Розділ 3182
Су Ло несподівано задушилася від риданів, так що не могла вимовити ні слова. Її плечі були обурені, аж поки вона з усіх сил намагалася придушити бурхливе горе.
— Я допоміг Наньгун Льюню з певною метою. Я просто хотів змусити тебе плакати по мені. Чим дозволити тобі ненавидіти мене все решту життя, вже краще нехай ти хоч раз заплатиш мене. Подивися, який я поганий, хіба я не заслуговую доброї трепки? — Юнь Ці сказав це, слабо посміхаючись і постійно кашляючи.
Його голос звучав неймовірно тихо, ледь помітним, наче шелест в’яжучих листків. Су Ло до болю пригостила нижню губу і відчайдушно замочила головою. Ні, це не так, він зовсім не був поганим. Все, що він зробив заради неї, вона назавжди закарбувала в своєму серці.
Юнь Ці все ще з ніжною посмішкою дивився на Су Ло. Дивився на неї. Не відриваючи очей. У цей свій останній погляд він, здавалося, вклав абсолютно всі сили, що залишилися в нього у цьому житті. І, нарешті, повністю задоволений і втихомирений, він повільно закрив очі.
— Юнь Ци? Юнь Ци? — Су Ло взялася відчайдушно трясти обм’яке тіло в своїх обіймах, голосно та пронизливо викрикуючи його ім’я.
Але Юнь Ці ніби занурився в глибокий, безпроборошний сон. Як би Су Ло не звала його, як би ні трясла, він залишався абсолютно нерухомом, зі щільно закритими очима...
— Він мертвий, — каже Наньгун Льоуні. — Його величезна тінь повністю накрила Су Ло.
Він чудово знав історію, що зв'язувала Юнь Ці та Су Ло в минулому, і тепер, побачивши, як Юлій Ці віддав своє життя, щоб захистити Су Лок, Нанґун Люнь також відчув у серці жалю й видав важкий зітхання.
Юнь Ці захищав Су Ло рівно чверть години. Саме тому він дав Су Ло рівно чверть години на те, щоб повністю зануритися в скорботу пошедшому Юнь Ці. Але тепер ці п'ятнадцять хвилин минули, і тому Нанґун Люнь вирішив привести Су Ло в відчуття.
- Він мертвий... Він помер заради того, щоб врятувати мене! Люнь, що ж мені тепер робити? Я залишилася повинна йому життя, але у мене більше ні єдиного шансу повернути цей борг! — Су Ло цілком розгубилась, не знаючи куди себе дети, а її тіло б’є безперервний великий тремтіння.
Наньгун Левуні міцно, аж до кришталика кісток, поклав Су Ло у свої обійми. Через цей владний жеста Су Ло воля-неволів довелося випустити тіло Юнь Ці і спустити його на землю.
- Ти не чула його власних слів, дурню? Чим дозволити тобі ненавидіти його все життя, він вибрав, щоб ти хоч раз поплавала через нього. Він вирішив померти яскраво і велично, щоб ти пам’ятав про нього цілу вічність.
Однак він не дозволить Су Ло вічно сумувати за ним. У нього є достатньо способів, щоб без слідів стерти будь-який відбиток Юнь Ці з дев'ятого серця Су Ло.
Але Су Ло в цей момент було зовсім не до того, щоб розгадати заплутані думки і інтриги цих двох суперників у любові. Вона перебувала в стані повного заціпеніння, виглядала абсолютно втраченою і не могла вирватися з пучини найглибшого шокування та горя.
Зрештою, саме Нанґун Льоунь помахом руки мітнув меч, який наскрізь проколов голову Держави в зеленому халаті, що все ще перебував у споконвіку. Меч Драконячої Крові безжалісно увійшов в лоб Дертя у зеленому халаті і зі свистом вилетів із затилку.
Хоч вони вирішили використати Прориву для миттєвого підвищення сили, зрештою їх все одно спіткала нищівна шкода і втрата кісток.
Але найбільше з усіх присутніх треба було вдихати Дев’ятихвостого Імператора Летучих Мишею. На початку з Плану гріха сюди прибуло загалом десять могутніх експертів. І хоча спочатку вони поводилися надзвичайно зарозуміло, але отримували страхітливу аура, ніби весь цей світ вже перебував у повній владі... Але скільки часу минуло з того часу? З усіх глибоководних демонів залишилося лише двоє.
Одним з них був дев'ятихвостий імператор Летучих Мише, який вже давно мудро здався. А другим був той, хто до цих пір так жодного разу не показався, залишаючись надзвичайно таємничою і загадковою фігурою.
Тим часом Наньгун Левюнґ побачив повні печального смутку очі Су Ло, але непомітно зітхнув про себе. Він не говорив зайвих слів і навіть допоміг поховати Юні Ці.
Цей противник в любові колись представляв для Нанґун Ліюня величезну, страхаючу загрозу, і в якийсь момент через нього у відносинах між ним та Су Ло навіть виникла серйозна тріщина і справжня криза. Але тепер... Тепер Юнь Ці дійсно покинув назавжди. Прах повернувся до пороху, землі на землю, і все знову повернулося в цілковите небуття.
— Ходімо, — тихо сказав Нанґун Льоунь, обіймаючи крихке тіло Су Ло.
Су Ло слабо кивнула. Прихід Юнь Ці залишив в її серці перш за все глибокий, напружений відчуття провини.
Розділ 3183
Проте, оскільки Су Ло вже давно, повністю і без залишку віддала своє серце Наньгун Люню, її смуток по Юні Ці не переходила розумних кордонів. Вона сама, з власної ініціативи, потягнулася до Нанґун Люню і поклала свій маленький кулачок у його широку надійну руку. Велика, тепла долоня Нанґун Люня міцно обхопила її руку. І вони удвох, рука в руку, покинули це місце.
Сю Ло сказала Наньгун Льюню:
— Юнь Ці вже немає, а ряди їхніх найсильніших експертів понесли величезні і несповнені втрати. Теперішня Клана демонів вже не становить жодної реальної загрози людській расі.
Су Ло з надією і благанням подивилася на Нанґун Люня, і в її очах читалися глибоке, справжнє почуття провини. Юнь Ці зробили так багато для неї і в самому кінці навіть пожертвував своїм життям. Су Ло відчувала гостру потребу зробити хоч що-небудь, щоб компенсувати його жертву. Тільки так їй стане хоч трішки легше на душі.
Вислухавши слова Су Ло, Наньгун Левуні на кілька хвилин занурився у глибоку задумливість і потім ствердно кивнув, погодившись з її проханням. Наньгун Льоунь пильно подивився на Су Ло, і в його погляді читалася така необмежена ніжність, що, здавалося, з нього ось-ось закапає вода:
- Як скажеш, так і поступимо. Я в усьому послухаю тебе.
Насправді все було саме так, як сказала Су Ло: теперішня бойова сила Клану демонів була катастрофічно зруйнована; вони більше не могли створити серйозних проблем. Оскільки Су Ло хотіла виявити до них милосердя і відпустити, то нехай так і буде. Така жорстокість суперечить законам небесної гармонії.
Коли Су Ло і Наньгун Люні прибули до згоди, то залишили цю місцевість. Після цього натовп демонів, що залишився позаду, був просто приголомшений. Пан Повелитель демонів впав у бій, і Клан Демони втратив свою головну опору та стержню, а отже між різними племенами й групами незабаром спалахне велика смута...
Тим часом Су Ло і Наньгун Левуні тримали шлях прямо до бази міста Чистилище.
Святий лорд-старійшин, святий старійшина Ся Цзу, Бієнн Юин, Цзи Ян... Величезна юрба людей була на базі міста Чистилище, витягаючи шиї і з неймовірною, що палить тривогою чекаючи їхнього повернення. Наньгун Льюнь пішов і пропав безвісти... Через це Бієнн Юїн і Цзи Ян буквально втратили сон та спокою, не знайшовши собі місця ні вдень, ні вночі.
І ось, в один з таких днів, на фоні пронизливо-лазурного, абсолютно безхмарного неба, по якому ліниво пропливало лише кілька рідкісних хмар...
На віддаленому горизонті раптово виникли дві крихітні чорні точки. Ці дві точки швидко, наче випущені стріли, сягали прямо до бази міста Чистилище. Ближче... ще ближче. Вони вже були настільки близько, що можна було чітко розпізнати людські обличчя.
Бієчен Юїну було важко повірити, що ці дві літаючі фігури належать Наньгун Люню та Су Ло, але він не був в цьому до кінця впевнений. Тому він різко схопив Цзи Ян за руку і збуджено, поспішаючи запитав:
- Дивись, дивись! Ці двоє... Це ж вони, правда? Скажи мені, це вони?
Зірення Цзи Ян було не гостріше, ніж у Біен Юіна. Але пресловуто жіноче шосте відчуття безсумнівно працювало куди точніше чоловічий. Стоило Цзи Ян тільки один погляд на ці силуети, як вона відразу ж радісно закрилася в долоні:
— Боги небесні! Це Су Ло! Третій старший брат дійсно повернув нашу Ло-ло!
У цей момент Цзи Ян була настільки стурбована, що ледве не розридалася від того, хто був щасливий. Усі ці місяці, від самого проклятого дня Су Ло викрали її серце. Кожного дня вона хвилювалася, бо не могла зомкнути очей щоночі і постійно боялася того, що в Клані демонів Су Ло можуть опинитися жорстокі люди. Адже в розумінні Цзи Ян демони були втіленням кровожерності, холоднокровності та абсолютної і безжалісної жорстокості! І ось тепер ... Вона нарешті бачила, що Су Ло повернулася неушкодженою!
Коли Нанґун Люньн разом з Су Ло були витонченими і плавно приземлилися на землю, Цзи Ян більше не могла контролювати своїх почуттів. Вона швидко побігла до них, видаючи схвильовані напівбезумні крики щастя:
— Ло-ло! У-у-У... — Вона плакала і сміялася одночасно, а з поточних сліз її макіяж розмазався, зробивши її схожою на заплакану панду.
Але, дивлячись на таку щиру й люблячу Цзи Ян, затягнені похмурими хмарами серце Су Ло раптово прояснилося, як ніколи раніше.
У полоні Клана демонів Су Ло також дуже боялася і переживала, що більше ніколи не побачить своїх вірних друзів. Ці кілька місяців... Для когось іншого вони могли пролетіти як абсолютно звичайні, нічим не помітні дні, але для Су Ло вони виглядали цілісним життям, ніби пройшла вічність.