Розділ 2262
— А... — Очі Су Ло швидко забігали, а в серці з’явилася погана підозра: чи це ще одна любовна драма з минулого?
Наньгун Люуні тільки схвально зітхнув.
— Коварного Шипа... і тепер організація очолює його молодшу ученицю. У них вже було весілля, але потім він зустрів твою маму...
Ці лабети у Су Ло ледве не полізли на лоб.
— Моя матуся точно не провокувала б його! - Вона відразу ж кинулася на її захист.
- Звичайно, твоя мати навіть мого наставника... — Наньгун Левюнґ на мить, а потім з тихим подихом продовжив: « Тільки погляд на Янь Хуа - і життя загублене». Хіба не так говорять? Саме існування твоєї матері вже було свого роду провокацією.
Су Ло не знайшлася з відповіддю.
Наньгун Левуні підкріпив її по руці. Він добре розумів почуття тих людей, коли його не було роз’єднаної любові. Однак йому пощастило значно більше, ніж тим видатним і геніальним попередникам.
Су Ло спробувала розкласти все по полочках:
- Отже, виходить, що той глава "Коварного Шипа", який був закоханий в мою маму, зник, а його місце зайняла молодша учениця?
Наньгун Люнь кивнув.
— І ця частина "Коварного Шипа" до глибини душі ненавидить мою матір, — продовжувала Су Ло. — А оскільки мати, зробивши свої справи, помила руки і зникла, то вся її ненависть тепер перейшла на мене?
Наньгун Левуні, хоч і неохоче, але знову за кивнув.
Су Ло в повному замішанні притиснула долоню свою руку.
Що за злий рок її переслідує! Чому вона не з того й повинна тягти на собі тягар ворожості минулого покоління? Ця ненависть була вроджена, і її неможливо було позбутися.
Наньгун Левуні нічим не міг їй допомогти і лише співчутливо похлеснув дівчину.
Він добре знав, наскільки могутня організація « Кошмарний Шип ». Сила цієї імператриці в пурпурній мантії була справді неперевершеною, і нинішній він був їй далеко не рівня.
Її існування було смертельною загрозою для життя Су Ло, і в такий момент Наньгун Люні розголосив, що йому слід робити.
Раптом його чорний амулет зв'язку знову застиг.
Це був сигнал до розставань.
Су Ло з тугою і відмовою подивилася на нього.
Наньгун Левуні, який ще сильніший від туги, з силою поклав її у свої обійми і притиснув до себе.
Вони обіймали один одного так сильно, що здавалося, ось-ось видадуть весь повітря з легких.
Амулет зв’язку продовжував блимати — наполегливо і тривожно.
— Мені пора, — прошепотів Нанґун Люунь, ніжно перебираючи її волосся.
« Угу », — з глухою реагувала Су Ло.
— Не забувай про мене щодня, — лагідно навчав він.
— Угу, — прикусила нижню губу Су Ло.
- Пам'ятай, ти повинна добре себе захищати, з ніжністю і співчуттям проговорив Наньгун Люнь, дивлячись в її обличчя. — Коли... Коли я залагоджу всі справи там, ми більше ніколи не розлучимося.
— Угу... - від цих слів Су Ло ще сильніше захотів, щоб він залишився.
Наньгун Льоуні кинув погляд на мітки, які відображаються на амулеті зв'язку: група маленьких чорних точок наближалася все швидше. Зараз не можна було допустити, щоб Су Ло виявили.
Він глибоко зітхнув і, прийняв тверде рішення, відсунув Су Ло, після чого швидко закрокував геть!
Коли Су Ло побачила статую Нанґун Левюня, яка віддаляється, то відчула на очах сльози.
Довга розлука, коротка зустріч... Хто знає, коли вони побачаться наступного разу...
При думці про лідерку Коварного Шипа, імператрице в бузковій мантії, серце Су Ло стискувалося від занепокоєння за Наньгун Люня.
Якби не існувало Чистилища, то « Коврочний Шип», безсумнівно, зайняв би перше місце по всій континенті. Хоча ця організація поступалася багато в чому чистилищу, розрив між ними був не так вже й великий.
У книжці « Коварного Шіпа » (англ.) ви знайдете приклади ненависті... Су Ло відчувала цілу гамму почуттів: від гіркоти до повного безсилля... Коли Нанґун Ліюнь казав, що « справи запанують » з "Коварним Шіпом", він не мав на увазі того імператрицю в пурпурній мантії?
Розділ 2263
При самій лише цій думці серце Су Ло зжалося ще сильніше. Хіба та, хто змогла стати головою Ковварного Шипа, була нормальною особою? А Нангун Люнь...
Після того як Натан Ліюня Су Ло пішла, вона провела в Пещері Огненого дракона ще одну ніч.
Новопричинене, недавно синтезоване істота все ще перебувала в глибокому сні і не подавала ознак пробудження, тому Су Ло обережно вмістила його у свій власний простір.
Вона не забула, чому її взагалі занесло в цю Печеру Огненого дракона. Зрештою, вина була тим згусток демонічного вогню.
Су Ло тепер лежить на дні лавового озера. Довкола неї часто проносилися вогняні кулі, здебільшого це був Ілюзорний вогонь, але іноді миготів і Демонічний.
Однак метою Су Ло був духовний вогонь.
Прошукавши його майже всю ніч, вона нарешті його знайшла і з надзвичайною обережністю зібрала.
Оскільки Су Ло турбувалася про Лін Маньман, який залишився зовні, то вона зібравши духовний вогонь, одразу покинула Пещеру Огненого дракона.
Але варто було їй вибратися назовні і приготуватися непомітно повернутися, як...
— Ха-ха-хо! Су Ло, так ти була тут весь цей час! Справді, варто було виносити залізні черевики в пошуках тебе без жодних труднощів!
Перед нею пролунав зухвалий крик.
Коли Су Ло почула цей до болю знайомий голос, то в уяві охнулася його голова.
Це була не хто інша, як Безботна Фея, та сама, що стримувала Су Ло і яку дівчина так спритно провела!
Раніше, щоб сховатися від неї, Су Ло використала Куклу-Двойника, придавши їй свій вигляд і таким чином увівши безробітну Фею по фальшивому сліду.
Безтурботна Фея довго блукала по Пещері Огненого Дракона, перш ніж вибратися назовні. Вона не сподівалась, що їй так пощастить - ледь вийшовши, вона відразу наткнулась на Су Ло!
Не кажучи ні слова, вона рyлася вперед:
— Ах ти, ранка дівчисько, умри!
Безробітні Фея, згорівши від прихованого гніву, почала застосовувати смертельний метод. Кожен її удар був безжалісним і зосередженим на вбивстві!
Якщо говорити про реальну силу, то Су Ло значно поступалася їй, тому вона відразу ж розвернулась і кинулася бігти, змазавши п’ятки маслом та розвівши неймовірну швидкість!
- Знову надумала? Подивимося, куди ти закриєшся на цей раз! - Роз'яснено кричала Безботна Фея, переслідуючи її по п'ятах.
У Су Ло вже був досвід порятунку від Беззаботної Феї, так що на цей раз вона виглядала не настільки жалюгідною, як раніше, і навіть умудрялася час від часу відпочити.
Але така безтурботна поведінка Су Ло лише посилила безробітнішу Фею, роздмухуючи її гнів до неймовірних обмежень.
— Стой! — Безробітний Фей одночасно випустив удари блискавки і вогняну кулю, навівши їх з двох сторін у кліщів, щоб затиснути Су Ло!
Су Ло з лукавою усмішкою кинула через плече:
- Тільки дурень зупиниться! Є мужність — догони.
Вона змила в повітря, піднявшись вище блискавки та вогню, і зі свистом посміхалася.
Обличчя Беззаботної Феї почервоніло від люті!
Однак Су Ло розуміла, що так не може тривати вічно. Невже, коли вона повернеться в Елітний виправний табір, їй доведеться постійно ховатися і сховатися?
Потрібно було придумати якийсь хитромудрий план, який влаштував би всіх.
Її живі очі блиснули, і думки закрутилися з шаленою швидкістю. Незабаром її погляд засяяв яскраво, наче кристал, і засвердлював, як зірки!
Як же вона могла про це забути!
Адже це ж груповий захід класу! Якщо вона не може впоратися з беззаботною Феєю, потрібно просто знайти того, хто зможе.
А в цьому вогняному демонічному Царстві тільки один, хто міг утихомирити безробітну Фею, очевидно, був восьмий старійшина!
Су Ло швидко витягнула з свого простору ту найгалькіснішу біло-нефритову пляшечку, в якій трималася душа життя восьмого старійшини.
З її допомогою Су Ло могла відчути присутність старійшини.
Коли дівчина, яка засинала в пляшці, стала мати духовну енергію, то відчула справжній невиразний зв’язок. Коли вона продовжувала вливати енергію, це відчуття ставало все виразніше.