Розділ 3214
Однак його сором’язлива надія швидко змінилась.
Наньгун Левуні навіть не шевельнув пальцем, щоб прийти їм на допомогу, і зовсім не збирався вступати у кривавий бій.
Натомість він, все ще неврівноважено тримаючи Су Ло за руку, прослідкував у безпечному від вітру сховку неподалік.
І там, на превелике здивування спостерігачів, він невтомливо витягнув зі свого простору сховища...
Приналежності для барбекю.
Су Ло також застила в замішанні, не довіряючи своїм очам.
Перед ними розгорталась справжня бійня: могутні воїни гинули один за одним, а їхні тіла розривали на шматки і пожирали зелені вовки.
Весь простір навколо кишіло тисячами лютих хижаків, засліплених прагненням крові, їх м'язисті тіла лізли, і здавалося, вони в будь-який момент готові накинутися і розірвати їх у клочику!
Але Наньгун Левуні поводився так, ніби ці міріади вовків були лише мальовничими декораціями.
Більше того, від подальшого початку у всіх просто відвисли щелепи: в якості сировини для свого шашлик... Живого зеленого вовка!
Су Ло: ""
— Ло-Ло, йди сюди, допоможи нам намастити м'ясо олією.
До Су Ло відразу дійшов прихований зміст його дій. З лукавою усмішкою вона перехопила шампури з нанизаним вовчевим м’ясом і стала неквапливо покривати їхній золотий шар олії.
Дивовижно, але незважаючи на численні зелені вовки видавали ясний рев в їх сторону, ніби намагаючись розірвати їх одними лише поглядами і жоден з хижаків так не наважився кинутися в атаку.
Цей випадок дуже збентежив юнака в білому.
Сам факт, що ці незнайомці спокійно смажили м'ясо зеленого вовку був незаперечним доказом того, ніби вони не заодно з хижаками.
А їхня абсолютна, безвихідь на тлі цього хаосу чітко зрозуміла: позбутися зграї — це ніщо.
Висновок напрошувався сам собою: якщо йому вдасться переманити цю загадкову пару на свій бік, загін буде врятований!
Юнак у білому, відбиваючись від вовків, почав поступово пробиватися до Нанґун Левію.
Приблизившись, він з надією звернувся до нього:
— Посміюся запитати, як мені до вас звертатися, пане?
Наньгун Левуні, зберігши непроникний вираз обличчя, просто змерзнув і не отримав відповіді.
Тоді юнак перевів пильний погляд на Су Ло.
Його становище було дійсно відчайдушним: він був змушений постійно відбивати атаки зелених вовків, кожної секунди ризикуючи життям.
Сурым, беземоційним тоном відповіла:
— Зови его просто Нангун.
— Пане Наньгун, ви випадково не найманці? Якщо ви погодитеся нам допомогти, присягаюся, я щедро відготую вас, ви отримаєте цілий стан! — Зневірився юнак у білому.
Його паніка була цілком виправдана: кинувши погляд через плече, він побачив, що від його сотні бійців залишилося менше половини. А зелені вовки все прибували та прибули, їхня зграя не була видно кінця і краю.
Це видовище сповнювало його душу безпросвітним розпачем, він був на межі зриву.
— Наемники? — Він холодно перепитав Нанґун Люнь, не відходячи від свого кулінарного заняття.
- Так, найманці! — Юнак відчув дух, думаючи, що Нанґун Люнь готовий до діалогу. — Я заплачу вам десять тисяч зелених кристалів! Тільки допоможіть нам!
Десять тисяч зелених кристалів?
Наньгун Левуні не мав жодного уявлення про фінансову систему світу Духів. Для нього було загадкою, а то й мало.
Однак він вважав, що торгувати не варто.
Але й дозволити комусь нажитися за свій рахунок він не збирався.
Його реакція була дуже промовистою: він лише нахмурився, мовчав і продовжив спекотити м’ясо.
Величезний шматок вовчовини вже набув звабливий блиск, покритий апетитною хрусткою, а запах дражнив нюх...
Мовчання Наньгун Левюня змусило хлопця в білому запанувати ще сильніше...
Хоча десять тисяч зелених кристалів — це величезна сума... У цьому світі валюти для простих людей служили червоні кристали.
Розділ 3215
Побачивши, що Нанґун не реагує на це, хлопець у білому відчув, як земля йде з-під ніг.
Невже навіть десять тисяч зелених кристалів недостатньо, щоб їх найняти?
За такі гроші можна було найняти цілий елітний загін найманців!
Не побачивши іншого виходу, юнак у розпачі підвищив ставку:
— Двадцять тисяч зелених кристалів?
Наньгун Левуні залишався непохитним, його руки методично перевертали смажене м’ясо.
На мить звисла тиша.
Аж ось неподалік пролунав розпачливий крик:
— А-а!
Від цього крику кров стилася в жилах.
Су Ло різко обернулася.
Вона побачила, як один з найсильніших зелених вовків, можливо сам вожак зграї, блискавично рвав уперед, націлився на одного з воїнів!
У наступну мить могутнє тіло бійця було буквально розірвано на частини, а в всі сторони бризнули фонтани алеї крові.
Зеліще було потворним, від нього підступала нудота.
У той момент обличчя юнака в білому захмарилося, і він у шаленому пориві кинувся на допомогу.
Але він недооцінив хитрість вовків.
Він почувався, наче хижаки швидко відреагували на нього.
У мить він опинився у щільному кільцеві зелених очей, відірваний від своєї мети.
Йому залишалось тільки безпорадно спостерігати, як вовки рвуться на шматки його товариша.
Його очі налились кров’ю, в них читалися жахливі й шалені почуття!
Су Ло зрозуміла, що померлий був не просто підлеглий йому, а ближчий зв’язок.
Юнак у розпачі подивився на Нанґун Люня, який голосно вигукував:
— Тридцять тысяч! Тридцять тисяч зелених кристалів!
Тридцять тисяч зелених кристалів — за цю ціну можна було найняти висококласну групу найманців, а тут були лише два особи!
У цей момент вірний слуга, який не відходив від хлопця ні на крок, у люті втупився на Су Ло і Наньгун Люня та крикнув:
— Молодий пан, ці двоє так довго спостерігають за нашою смертю і навіть не думають допомагати! Очевидно, вони заодно з нашими ворогами прийшли сюди, щоб поглумитися над нами!
Його обличчя стало блідішим.
Їхня подорож від самого початку була небезпечною, по п’ятах за ними гналися вбивці. Після виснажливої погоні вони опинилися загнані в кут цього ущелини, і зараз їх життя висіло на волосинці.
Якщо ці двоє дійсно опинилися тут не випадково... Вони мали однакові шанси на порятунок, вони не могли мати жодної навіть найбільш примарної надії.
Але, знову переглянувши погляд Нанґун Люня на його царську красу Су Ло, юнак похитав головою і рішуче заявив своєму слузі:
— Нет. Це можливо.
— Пан... - Слуга спробував заперечити.
Ці двоє незнайомців, які з’явилися наче нізвідки, викликали у нього глибоке відторгнення. Вони не ходили на рятувальників, швидше вони були пішаками ворога, підсланими насолодитися їх передсмертною агонією!
Молодий чоловік підняв руку в білому і сказав йому замовкнути.
Його погляд проникав глибше.
Якби вони мали такого рівня бійці, то ніколи б не дозволили їм дістатися до ущелини. Вони б прикінчили їх ще на самому початку шляху.
До того ж у їхній безнадійному стані вибору не залишалося. Це був їхній єдиний шанс, і він готовий був ризикнути.
Хлопець знову подивився на Нанґун Левуня, його погляд був сповнений щирої молитви.
І саме в цей момент Нанґун Люунь, не кажучи ні слова, мітнув шматок прожарного м'яса зеленого вовка прямо у хлопця!
Очі слуги розширилися від гніву і паніки!
Він з самого початку підозрював в них ворогів, і тепер, побачивши, як цей чоловік атакує його пана, він без задумів кинувся вперед і силою відштовхнув хлопця з лінії удару!
Захоплений зненацька, юнак у білому втратив рівновагу і з глухим стуком повалився на землю.