніби маленький Божевільний Дракон Су Ло знайшов для нього місячні камені духу. Тепер він був у неї в неоплатному боргу.
Тому маленький чорний кіт лише верещав фиркнув, але нічого не відповів.
— Друга зірка ранга Хуаньхуа?
— Хм!
— Третя зірка ранга Хуаньхуа?
— Хм!
— Четверта зірка ранга Хуаньхуа? — Не здаваючись, продовжувала допитуватися Су Ло.
Цей маленький чорний кіт був зовсім неносним, ні краплі не милим і слухняний, на відміну від її рідного Маленького Божествного Дракона!
Маленький чорний кіт презирливо сміл Су Ло поглядом і відвернувся, всім своїм виглядом показуючи, що йому лень з нею розмовляти.
Су Ло вже було збиралася схопити цього наглця і як слід потискатися в покарання, але не встигла вона поворухнутися, як її гостре шосте відчуття забило занепокоєння: наближається небезпека!
Група з п’яти осіб швидко стискала кільце навколо Су Ло, наближаючись зі всіх боків.
Серед цих п’ятьох були як чоловіки, так і жінки, на вигляд усім близько двадцяти років, і за їхньою виправкою відразу було видно, що вони володіють великою силою.
— Ого, а ця дівчина здається мені дуже знайомою.
— Хіба це не та сама пані Су Ло, за поїмку якої третій молодий пан Дунфан оголосив нагороду?
— А ця особлива особа стоїть цілий місячний камінь духу!
Розділ 3361
— Як це чудово! У нас є п'ятеро, а місячних каменів духа у нас лише чотири. Чому б нам не схопити цю пані Су і передати її третьому панові Дунфану в обмін на ще один камінь?
- Чудова ідея! Так і зробимо!
П’ять практиків з хижими вухликами сунулися на Су Ло, тримаючи її у щільному кільцеві.
Вони грамотно зайняли позиції, наглухо перекриваючи всі можливі шляхи до відступу.
Оскільки третій молодий пан Дунфан розповсюдив портрети Су Ло, ці люди змогли дізнатися її з першого погляду.
Су Ло байдуже зійшла оком по цій п'ятірці.
Їхня сила дійсно перевершувала її власну, проте... "Не можеш перемогти - біжи" - це було незмінним життям серед Су Ло.
Але не встигла вона продумати план тактичного відходу, як прямо перед її очима раптово мілинула темна тінь.
"Бац-бац !"
"А-а-ак!!"
Пронизливі, сповнені нестерпного болю крики один за одним розірвали повітря і зливаються в неперервну статуру.
Темна тінь рухалась з такою страшною, неймовірною швидкістю, що навіть натрірований зір Су Ло міг вловити лише мастила - щити.
Незабаром мілетіння припинилося, і ліве плече Су Ло трохи напружилося.
Маленький чорний кіт, розміром з долоню, у цей момент валяційно вилизував свою і без того бездоганно гладку, шовкову чорну шерстку.
А прямо на очах Су Ло...
Ті п’ять чоловік, які кілька секунд тому зарозуміло оточували її, тепер валялися на землі. Їхні обличчя були покриті синцями і посадами, вони отримали серйозні травми і зараз шкода корінилися від болю, постійно стаючи та причиляючи ...
— Це... — Су Ло стояла з відкритим ротом, приголомшена до глибини душі. Вона мала багато часу, щоб впадати у відчай.
Все це виявилося справою лап Малого чорного кота.
Хто б міг подумати, що після поглинання п’ятдесяти місячних каменів сила Маленького чорного кота зросте настільки жахливо!
Саме в цей момент до вуха Су Ло дійшов наповнений гордістю голос:
— П'ята зірка ранга Хуаньхуа.
- Що? — Машинно перепитала Су Ло, але відразу ж здогадалася, що маленький чорний кіт відповідає на питання, яке вона задавала йому ще до початку бою.
— П'ята зірка ранга Хуаньхуа? Ти вже досяг п'ятої зірки ранга Хуаньхуа! — Су Ло просто не могла в це повірити!
Цікаво, що Нанґун Левунь був на рівні шостої зірки рангу Хуаньхуа, а цей маленький чорний кіт прямо у неї на очах узяв і одним махом перескочив на п’яту зірку!
— Хм, хм! Якщо буде достатньо каміння, то й далі просуватиметься! — Сказав маленький чорний кіт, наблизившись в кутки рота.
- Дякую тобі за те, що ти зробив. Не очікувала, що ти можеш бути таким милим, - Су Ло, не соромлячись, по-військи потріпала Малого чорного кота по голові, в точності так само як вона завжди трелася маленького Божествного Дракона.
Вона чудово розуміла: якби маленький чорний кіт не втрутився, їй довелося б витратити величезну кількість зусиль, щоб впоратися з цією п'ятіркою, і, цілком можливо, в підсумку, у результаті вона все одно мусила б рятуватися втечею.
Маленький чорний кіт явно не звик до такої фамільярної близькості з людьми. На мить він заціпенів, його тонка спина напружилася і скам'яніла ...
Якщо придивитися уважніше, то на кінчиках його гострих котячих вушок можна було помітити ледь уловний пуховий рум’янець.
Як на зло, зір у Су Ло був неймовірно гострим. Жодна зміна в поведінці кота не уникнула її погляду. Помітивши цей легкий рум’ян, вона відразу розсміялася. Вона вважала, що маленький чорний кіт стає все більш схожим на справжнього імператора зарозумілим — такого цундере, і це було до біса мило.
Маленький чорний кіт ухилився від "тиснуючої" долоні Су Ло, гордо стримав підборіддя і сміив її презирливим поглядом:
- Ти надто слабка!
Якби він не втрутився, то їй б було тільки виблискувати п’ятами!
- Яка різниця, якщо у мене є такий прекрасний маленький чорний кіт? Ти думаєш, господиня трохи слабовата, що в цьому такого? — Безтурботно відмахнулася Су Ло.
— Ты! — Маленький чорний кіт, у якого було катастрофічно мало досвіду спілкування з людьми, вперше зіткнувся з такою безардонною наглузністю і зовсім розгубився, не знаючи, як на це реагувати.
— А ну-ка, давайте подивимося, які скарби приховані у цих п'ятьох - з лукавою посмішкою Су Ло перевела погляд на Малого Божествного Дракона.
Адже під час її словесної перепалки з Малим чорним кітом шустрий дракон вже встиг підбігти до переможених ворогів і спритно обшивати їх, витягнувши всі просторові мішечки.