Розділ 3144
Шестичне відчуття короля наміру меча було розвинене до неймовірної гостроти. Ще до того, як Божий кулак маріонетки Бітви почав напасти на нього, він інстинктивним інстинктом відчув смертельну загрозу!
У такий момент було б справді вірною смертю! Отже, король наміру мечника не озираючись назад різко звернувся всім тілом вліво! Зайнявши неймовірну, химерну позу, він зміг ухилитися від жахливої атаки маріонетки.
Однак Король наміру мечника схрестив клини з Су Ло вперше, а тому зовсім не підозрював про її головну особливість: вона завжди діяла напевно, крок за кроком вибудовуючи стратегію і розраховуючи кожен рух противника наперед!
І саме в той момент, коли Король наміру меча з полегшенням видихнув, сомзі уникнути нищівного удару маріонетки...
"Вжих!"
Аж поки він згорнувся вліво, крихітна юрке створіння раптово встромило у повітря, приземлилася прямо йому на плече і блискавичною блискавкою ковзло під його одяг!
Король, відчувши на своїй шкірі холодну шкіру, раптово застиг, наче паралізований! Що це за створіння в нього позаду? Як їй вдалося проникнути під його одяг?
Перед тим як Король наміру меча встиг хоч якось зреагувати, маленький Божественний Дракон, прицілившись йому в задню частину шиї, безжалісно скинув туди свої гострі як бритва ікла!
— А-а-ак!
Хоч би якою неймовірною силою не володів Король наміру мечника, але укус Маленького Божественного Дракона був настільки нестерпний, що з його очей бризнули сльози, і він, закинувши голову, добре викинув, наче поранений вовк!
Су Ло розуміла, що треба закінчити бій якнайшвидше. Адже Юнь Ці був неподалік! Цей розпачливий крик Короля наміру мечна гарантовано приверне його увагу.
І Су Ло виявилася абсолютно права. У цей самий час Юнь Ці вже витрусився з Малого носоріга підтвердження того, що горезвісною "малішою жіночкою" є Су Ло, і якраз давав накази про початок масштабної облави.
І тут, прорізаючи простір... Здалека донісся крик короля наміру мечника, що кров розголошував.
Хіба міг підвести чутку Володаря Демони? Як він міг не розчути такий пронизливий і повний болю крик? Якщо його здогадки були вірні, Король наміру меча однозначно схлестнувся з Су Ло!
Не втрачаючи ні секунди на роздуми, Юнь Ці змазалася і миттєво розчинилася у повітрі перед натовпом приголомшених людей. А коли він з'явився знову, то перетворився на ледь помітну чорну точку на горизонті.
Швидкість Юнь Ці була жахливою, просто феноменальною!
Все тому, що його охопило ліниве серце передчуття! Якщо він не знайде Су Ло прямо зараз, то, можливо, більше ніколи в цьому житті її не побачить! Більше того, сама думка про те, що він ось-ось, з хвилини на хвилину знову в’яне її, наповнювала його таким будорячим збудженням, Що його швидкість зростала все більше і більше, пробиваючи всі думки межі!
А тим часом Су Ло з усіх сил крикнула Малому Божествному Дракону і маріонетці Бога Бітви:
- Закінчаємо! Швидко!
Юнь Ці знав Су Ло як свої п'ять пальців, а Су Лок так само добре вивчила Юні Ци! Тому вони дуже добре усвідомлювали, що зустріч майже неминуча. Але якщо Юнь Ці був переповнений захопленням і передчуттям, то Су Ло була лише глухою досадою та відчайдушним бажанням втекти.
Саме тому головною метою Су Ло зараз було покінчити з Королем наміру мечника і зробити ноги!
Су Ло скомандувала Малому Божествнькому Дракону і маріонетці атакувати одночасно! Головною ударною силою короля наміру меча була його клинка. Але зараз, коли Су Ло, маріонетка Бога Бітви і маленький Божественний Дракон буквально обліпили його з усіх боків, вступивши у ближній бій, його славне володіння мечем виявилося абсолютно непотрібним. Йому просто ніде розтягнутися.
"Бум! Бум! Бум!"
Під спільним тиском Су Ло, маріонетки Бога Битви і Малого Божествованого Дракона бідолаха Король наміря меча навіть не встиг застосувати свій легендарний уміння Самотного Мрія, як важкі залізні кулаки маронетки вбили його у глибокий нокаут.
Спочатку Су Ло не відчувала особливого бажання позбавити його життя.
Однак його існування було однією з наймогутніших опор Клану демонів. Кровопролитна ворожнеча між демонами та людьми тривала багато століть, і якщо колись демони вирішать вторгнутися в людські землі, цей Король наміру меча стане тією силою, з якою доведеться рахуватись, принісши незліченні нещастя. Не кажучи вже про те, що він сам збирався вбити її.
- Вбивати тебе... дуже шкода. Але заради блага людської раси, можливість ослабити війну демонів — це те, чого варто прагнути будь - якою ціною. Адже через твою смерть у майбутньому загине набагато менше невинних людей.
Розділ 3145
Су Ло з мовчазною рішучістю окинула очі переможеного короля наміря меча, а потім лезо меча Чен Ін швидко спалахнуло в повітрі!
"Хіраючись!"
Король мрії мечника, який витратив незліченні роки наполегливих тренувань, щоб піднятися на вершину бойового мистецтва, навіть у страшному сні не міг уявити, що його смерть виявиться настільки жалюгідною і безславною. Він пішов, так і не встиг показати жодного прийому свого грізного Самотнього мечника. У очах короля наміря меча застигла бездонна, жахлива ненависть, перш ніж вони назавжди закрилися...
Його тіло обм’якло і важким тягарем завалилося назад. А за ним зяяла прірва глибиною в сто тисяч жан! Він упав вниз, і лише через довгий тотальний час з безодні донеслося глухого ехо падіння.
У цей момент Су Ло круто розвернулась, збираючись стрибнути в прірву слідом, адже це був єдиний шлях, який вона собі надумала! Су Ло, незважаючи на надзвичайну небезпеку, вибрала цей маршрут саме через скелі, щоб швидко дістатися до бази міста Чистилища.
Але не встигла вона зробити крок в порожнечу, як неймовірно потужний, що обдуває крижаним холодом силу окутала її з ніг до голови. Невдовзі Су Ло відчула, що не може поворухнути ні одним м’язом. Її паралізувало.
Зараз вона стояла на самому краю прірви. Один рух назад - і вона б зірвалася в безодню. Але вона, наче приросла до місця і не могла навіть плисти.
Погляд Су Ло був прикутий до простору по той бік скелі. Там, у повітрі, з’явилася воронка, від якої розходилися пульсуючі хвилі.
Попервах вона розмита, аж поки з неї не сколихнулася від яскравого одягу. У блідому світлі місяця неперевершена елегантність Юнь Ці нерухомість застигла прямо перед Су Ло.
Руки на серце, зовнішній вигляд Юні Ці були справді чудовими, хіба що Наньгун Левюню. У примарному світлі місяця він здавався втіленням якоїсь таємничої, чаруючої краси.
Гострі очі Юнь Ці люто буравили Су Ло. Він стояв нерухомо, але його жорстокий погляд нагадував поглядом загнаного звіра, який готовий в будь-яку секунду зірватися з місця і розірвати Су Ло на дрібні клочи.
Довкола стояла мертва тиша. Двоє застигли один навпроти одного, наче виття. Су Ло хотіла б поворухнутися, та не могла, а Юнь Ці просто продовжував свердлити її своїм хижим, яструбним поглядом! Су Ло з видимими зусиллями нахмурила брови.
А Юнь Ці тим часом почав повільно, крок за кроком насувається.
Він ступав розмірено і неквапливо, але відстань між ними була невелика, так що, як би повільно він ні йшов, врешті-решт він опинився впритул до Су Ло. Його витончена, наче виточена з нефриту рука повільно потягнулася до неї...
Су Ло з крижаним виразом обличчя відвернулася!
Сю Ло відчула, як заблокована енергія всередині неї поступово ожила і закочувала руки та ноги.
У поспіху вона встигла прибрати маріонетку Бога Бітви назад у свій простір, а Маленького Божественного Дракона зачасно відправила виконувати іншу частину плану. Вона розпачливо сподівалася, що небо змилуватиметься над нею і допоможе втекти цього разу. Якщо Юнь Ці знову зловить її і забере з собою, зважаючи на його теперішній стан неконтрольованої люті, Су Ло серйозно побоювалась, що події можуть стати цілком незворотними.
Тим не менш, рука Юнь Ці з безпомилковою точно сконцентрувалася на гладкому, витонченим підборіддя Су Ло, владно поставивши її повернути голову і подивитися прямо на нього.
Відступати було нікуди. Погляд Су Ло зустрівся з очима Юні Ці — бездонними й темними, як найглибша вада океану. Здавалося, що в цій чорній пучині зародився руйнівний шторм; у цих зяючих водорих клубах повисла неприкрита спрага вбивства!
- Ти мене ненавидиш? — Юнь Ци зжалкував підборіддя Су Ло, чеканя кожне слово. Його голос звучав крижаним, позбавленим найменших відтінків емоцій тоном.
Су Ло відповіла мовчанням.
- Ти так сильно прагнеш втекти від мене? « Пальці Юні ще більше стиснули, а його обличчя проникло в брутальний вираз.
Су Ло як і раніше мовчала.
- Тоді, коли ти сказала, що дозволиш мені завоювати тебе знову... Це все була брехня! Суцільна брехня! Я правий? — Юнь Ці нависав над нею, лютий і небезпечний, як дика тварина, готова до стрибка.
Су Ло не вимовила ні слова, бо будь - яка відповідь у цій ситуації була б незрозумілою. Сказати "ні" означало б брехати самій собі і піти проти своєї волі. Сказати "так" означало спровокувати і без того винуватого Юнь Ци на непередбачувані дії, що було рівнозначне самогубствам.