Глава 2440
Су Ло думала, що ті, хто пройшов раніше, навряд чи всі самі знайшли дорогу. Безботна Фея йшла попереду, а решта слідувала за нею.
Що до цієї дюжини людей, то їх затримали на вході, і вони відстали від головної групи, немов віддалися від зграї.
У туранзі не було великого отвору, і для одного чоловіка.
Су Ло, як лідер, пролізла першою, за нею — другий, третій...
Су Ло відчула, як перед очима спалахнуло яскраве біле світло і коли вона знову їх відкрила, то опинилася в абсолютно іншому світі.
На відміну від розтопленої пустелі, тут простягалося засніжене плато, де з неба падали безліч сніжинок.
Вийшовши, Су Ло зрозуміла, що довкола було багато людей, на око не менше дюжини.
Вони постійно літали в повітрі, шукаючи таємний прохід на третій рівень.
Су Ло окинула поглядом натовп, але не побачила беззаботної Феї. Очевидно, вона вже забрала своїх відданих прихильників на третій поверх і може бути четвертою.
Люди на другому поверсі, побачивши Су Ло піднялася і не приховували свого здивування.
- Як ви так швидко піднялися? — Хіба вас спеціально не затримували? Хіба з вашими силами ви не повинні були довго шукати таємний прохід?
Лін Маньман покинула на них холодний, косой погляд:
- У тебе є претензії?
Чоловік презирливо сказав:
- У мене немає претензій, але другий рівень дістався вам занадто легко.
- Що ти сказав? — Лин Маньман у гніві стиснула кулаки.
— Я сказав, що скоро ми знайдемо таємний прохід, а ви просто прийшли на все готове - той чоловік постійно посміхався, його тон був насичений насмішкою.
- Нам не потрібна ваша допомога, ми самі знайдемо дорогу! — Лин Маньман.
— Що ж, добре. Коли ми знайдемо таємний прохід, лише спробуйте піти за нами, якщо у вас вистачить мужності - його голос був крижаним, а слова — виразними.
- Хе-хе, а коли ми знайдемо таємний прохід ти теж за нами не ходи! — Холодно хмикнув Лин Маньман.
Коли Су Ло дивилась на їхній перепалку, то побачила це кумедно. Вона потягла Лін Маньман за руку:
— Пойдём, пошли.
Іншим доводилось всюди розносити свою духовну енергію, дюйм за дюймом прощуючи простір у пошуках таємного шляху. Але для Су Ло в цьому не було ніякої необхідності.
Їй потрібно було лише відкрити свій розум, подивитися на повну карту і за короткий час знайти прихований шлях.
Су Ло повела Лін Маньман та решту до центральної частини локації.
Пролетівши трохи, Лін Маньман відчула щось недобре. Вона обернулася і побачила, що той самий чоловік, з яким вона щойно сперечалася, йде за ними по п’ятах.
Лін Маньман насміливо гукнув йому:
— Ми вже знайшли таємний прохід, якщо у тебе є хоч крапля гордості, не йди за нами!
Цей чоловік, тримаючи в руках амулет зв’язку, люто зупинявся на Лін Маньман!
Якби він міг, чи пішов би за ними? Проблема була в тому, що його друг щойно надіслав йому повідомлення через амулет, який знайшов таємний прохід, і наказав йти за вказаною дорогою.
Хто ж знав, що цей маршрут буде таким же, як і Лін Маньман та її компанії?
що ти не підеш за нами? Забирайся звідси! — Лин Маньман тягнув рукою в бік того чоловіка.
Той був такий злий, що мало не задихнувся, але врешті-решт глибоко зітхнув і запитав Лін Маньман:
- Куди ви йдете?
Лін Маньман змерла його розлюченим поглядом:
- Ми йдемо до таємного проходу. А ти хто такий, щоб ми тобі про це докладали?
Той чоловік дихав так важко, що здавалося, ось-ось лусне!
Він би і радий був їх обігнати, але проблема в тому, що Лін Маньман та її друзі летіли не так вже й повільно. Він не міг їх випередити, тому йому залишалося лише гірко плитися у хвості.
Глава 2441
А Лін Маньман, літаючи, часто оберталася і кидала в його бік кілька сарказмів.
Обличчя того чоловіка почервоніло від гніву, але він міг лише відвернутися.
У душі він відчайдушно молився, щоб Лін Маньман і її супутники зупинилися на півдорозі або змінили напрямок. Але, на його розчарування, ця група продовжувала летіти з рівномірною швидкістю точно по маршруту в його амулеті зв'язку...
Чи той друг відправив карту маршруту і Лін Маньман?
Пролетівши близько години, Су Ло зрештою привела всіх до центральної частини локації.
Посередині стояла дерев’яна солом’яна хатина.
Від крижаного вітру від хатини залишився майже один каркас. Солома давно зникла, але кілька дерев'яних балок все ще трималися.
У цей момент перед хижою стояла людина, заклавши руки за спину.
Цього чоловіка Су Ло знала.
Мо Цзе.
Один з улюбленців Безботної Феї.
Побачивши, що Су Ло приземлилася на чолі групи, Мо Цзе відразу спалахнула лють. Він злостився на неї:
- Як ви сюди потрапили?
Су Ло проігнорувала його.
Безтурботна Фея могла говорити з нею на рівних, але Мо Цзе явно не мав на це права.
Лін Маньман покинула Мо Цзе кілька холодних посмішок, але також не розмовляла з ним. Проходячи повз, вона сильно штовхнула його плечем.
Мо Цзе, який не сподівався цього, захитався і зробив кілька кроків.
Він хотів вилазити, але капітан Більшокий та його товариші помахали перед ним кулаками і чітко пояснив: « Посмієшся сказати хоча б одне грубе слово — отримаєш повну нагороду.
Мо Цзе, затаївши образу, вимістив свій гнів на останній з тих, що підходили:
- Я спеціально чекав на тебе тут, а ти притягнув цілу юрбу! Як ти смієш так поводитися зі мною, Ян Венцин?
Янь Венцин теж був засмучений.
Увесь шлях його принижувала Лін Маньман, і він контролював свій гнів. А тепер, коли на нього накричав Мо Цзе, вся його лють вирвалась назовні.
— Я їх не приводив! Це просто... — Янь Венцин відчував, що це було б принизливо для Лін Маньмана.
— Просто что? — Мо Цзе смілив його поглядом.
- Він просто йшов за нами. Якби він мав сумління, то заплатив би хоча б за те, що ми показали йому дорогу, — Лін Маньман простягнула руку до Ян Венцина.
Насправді, на таких випробовуваннях купатися правильного маршруту за окуляри було звичайним явищем.
Якби Лін Маньман дійсно привела Янь Венцина, то було б цілком справедливо вимагати за це плату.
Янь Венцин, принизливий словами Лін Маньман, відчув, як ком підкотив до горла. Його обличчя почервоніло:
— Це не ви мене вели, ми просто випадково йшли однією дорогою!
— Якщо тобі так буде легше, можеш вважати і так, — з готовністю усміхнулась Лін Маньман.
Янь Венцин: «...» Як же хочеться його вдарити!
Су Ло потягла Лін Маньман, яка навмисно дражнила Янь Венцина:
— Час піджимає, пошли.
Сказавши се Су Ло, повела загін Сяо Л у хатину.
У центрі хатини на підлозі був виписаний круглий символ.
Ціле коло переливалося на флуоресцентне світло, яке випромінювало сліпуче сяйво.
Су Ло ступила в нього, і наступної секунди її тіло було перенесено.
Лін Маньман та інші пішли за нею.
Мо Цзе втупився на Ян Венцина:
- Ну і наробив ти справ! Ти так погано себе проявив, думаєш Безботна Фея тепер прийме тебе?
Янь Венцин був на межі сліз:
— Старина Мо, я правда їх не приводив...
Мо Цзе явно йому не вірив.
Ян Венцин почав виправдовуватися.
Він сказав:
- Хочеш вір, хочеш ні, але мені здається, що ця Су Ло... Вона ніби знає, де знаходяться таємні проходи.