Розділ 3242
Ці слова Су Ло адресувала Наньгун Люню, але вона зовсім не намагалася понизити голос.
Тому всі навколо почули її голосно і чітко.
Ті, хто тільки збирався пірнути у воду, різко зупинилися. Всі витріщаються на Нанґун Люня, кидаючи при цьому на Су Ло складні й заплутані погляди.
Це була рідкісна нагода — викупитися і очистити тіло від бруду! Такі шанси випадали на долю диких, первісних джунглів.
І що, Су Ло збирається так просто позбавити їх цього заслуженого права?
Усі люди виявляли сильне незадоволення своїм виглядом.
Су Ло рідко з добрих спонук сказала:
- Тут може бути небезпечно. Краще, якщо ми негайно покинемо це місце.
— Небезпечно? І де ж ваша небезпека?
— Саме так! Раз тут так небезпечно, покажи нам де!
« Якщо ти будеш наразити тебе на небезпеку, то і ми відразу підемо! »
Вся агресія і роздратування натовпу миттєво обрушилися на Су Ло.
Су Ло злегка нахмурилася. Вона в кі-то навіки вирішила виявити доброту, а у відповідь отримала лише шквал нападок.
— Озеро Півмісяця, — холодно і байдужо покинула Су Ло, вказуючи на розтягнуту перед ними білюзову гладкість.
— Ти впевнена, що озеро півмісяця становить небезпеку?
— Чому ти взагалі знаєш, що в ньому криється небезпека?
— І яка небезпека криється в цьому озері Півмісяця? Ну ж бо, скажи!
Коротка відповідь Су Ло спровокував нову хвилю обурення.
Су Ло тільки безпорадно зітхнув. Зрештою, вона не є небесницею, щоб точно передрікати майбутні небезпеки!
— Хочете вірте, хочете - ні. У будь - якому разі, коли прийде час, не я вмиратиму. Су Ло прозвучала в голосі з холодною ніжністю.
- Хе-хе.
— Сказати-то нічого, да?
- Доведення-то немає!
— Може, вона просто хоче нас звідси виставити, щоб сама спокійно купуватися?
- Саме так! Така молода дівчинка, а вже плете такі інтриги, ну і ну ...
Бормоча це, люди продовжили свій шлях прямо до озера півмісяця.
На них було озеро, вкрите бірюзовою біллю. Хто в здоровому розумі міг би протистояти такій спокусі? І ось, один за одним, вони з розбігу почали стрибати у воду, піднімаючи фонтани блискучих бриз.
Наньгун Левюнґ злегка прищурився і переклав погляд на Су Ло.
Су Ло тільки розвіла руками:
— Я й сама не можу пояснити, в чому саме небезпека. Це просто інтуїція.
— Я вірю твоїй інтуїції, — Наньгун Левуні підкріпив Су Ло по плечу. - Оскільки вони так не цінують власного життя, навіщо зупиняти їх?
Наньгун Левуні так легко промовив це, але для юнака в білому це було наче грім серед ясного неба.
- Хтось може померти? — Хлопець у білому напружено втупився на Нангун Люня.
— А хто знає його, — сказав Нанґун Люунь криво усміхнувся і потиснув йому плечі й зобразив показну безпорадність.
Однак молоді люди в білому серці все ще не відчували жодного страху перед поганими передчуттями.
Старий дворецький кинув гнівний погляд на Нанґун Люня, а потім схопив хлопця в білому за руку і схвильовано заговорив:
- Молодий пане, це ж озеро півмісяця! Ви пам'ятаєте? Той мандрівний грандмайстер-алхімік, що одного дня заїхав у наше плем'я, говорив, ніби вода з озера півумсяця здатна зцілити крижану отруту в вашому тілі!
Але юнак у білому його очах був розчарований:
— Той божественний лікар сказав лише те, що може полегшити симптоми.
— Навіть це принесе велику користь! — Старий палац, тремтячи від нетерпіння, потягнув юнака в білому за собою. — Швидше, швидше спускайтеся, йдіть у воду!
При цьому старий палаций не забув ще раз люто зиркнути на Су Ло і Наньгун Люня.
Су Ло: ""
Справді, коли хочеться жити, то вже не хочу помирати!
Юнак у білому обернувся і кинув глибокий, допитливий погляд на Нангун Ліюня та Су Ло, немов силкуючись прочитати хоч якусь підказку на їх обличчях.
Але до його великого розчарування...
Ця пара вже неквапом прогулювалася вздовж озера півмісьця, і тепер від них залишились лише ті спини, що віддалялися — одна широка й крихка.
На душі у хлопця в білому все ще скреголи кішки, але, як і сказав старий палаций, вода озера Полумісяця дійсно повинна була піти на користь його істерзанному тілу...
Розділ 3243
Якщо він упустить цей шанс зараз, хто знає, в якому році або коли місяці отримає таку можливість...
Поки він так вагався, старий палац вже майже силою затягнув його в озеро півмісяця.
Коли він занурився у кришталево чисту воду, то відчув таке неймовірне тепло, ніби повернувся до материнської утроби.
Він пронісся в озері Півмісьця добрих дві години, і лише потім, з явною неохоче та спираючись на руку старого палаца, вибрався на берег.
Побачивши зміну кольору обличчя юнака в білому, старий палац просяяв від щастя.
Адже спочатку бліде і обезкровлене обличчя його молодого пана зараз порозвило, налилося фарбами й випромінювалось слабке та яскраве сяйво справжнього здоров’я.
— Небеса! Родинна вода цього озера Півмісяця просто творить чудеса! Таке відчуття, ніби крижана хвороба старшого молодого чоловіка зцілився без залишка! — Старий палац настільки розхвилювався, що почав кричати слова, не підстрибуючи на місці.
Молодий чоловік у білому й сам чудово почувався, як його колись крихке тіло переповнило життєдайну силу.
На його ісхдалому обличчі розцвіла рідка, по-справжньому щира усмішка:
- А ефект справді вражаючий.
- Ось, бачите! Ваш старий слуга не помилився! — Старий палац, не в змозі приховати захоплення, відкрив кільце і почав відчайдушно зачерпувати воду з озера півмісяця.
Спочатку він був страшно збуджений, але дуже скоро його обличчя розплакалося.
- Старший молодий чоловік, це... Звісно, він зібрав воду. Лише ця вода опинившись у кільці, вона миттєво втратила всю свою духовну енергію, перетворившись на затхлу, мертвий місяць.
І обличчя молодика в білому теж потьмяніло. Він випустив довгий, важкий подих:
- Хіба той грандмайстер-алхімік не попереджав нас? Щойно вода з озера Полумісяця покидає озеро, вся її духовна енергія миттєво розсіюється. Тому твої зусилля марні, залиш цю затію.
Якби вода з озера Була настільки легко транспортувати, його батько вже давно не пошкодував би астрономічних сумок у зелених кристалах, щоб найняти людей і доставити її прямо в плем’я.
Тим часом настав вечір, і так звана небезпека, про яку стільки розповідала Су Ло, все ще не виявляла себе.
Усі члени загону вже накупилися і вийшли на берег. Подібно до Су Ло і Наньгун Левюні, кожен з них спокійно пробігає довкола озера.
- І де ж небезпека? Де ваша обіцяна загроза? Ну і де вона ховається?
— Та не було тут ніякої небезпеки, просто хотіла нас налякати.
— Як же ми раділи, що не повелися на її витівки, але втратили б таке райське задоволення!
— Щойно закурився в озері, і таке відчуття наче все брудне з тіла мило! Тепер мені так легко і добре!
— И мне, и мені теж!
...
Невдовзі після цього всіх почало клонувати в сон, а потім люди один за одним занурилися у глибоку дрю, яка оповіщала околиці розкотистим храпом.
Ніч вступала у свої права.
Су Ло дивилася на озеро Полумсяця крижаним, що пронизувало очі.
Спочатку вона і справді вловлювала сумну, ледь помітну аура небезпеки, але варто було їй вимовити застереження вголос, як це липке відчуття чужого погляду, цей холодок між лопатками зникли без слідів, ніби їх ніколи не було.
Пізніше вони з Наньгун Люнем обходили все озеро по периметру і досліджували буквально кожен його куточок, але так і не виявили нічого підозрілого.
Однак це не заспокоїло Су Ло. Навпаки, її пильність лише посилилася, а концентрація досягла межі!
— Завтра нам знову в дорогу. Лягай спати, якщо щось трапиться, я тебе розбуджу - Наньгун Левуні ніжно і турбуюся потріпав Су Ло по маківці.
Чи міг він не помітити, наскільки розпачливо й наполегливо Су Ло поклонялася впродовж усього подорожі?
Він усе це бачив, і від цього у нього щемило серце.
Але він також розумів, що їй потрібно бути сильнішими. Тому не намагався зупинити її лише тоді, коли вона відчувала на собі ніжну турботу і любов.
— Добре, — в нічній темряві Су Ло сяяли очі як зорі і тяжіють у собі маннетальну привабливість.
Вона не відступила далеко, а просто влаштувала голову на колінах Нангун Лууня. Її бездоганне, витончене личко з ніжною білою шкірою в блідому місячному світлі здавалося втіленням туманної і чарівної краси.