Розділ 3276
Два мільйони зелених кристалів — це зовсім не мала сума!
Хоча Неньгун був невлюблений, але знущатися над ним було легкою здобиччю. З сарказмом, холодною і гарячою він процідив:
— Братец, ты и впрямь... Лише одна вилазка, і ти вже витратив два мільйони зелених кристалів. Ще кілька таких походів, і наше плем’я Лі влізе у борги.
Су Ло змірила його насмішним поглядом.
Лі Юньсь же знову втупився на неї, наче втративши голову.
Обличчя Наньгун Люуня пожвавилося, і якраз в той момент, коли він вже збирався діяти, до кімнати увірвався старий, що спирався на палицю. Він увійшов з такою люттю, що його палицею гулько стукав по підлозі!
Всі обернулися.
Коли вони дізналися про цей випадок, багато людей з Су Ло дуже розлютилися.
- Дідусю Сяхоу, як ви тут опинилися? — Він вигукнув: « Юначе, тримай ягідки ненадійні », і підлетів до нього, щоб підтримати пастушника сихоґо, сивоволосого та сьомобородного алхіміка.
Алхімік Сяхоу з силою ударяв палицею про підлогу і неохоче кричав:
- Хто тут сказав, що у Лі Юньліна хронічне отруєння? А ну-но! Вийди! Дай старому глянути, що за нащадок у нас такий "обрядок"! Виходь, виходь!
Алхімік Сяхоу поводився зухвало і владно, виливаючи гнів на всі сторони.
Ті, що оточують нас, наче цикади взимку, вже звикли до такої поведінки.
На континенті не вистачало алхіміків, але його розміри були на вагу золота. Те, що плем'я Лі могло дістати такого як Сагоу вже було успішним в попередньому житті, так що дозволити йому трохи повепритися було цілком природно.
Однак Су Ло не збиралася йти в нього на поступки. Вона лише спокійно кинула:
— Я вышла. І що ти мені зробиш?
— Ты? — Алхімік Сяхоу скептично втупився на Су Ло, а потім нетерпляче відмахнувся. — А ну, пішла геть, пошли! Що ти тут плутаєшся під ногами, соплячка жовторота? Швидко йди. Хто сказав, що у Лі Юньліна хронічне отруєння? Негайно з'ясуй перед старим! І ви всі, живо говорите, хто це був, інакше я позбавляю вас всіх ліків!
Загроза алхіміка Сяхоу була дуже ефективною для членів племені Лі.
Адже якщо потрапити в його чорний список, то цей чоловік до кінця своїх днів не зможе отримати жодного знаброя, виготовленого ним.
— Лі Юнься, говори ти! — Побачивши, що всі дивляться на нього з дивним виразом, алхімік Сяхо вирішив назвати ім'я.
Лі Юнсь нерішуче подивився на Су Ло, а потім з сумнівом глянув на алхіміка Сяхоу.
— Кажи! - Він люто зревів.
Лі Юнья здригнувся від страху і відразу ж вказав пальцем на Су Ло:
— Це... це дійсно була вона.
Алхімік Сяхоу не вірив. Його погляд ковзнув по натовпу, і він побачив, що всі, на кого він дивився, згідно кивали. Тільки тоді він зрозумів, що ця дівчина, яка не мала ні молока на губах, справді була зухвалою і цілковито зухвалою.
Алхімік Сяхоу мітнув на Су Ло гнівний погляд:
— Дівчисько, не смій більше кидатися словами і не навалюєш нещастя на своїх старших.
Сказавши це, він розвернувся, щоб піти, не бажаючи зв'язуватись з якою-небудь спілянкою.
Коли Су Ло побачила, що він йде, то лише посміхнулася і не зупинялася. Вона знайшла цього алхіміка дуже кумедним: хоча він і вів себе шумно та крикливо, але з легкістю розміщував до себе людей.
Алхімік Сяхоу вже розвернувся, щоб піти, і Су Ло ще не встигла нічого зробити, як хтось інший зреагував швидше.
Цим чоловіком був Тантай Хай.
Він ніби невпізнай потер носа.
Розділ 3277
- Так у молодого пана все-таки хронічне отруєння чи вроджена хвороба? — неквапливо вимовив він.
Ці слова швидко заморозили повітря.
Алхімік Сяхоу дуже глянув на Тантай Хая і холодно посміхнувся:
— А ти як думаєш? Невже старий не зміг би визначити хронічне отруєння?
Су Ло, побачивши його впертість, не стрималася від легкої висмішки і похитала головою:
— Хіба пан Сяхоу може помилятися? Це ж очевидне хронічне отруєння, як це може бути наслідком Синдром лукавого світла?
— Це наслідок Синдром Злого Світла! — Уперто твердив стариган.
« Явно хронічне отруєння », — відповіла Су Ло.
— Це наслідки Синдром Злого світла! — Настояв алхімік Сахоу.
— Хронічне отруєння!
— Наслідки лукавого світла!
...
Невдовзі у вухах звучали лише ці два фрази, від яких вже починалося звеніти вусі.
- Ти, сука, несеш всяку нісенітницю, говорячи про хронічне отруєння. Які в тебе докази? — Холодно посміхнувся алхімік Сяхоу.
Погляд Су Ло обвів присутніх.
Вона чудово розуміла, що алхімік Сяхоу просто-напросто не вірив у її здібності.
Незабаром її погляд зупинився на одній людині.
Цим чоловіком був не хто інший, як вождь.
Крихітний погляд Су Ло, гострий і блискучий клинок, був спрямований прямо на нього.
Під цим пристойним оком люди не влаштували жодної події.
Він злегка кашлянув:
- Юна пані, ви хочете щось сказати?
Су Ло кивнула:
- Так, але про це не так просто говорити.
Шефе погладив підборіддя і голосно розсміявся:
— Юна пані, не соромтеся. Старик не образиться, говоріть ж.
— Тоді я скажу вам, а ви не гніваєтесь на мене. Су Ло з усмішкою подивилася на нього, її очі хитро блищать, наче у білих лисичок.
— Як же я можу! Говоріть ж, швидше, — поквапив її вождь.
Чим довше Су Ло мовчала, тим більше його цікавість розпалилася.
Су Ло кивнула і без всяких передолостей обійшла всіх:
- Ви хворі.
Обличчя вождя відразу затремтіло, бо Су Ло почала ображати його з порога.
Його похмурим поглядом він подивився на Нанґун Люня, сподіваючись, що той пояснить йому.
Але Нанґун Люнья, відомий як « Охоронець Су Ло", оберігав свою дорогоцінну Ло-Ло найбільше на світі. Він би і не подумав докорити її навіть одним словом, навпаки, він був готовий підіграти їй в будь-який шалості, тільки б вона з радістю повеселася.
Наньгун Левуні схрестив руки на грудях, його точеною і незрівнянно гарною особою з’явилася легка усмішка. Він з посміхою подивився на Су Ло:
- З чого це пан вождь раптом захворів?
Су Ло з абсолютно серйозним видом дуже задумливо пояснила:
— Він захворів не раптово. Пан Вождь хворий вже дуже давно.
— Ты! — Ватажок перехопило подих, і він застряг у горлі. Його обличчя почервоне, але він стримувався, не даючи волі гніву.
Су Ло зі співчуттям подивилася на нього і спокійно сказала:
- Пане вождье, я вас не ображаю. Ви дійсно хворі, просто самі про це не знаєте.
Вождь, почувши це, не витримав і розсміявся. Він видав кілька холодних смішок, і в його очах читалася густа насмішка.
Алхімік Сяхоу і зовсім впав у лють:
- Жовта дівчинка, що за дурниця! Я щомісяця особисто перевіряю пульс пана вождя!
Він з силою заколов себе в груди, його голос звучав твердо і рішуче:
— Я готовий поклястися своїм життям, що здоров’я у пана вождя не є міцнішим і немає проблем!