Глава 1966
У цю коротку мить перед очима Су Ло пронеслися тисячі образів. Всі події, які вона пережила, наче кадри кіноленти, змінювались один за одним і завмирали.
Дивлячись на ці сцени, Су Ло відчула дивну відстійність. Невже ця жінка, неспроможна перемогти навіть власну тінь, дійсно вона сама?
Коли вона стала настільки слабкою, що почала шукати справедливості у своїх ворогів?
Так, у цьому світі немає місця справедливості. Ні в попередньому житті, ні у цій вона не зустрічала нічого подібного. Тільки невдахи скаржаться на несправедливість долі, а переможці не витрачають на це слів.
Су Ін - це лише тінь. Хоч би як вона була сильна, вона залишається лише підробкою. І все ж Су Ло дозволила цій фальшивій версії себе налякати. Якби тут був Нанґун Левюнь, він би міг посміятися з неї.
Як вона могла програти їй? Як же вона могла здатися? Хіба вона не обіцяла Наньгун Луню чекати, поки він прийде за нею, щоб взяти її в дружини?
А якщо він прийде, а її могила вже заросте травою? Як він тоді діятиме?
Це спонукало Су Ло стиснутися від болю, але в той же момент у неї з’явилася нова думка!
Нехай Сун не має болю і її безсмертне тіло - що з того? Вона лише тінь! Її власна тінь! Як може справжнє тіло поступитися якоюсь ілюзії?
Серед палючого холоду, пронизаного гострою енергією меча, фігурою Су Ло в світло-жовому плаття раптово перетворилася на промінь світла. У ситуації, яка здавалась безнадійною, вона змогла ухилитися від смертельного удару Су Ін.
- Не очікувала, що у тебе ще залишилися козирі на обличчі Су Ін, холодною, як тисячолітня крига, вперше зачарувало. - Але це марно. Ти повинна розуміти, що я - це ти. Я сильніший за тебе. Ніхто не може перемогти таку версію себе. Здайся!
— Правда? — Відреагувала Су Ло. Її світло-жовте плаття було покриті плямами крові, а з кутка губ все ще стікала багряна сукня, яку вона навіть не встигла витерти.
Але в цей момент Су Ло виглядала надзвичайно спокійною і зібраною.
Її погляд був чистим, як прозора вода струмка. У ньому більше не було тіні колишньої розгубленості та відчаю. Замість них з'явилася тверда, свідома рішучість.
Су Ло подивилася на Су Ін і посміхнулася:
— Ты - підробка.
Її голос був тихим і майже ніжним, з легкою посмішкою, ніби вона говорила про щось цілком звичайним ...
Але після цих слів спалахнув сліпучий меч, який неможливо описати словами. Меч Чен Ін прочісував у повітрі загадкову, незбагненну траєкторію, немов падаюча зірка, і в одну мить осяяв небо над порожньою...
Контратака Су Ін була блискавичною і безжалісною.
Глядачі, які спостерігали за битвою крізь світловий екран, майже одночасно виступили вигук подиву. У цей момент всі мимовільно затамували подих, переживши за Су Ло. Сун перевершувала свої межі, демонструючи силу, яка виходила за рамки будь-яких очікувань...
Однак...
Наступної миті в сліпучому сяйві мечів пролунав холодний і ясний голос Су Ло:
- Підробка є підробкою. Як би правдоподібно і красиво вона не виглядала, вона все одно залишається підробкою...
І тут глядачі помітили, як у цьому чудовому потоці світла з'явилася тонка тріщина...
Серед всієї цієї краси мечей ця тріщина здавалося потворним шрамом.
Але саме цей шрам в одну мить розірвав сяючий потік. Роздався тихий звук — "Про що ти говориш?"
Глава 1967
Раптом світ занурився у мовчанку.
Су Ло і Су Ін, розминувшись в русі, застигли одночасно, ніби час зупинився.
Між небом і землею не залишилося жодного звуку.
Глядачі затамували подих, напруження досягло максимуму. Усі дивилися на дві фігури, які розходилися в різні боки через страх навіть моргнути.
Пройшла секунда, або може цілий рік...
Нарешті...
"Кап!" — Легкий звук порушив цю гнітючу тишу.
"Кап, кап, крап..." — Звук крапель, один за одним, звучав у вухах кожного. Лише через деякий час з натовпу вирвався потрясний вигук:
— Су Ин програла!
Так, Су Ін програла...
Меч Су Ло проколов її груди. Тепер кров стікала по клинку Чен Ін, падаючи вниз...
Каплі падали все швидше, поки нарешті не утворили на землі цілу калюжу. Су Ін, позбавлена життя, м'яко опустилася в цю криваву пелюшку...
Перед очима Су Ло потемніло, голова закрутилася. А коли вона знову відкрила очі, то опинилася в знайомому місці.
Це були ворота, що вели на гору Тяньман.
Су Ло пригадала, як у вирішальний момент вона досягла рангу командира і, використовуючи ауру цього рівня, відкрила ці ворота.
Минуло лише два дні, але їй здавалося, що вона проминула цілу вічність.
Важкі алі ворота повільно відчинилися під дотиком її білосніжних, немов нефрит, пальців.
За ними з'явилася струнка фігура Су Ло.
Натовп тут же загуділа:
— Су Ло вийшла!
- Вона не загинула!
- Вона перемогла цю битву?
- Тобто... Вона... Вона пройшла випробування Елітного тренового табору?
Незліченні погляди кинулися на її гарне, біле, як яшма, обличчя!
Під прицілом цих очей Су Ло залишалася спокійною і стриманою. На її губах грала м'яка, розумна усмішка, поки вона не квапенько виходила вперед.
Її одяг був злегка порвана, обличчя покрите копотью, але це зовсім не принижувало її краси. Навпаки, такі деталі лише підсилювали враження про неї!
Хто тепер посміє сказати, що Су Ло пройшла випробування нечесно? Хто наважиться стверджувати, що її успіх не є результатом власних зусиль?
Всі бачили, як її підставили. За правилами третій раунд не повинен був слідувати відразу за другим.
— Ло Ло! — Ян, наче метелик, кинулася до неї і схопила її за руку. Як ти? Дуже поранена?
Су Ло з посмішкою на обличчі вихопила її по руці:
- Не хвилюйся, все не так серйозно. Бачиш, я в порядку.
Насправді її рани були серйозними. Завдяки тому що майстер Юнь щедро подарував їй зі своїх запасів, вона змогла вистояти. З такими ліками померти було б важче, ніж вижити.
Ян трохи заспокоїлась, переконавшись у тому, що Су Ло дійсно гарно виглядає.
Не бажаючи, щоб подруга переживала через її ран, Су Ло змінила тему:
- До речі, я ж просила тебе заробити окуляри перед тим, як увійти. Вийшло?
Почувши ці слова, Цзи Ян швидко ожила! Хоча спочатку нічого не було заплановано, Лю і сама запропонувала роль жертви. Як це можна зробити?
Вона обернулася і почала шукати Лю І в натовпі.
Я дуже хотів втекти, але погляд Ло Іченя був глибокий і насмішний, наче притягував її. Їй стало соромно навіть намагатися.