Глава 3180
Крім того, цього разу енергія не стала розсіюватися радикально на всі боки, а всією своєю масою концентрована точно в тіло Юнь Ці. Су Ло, надійно закрита в його обіймах, не отримала жодної подряпини, але Юнь Ці прийняв на себе жахливий і незмінний урон. Отримавши цей величезний, руйнівний удар у спину, він по інерції продовжував летіти вперед, конвульовано притиснута Су Ло до грудей...
У очах Суса Ло застигли тривога і збентеження. Покинувши погляд з боку, вона помітила спотворений невимовним жахом очей Чоуна і в ту ж секунду її охопило глибоке почуття страждання. Як тільки Юнь Ці з нею впав на землю, Су Ло відразу вивернулася і обернулась. Але перед її очима з'явилось обличчя, моторошно бліде, повністю позбавлене і краплі крові...
— Кх-кх эм... — Юнь Ці випустив Су Ло, відвернувся від нас і став безостанковним, нестерпним та надриваючим грудкою кашель.
— Юнь Ци, как ты! Що з тобою сталося? — Су Ло в паніці заміталась, не знаючи, що вилізти. Юнь Ці відкашлював кров з такою ж жахливою і страхітливою інтенсивністю, як колись Отець Маньхуан.
Він завжди мав слабкість до сліпучо білим парчовим одягом, але тепер ворота і груди його бездоганного білого халата виглядали так, ніби їх надовго замочили в кривавій луже, і цей кривий, алий колір нещасно різав очі.
Су Ло до болю міцно вчепилася у руку Юнь Ці, і на тильній стороні її долоні одна за іншою здулися сині, напружені вени! Ні, цього не може бути... Все не може виявитися так, як вона думає...
Юнь Ці повільно підняв очі, і його довгі, делікатні пальці м’яко торкнулися белосніжної бездоганної шкіри на обличчі Су Ло. На його губах цвіла усмішка, яскрава і прекрасна, наче розпущена літня квітка. На його обличчі не було видно жодної тіні болю, натомість він відчував спокій і довгоочікуване відчуття звільнення. І все ж, від цього видовища серце Су Ло чомусь боліло, болісно стискалося.
— Припини посміхатися, хіба зараз саме час для усмішок? Прийми ліки! — Су Ло тремтячими, торопливими рухами викреслила Імператорську пігулку для зсідання крові. Це був неперевершений, найвищий лік для зцілення важких внутрішніх травм.
Пальці Юнь Ці обхопили Імператорську пігулку для зсідання крові, але він навіть не спробував проковтнути її. Він тільки дивився на Су Ло глибоким, сповненим ніжності і любові поглядом, а кутки його губ вигиналися в лагідній м'якій усмішку.
— Ешь же! — Вона вигукнула Су Ло, намагаючись проштовхнути йому в рот рятівну пігулку.
Але Юнь Ці просто перехопив її руку, прийнявшись повільно з неймовірною ніжністю погладжувати тильний бік долоні. У глибині його очей застигає невимовна, необмежена туга і гірке, сильне небажання розлучатися...
Але саме в цей зворушливий момент Гість у зеленому халаті знову атакував їх!
Якщо вам так важко розійтися, вирушайте разом! Непобіжний вихор, вибухни! - Виснажив Гість у зеленій халаті!
Після цього вся його сильна сила рівня Сюаньхуа п'ятої зірки за одну мить вирвалася назовні, досягнувши свого абсолютного піку!
Су Ло пориваючись, вона мітнулася вперед і хотіла зашарувати себе Юнь Ці. Але Юнь Ці з м'якою посмішкою тримав її на місці:
- Хороша моя, не треба робити безглуздих жертв.
Ці слова зірвався з його губ, як руйнівний Непереможний вихор уже наздогнав їх!
— Ло-ло! « Наньгун Левун, який вже успішно роз’єднався зі Звірою, що несе небеса, несподівано обернувся і його очі стали свідками жаху! » Непереможний вихор! Як Ло-ло зможе вистояти проти удару такої немислимої сили?
Наньгун Левуні відчайдушно рвався вперед, бажаючи будь-яку ціною зупинити напад Держави в зеленому халаті, але жахлива енергія вже була вивільнена, і запобігти неминуче було абсолютно неможливо.
"Бам!"
За допомогою зеленого халата спина Ґоґун накинувся на нього і вдарив кулаком.
Надзвичайно могутній Гість у зеленій халаті похитнувся, в його очах затемнено від цього жахливого удару, а Наньгун Левуні тим часом, поклав усю свою життєву силу на ривок і блискавицю помчав до Су Ло! Але навіть його нелюдська швидкість була настільки великою, що вона не могла рухатися зі швидкістю Непереможного вихору.
Непереможний вихр — по одній його назві було чітко видно, що він має неперевершену і катастрофічну силу. Можна сказати, що цей удар прибрав всю квінтесцію сили Держави в зеленій халаті до останньої краплі.
Саме в цю мить. Тіло Юнь Ці раптово зрушилося, хоча в повітрі не було ні подиху вітерця.
"Бам!!"
— Не-е-і-Е-ет! — Очі Наньгун Левюня розширилися від первісного, безмежного жаху! З його грудей вирвалося дикий, божевільний і відчайдушний рев! Тому що він на власні очі бачив, як Су Ло опинилася в самому центрі смертоносної зони ураження Непереможного вихора!
Розділ 3181
Наньгун Левуні віхопився у зону поразки, грубо, одним махом відштовхнувши слабе тіло Юня Ці і торопліво притиснув Су Ло до себе. Спалюючи з середини диким хвилюванням, він став гарячково трясти дівчину:
— Ло-ло! Ло-ло! Як ти? А? Прошу, скажи мені, наскільки серйозно ти поранена!
Великий пан Наньгун, завжди вирізнявся дивовижною холоднокровністю, неврівноваженістю і бездоганною об'єктивністю, в цей момент повністю втратив здатність думати: його розум перетворився на чистий білий аркуш, шалено колотне серце, здавалося, ось-ось вискочить з горла, а всі м"язи та кінцівки свела болісний судноорого від нелюдської напруженості.
У Су Ло перед очима попливли кольорові круги, а голова закрутилася в дикий танець, але оглушливий і чудовий небо рев Наньгун Люня миттєво привів її до тями.
— Я... Я в порядку, — слабо вимовила Су Ло, мотаючи головою.
Спочатку вона була повністю охайна і приголомшена ударом Непереможного вихора, але тепер, коли свідомість остаточно прояснилася, Су Ло з неймовірною подивою виявила, що на її тілі немає абсолютно ніяких пошкоджень та жодної подряпини. У цей самий момент пам’ять Су Ло була втілена у картину, коли ця смертоносна атака невблаганно наближалася до них Юнь Ці всю аж до останньої краплі і свою духовну енергію пустив на те, щоб приховати її тіло непроникним щитом.
Іншими словами, він пожертвував своїм захистом і віддав її. Тепер її тіло охороняло не тільки власний захист, але й захисна міць Юнь Ці. Але що ж йому залишається? Су Ло швидко обернулася.
І від одного лише погляду на око Су Ло миттєво вилились кров'ю і зашукали сльози. В Юнь Ці і без того теплилося лише останнє, що згасало дихання життя, але через те, як Нангуйн Люун в пориві відчаю так сильно і безжалісно відштовхнув його, він вдарився головою об твердий, немов алмаз, шматок чорного заліза, який лежить неподалік, і тепер з його лоба безперервним, пульсуючим струмком склилася густа кров.
Су Ло, спотикаючись і мало не впавши, кинулася до нього. Опустившись на коліна, вона обережно підняла обм’якле тіло Юнь Ці і торопливо притиснула пальці до його шиї, намагаючись знайти пульс. Його серцебиття було катастрофічно слабким, воно то з'являлося, то зникало, і здавалося, що його життя вибухне в будь-яку секунду, разом зі ще одним видихом.
У той момент, коли напруження Су Ло досягло свого абсолютного піку, Юнь Ці повільно, з видимими зусиллями розтрощив повіки. Він не відривав погляд на Су Ло, і в його красивих очах затаилася м'яка, немов легкий брижі на поверхні осіннього ставка, світлена і сонячна усмішка. Але через цю легку посмішку було важко зрозуміти, що таке невимовний смуток.
Су Ло знову спробувала проштовхнути Імператорську пігулку для зсідання крові йому в рот, але Юнь Ці раптово перехопив її руку. З м'якою, смиренною посмішкою у погляді він вимовив дуже тихим, ледь чутним голосом:
— Не обов’язково перекладати такі цінні ліки даремно. Ти ж і сама прекрасно все розумієш, я ... Мій час вже прийшов...
- Що це за нісенітниця ти несеш? Як це твій час прийшов? Я обов'язково зможу тебе врятувати! Негайно з'їж це! Кому кажу, їж зараз же! « У голосі Су Ло я чітко чув, як у мене з’являється почуття відчаю.
Але Юнь Ці говорив чисту, безжалісну правду: коли Су Ло перевіряла його пульс, вона з критичною ясностю усвідомила наскільки сильно, неправо було зруйновано його тіло... Їй було лише цікаво, як її очі знову почервоніли.
Юнь Ці дивився на неї з ніжною посмішкою:
- Мати можливість в ці останні хвилини побачити, як ти плачеш через мене, немов проливаєш по мені сльози... Ло-ло, тепер я можу з упевненістю сказати, що моя смерть не була даремною.
— Зачем? Навіщо ти це зробив? Якби ти не став захищати мене... У гіршому випадку вони б просто отримали серйозні, важкі рани, але не опинилися б у жахливому становищі. Су Ло не постраждала ні на волосках, а Юнь Ці отримав несумісне з життям каліцтва.
- Невже ти й справді не розумієш? — Сумний, похмурий погляд Юнь Ці нерухомо зупинився на обличчі Су Ло.
Су Ло аж до болю закусила нижню губу, відчайдушно, з останніх сил борячись зі сльозами на очах. До цього самого, прощого моменту в пам'яті Су Ло випливли лише найсвітліші спогади Юнь Ці. Усе те добре, що він зробив для неї в сучасному світі і все його пожертвування у цій давній історії. У той самий момент, коли він застудив її своїм тілом, всі його колишні помилки, все зло і зрада, здавалося, розвіялися без сліду, наче ранковий туман під променями сонця.
Помітивши, як почервоніли краї очей Су Ло, що згустилися волога і забиті непрошеними слізьми Юнь Цій підсвідомо видав тихий сміх. Він простягнув свої довгі, бліді пальці і ніжно, з неймовірною ніжністю стер солоні доріжки з її щоки, вимовивши крізь усмішку:
- Ти мене досі не знаєш? За кожним моїм вчинком завжди ховається якийсь свій, корисливий мотив.
Су Ло невідривно дивилася на Юнь Ці, чиє дихання було слабким і тонким, наче павутинка, але який, незважаючи ні на що, продовжував так світло і відкрито посміхатися їй.