Глава 2438
Су Ло лише глянула на безробітні Феї: «...»
Хто хоче звинуватити, той завжди знайде привід. Безробітні Фея, схоже, також навчилася вмикати мозок і тепер використовує такі звинувачення, щоб ізолювати її.
Звичайно, ці слова безробітні Феї виявилися дуже ефективними.
Все вже згорялося від заздрості до Су Ло, а після підбурювання беззаботної Феї вони відразу ж кинули на неї гнівні погляди, наче те, що Су Лок не розповіла своїм методом, було важким злочином!
Су Ло холодно посміхнулася.
З насмішкою вона подивилася на Беззаботну Фею:
— Не кажучи вже про те, що у мене немає особливого таємного методу, але навіть якби він був, з якого стати я повинна їм ділитися? Покладайте руку на серце, запитайте себе: « Якби у вас був спосіб швидкого просування, ви б почали ним ділитися?
Погляд Су Ло обвів натовп і зрештою зупинився на обличчі Беззаботної Феї. Вона з посміхою підняла тонкі брови:
— Чи ви виявляли б таку особливу таємну ініціативу й саможертовну Фею, якби мали такий особливий метод навчання? Ти б стала?
Безробітні Фея від такого прямого питання захиталася.
Її губи прокололися.
Але в результаті вона так нічого й не сказала.
Вона хотіла сказати, що змогла б, але насправді знала, чого не зможе. Якщо ти будеш приховувати і захищати цей таємний метод, то хто не буде його ховати? Хто виявиться таким дурнем, щоб поділитися ним?
Під пристойними поглядами всіх присутніх обличчя Безботної Феї стало надзвичайно потворним.
Довкола запанував великий тиша.
Саме в цей момент...
Вежі Споріднених людей видали гучний звук.
"Донн..."
Звук барабана, давній і протяжний, рознісся далеко навколо.
Випробування офіційно почалося.
Здебільшого всім відомі правила випробувань. Навіть Су Ло, яку Лін Маньман змучила слухати докладне пояснення вже кілька разів, була в курсі.
Башта Споварень складалася з шести поверхів.
З моменту входу учасники стежили за кожним кроком і оцінювали « надзвичайну системну сутність». На основі особистих досягнень вона точно розраховувала окремі бала і складала рейтинги. Справа не просто в тому, хто сильніший, той і перший.
"Донн..."
Величезний дзвін на вершині вежі видав глибокий, протяжний дзвінок, і алі ворота повільно відчинилися.
"Шух!"
Натовп, наче хвиля з водою, хлинув до воріт вежі!
Усі вони були досвідченими боями, і кожен прослизнув усередину риб.
Су Ло та її друзі опинилися заблоковані в хвості.
Лін Маньман мало не знепритомніла. Вона підстрибувала на місці і постійно торопила тих, хто був попереду:
- Швидше, чому ви не заходите швидше?
Люди також були в розпачі:
— Здається, попереду затор, ми теж не можемо пройти!
Су Ло подивилася на навмисно заблокований прохід, її очі звузилися.
— Раніше теж так було? — запитала вона Лин Маньман.
— Ні, я вже кілька разів випробовувалась і завжди була вільною. Хто б міг подумати, що цього разу буде така давка — Лін Маньман від нетерпіння майже підстрибувала.
Але Су Ло чудово розуміла, що вона більше не хотіла бути успішною безробітною Феєю.
Спочатку вона, мабуть, не надавала великого значення Су Ло, але коли побачила, як та махом піднялася до рівня Святого п’ятої зірки, безробітний Фея зовсім втратив самовладання. У її очах плювалася неприхитна заздрість і ненависть.
Минуло близько чверті години, і затор попереду нарешті розсипався.
Все відразу ж кинулися всередину.
Су Ло, Лін Маньман та їхні друзі опинилися в самому кінці.
Лін Маньман була на межі паніки, але обличчя Су Ло залишалося абсолютно спокійним.
Перший поверх.
Це був світ пустелі.
Над жовтим піском вилась легка димка. Температура піску була неймовірно високою, від жару все тіло палало.
Глава 2439
Су Ло добре перенесла жару, але Лін Маньман та інші — ні.
- Тут не можна довго залишатися. Швидко шукайте вихід на другий поверх, — закомпонувала Су Ло і негайно випустила маленького пурпурного соболя.
Су Ло завжди була так впевнена в собі саме тому, що у неї був маленький пурпурний собол, який міг автоматично знаходити шлях.
До цього моменту людей в пустелі залишилося зовсім небагато: розтягнені групи по дві-три людини, всього сім або вісім.
Всі інші вже перейшли на другий поверх.
Це показало, наскільки сильно відстала Су Ло.
Кожен міг в будь-який момент перевірити свій рейтинг. Су Ло викрила хвилинку, дістала свій нефритовий жетон і зненацька знущалася.
Сотое місце. Зараз вона все ще була на соні місці в Драконячому списку, остання на Верховній горі.
Лин Маньман, Капітан Більшокий та інші гарячково шукали вихід.
Температура у пустелі зросла з кожною хвилиною. Якщо вчасно не вибратися, залишалося тільки два шляхи.
Перший - добровільно здатися і покинути вежу.
Другий — запалити до вугілля.
— Ло Ло, що ж робити? — Лин Маньман у розпачі топнула ногою.
Минулого разу вона провалилася саме на першому рівні, навіть не побачивши другого.
« Не хвилюйтеся, я виведу вас на другий поверх і бачитиму їх як сліпі мухи, Су Ло не могла стримати гіркої усмішки, а потім сказала: — Всі за мною.
Лин Маньман та інші з сумнівом подивилися на Су Ло.
Як-никик, у них було більше досвіду в проходженні випробувань, а Су Ло тут вперше. Невже вона справді зможе знайти шлях? Це було важко повірити.
Проте з довір’я до Су Ло всі швидко зібралися навколо неї і пішли за нею.
Су Ло взяла на руки маленького пурпурного соболя і попросила його вивести повну карту першого поверху.
Тепер вся карта цього рівня показана у її свідомості - чітку і детальну, аж до кожної стежки та всіх рослин.
« Страва вогняної ящірки!»
Після ретельного порівняння Су Ло помітила, що довкола трави вогняна ящірка з’являється багато безладних слідів.
Це було очевидним доказом того, що тут стояло багато людей.
— За мною, - скомандувала Су Ло, і її тіло, як блискавка, кинувся вперед.
— Триматися разом, — змахнув капітан Більшокий правою рукою і подавав знак цілій команді слідувати за нею.
І ось, вся їхня група гуськом полетіла слідом за Су Ло вдал.
Пустеля була блищаю, куди не гляньте — лише жовтий пісок.
У цьому морі піску легко було збитися, але це стосувалося більшості людей. Для Су Ло, яка мала повну карту місцевості, така проблема просто не існувало.
Ті, хто залишався на цьому рівні з сумнівом дивилися як група Су Ло летить строго на схід. Але вони зважилися на ризик і пішли за ними.
Трава вогняної ящірки росла на сході, біля підніжжя туранги.
Дерево було давно мертвим, його гілки висохли, але воно все ще стояло, не зламане часом.
Саме його коріння і росла крихітна трава вогняної ящірки.
Коли вони добралися до місця, навіть без слів Су Ло все зрозуміли.
Тому що в стовбурі туранги виднівся отвір, у який міг протиснутися лише одна людина.
- Ло Ло, ти така розумниця! Як ти з такої відстані дізналася, що він тут? — Лин Маньмана схвильовано схопила Су Ло за руку і не вмовила.
- Напевно, тому що... Я вмію гадати, — хіхікліла Су Ло. — Ми й так сильно відстали, давайте швидше всередину.