Глава 1964
Су Ін стиснула долоню, і в її руці з'явився меч Чен Ін - точна копія зброї Су Ло.
У той момент, коли клинок Су Ло кинувся вниз...
“ Дзинь! ” — Голосно лунав звук, і два однакових меча зіткнулися в повітрі. Іскри розлетілися на всі боки, а золоті відблиски озарили темряву.
Су Ло і Су Ін відступили на крок, усвідомивши, що їхні сили рівні.
Су Ін була майже ідеальною копією Су Ло. Вона вміла все, що знала Су Ло, і мала всі її якості. Проте, неприємна емоційа, Су Ін не знала коливань. Її розум залишався холодним і зосередженим, що давало їй невелику перевагу. У цьому Су Ло поступалась.
Брови Су Ло злегка нахмурилися. Тепер вона по-справжньому сприйняла Су Ін як серйозного противника.
Перемога над ворогами не є успіхом. Але перемогти самому себе? Це означало б, що у світі більше нічого не залишилося, чого варто боятися. Це була б абсолютна свобода від страху!
З цією думкою рішучість Су Ло зміцнилась.
— Убью! — низьким риком прокричала Су Ін, високо піднявши меч Чен Ін і з надзвичайною швидкістю рившись на Су Ло. Її кроки повторювали знайомий Су Ло танець духів, руху копіювали її власні прийоми, а в повітрі розливалася така ж смертоносна аура...
У душі Су Ло спалахнула полум’я вогню з новою силою!
— Убью! — Вона відповіла, піднімаючи меч Чен Ін і прямаючи назустріч проти неї!
Дві фігури — з однаковими обличчями, тілом, зброєю та технікою — неслися один на одного безконтрольною люттю!
“Дзинь! Дзинь! Дзинь!
У повітрі заливали тіні клинків, виблискували леза, залишаючи по собі шлейфи світла і розмиті силуети.
Довкола панувала темрява, і лише маленьке коло світла освітлювало небезпеку.
Дві волицці то вискакували за його межі, то знову бурили всередину, продовжуючи бій. Напруження бою досягало краю.
Тим часом глядачі за світловим екраном були вражені.
Вони мимовільно потирали очі, намагаючись зрозуміти, що відбувається.
- Хто з них справжня Су Ло? Я зовсім заплутався!
- Не тільки ти. Думаю, ніхто не зможе розібратися в цьому, крім них самих.
- Вони виглядають однаково, і сили їх рівні. Як ви думаєте, Су Ло переможе?
- Це неможливо. Ви бачите тільки зовнішню сторону, але не розумієте суті. Ця тінь не відчуває болю. Навіть якщо її ранити, сила не зменшиться. Це дає їй перевагу в двадцять відсотків. Як Су Ло може виграти?
Багато хто похитав головами і зітхнув, в їхніх очах читали співчуття.
Але Лю І в цей момент сяяла від радості. Її обличчя сяяло захопленням, а в душі палало радість.
Якщо Су Ло програє, то це чудово! Раптом вона згадала, що Су Ло сказала Цзи Ян перед початком випробування. Ці слова вона чула звітливо.
З саркастичною ухмилкою Лю І кинула погляд на Цзи Ян:
— Чи ж вона не пообіцяла виграти купу окулярів? А тепер, струсила ставити, так? Ха-ха-хо!
Цзи Ян подивилася на неї з німим роздратуванням:
- Хто сказав, що я не посмію?
- Ти все ще смієш сперечатися? — Лю І з недовірою в очах дивилась на Цзи Ян.
— Якщо ти ставиш, я приймаю виклик! — Усміхнулася Цзи Ян з презирством, гордо вкинувши підборіддя, і проігнорувала ярочний погляд Лю І.
- Ти все ще смієш? Чудово, чудово! Ставлю п'ять тисяч очок! — Лю І театрально змахнула рукою, потрясаючи своєю карткою перед Цзи Ян.
- Ти впевнена, що на цій жалюгідній штукі є п'ять тисяч окулярів? - Цзи Ян присоромилась, її усмішка була повна висміювання.
Глава 1965
Лютий гнів був збентежений!
Ці слова боляче зачепили її.
У неї дійсно не було п'яти тисяч окулярів, а ті що були - близько тисячі -- вона програла Цзи Ян кілька днів тому. Але така можливість змінити хід гри не була неможливою.
З палаючими очима Лю І повернулася до Цин Фен:
— Старша сестра...
Вона благань потягла її за рукав, наче примхлива дитина.
Цін Фен була з Елітного тренірового табору, де заробляти окуляри набагато простіше, ніж їм, простим учням. Лю І була впевнена, що у її старшої сестри їх упереджено.
— Всього п'ять тисяч окулярів? Вважай, що я їх тобі дала, — сказала Цін Фен, недбало помахавши рукою, наче це була дрібниця.
Лю і ледь не підстрибнула від захоплення. З веселим виглядом вона підкинула підборіддя і подивилася на Цзи Ян:
— П'ять тисяч очок! Зможеш покрити?
— Якщо ти ставиш, я плачу! — Холод покинула Цзи Ян. Все-таки вона була ученицею пана міста і навіть в найгіршому випадку могла насхрести ці окуляри.
Крім того, коли вона дивилась на себе як на самолюбство Лю і зрозуміла, що було б нерозсудливо відмовлятися від таких сприятливих умов. Інакше, коли Су Ло повернеться, вона не пробачить.
— Тоді домовилися! Лінь Бальлі, будь свідком, як і минулого разу, голосно вимовила Лю І.
Линь Баньлі кивнув на знак згоди.
Парі було укладено.
Всередині світлого екрану Су Ло продовжувала свій навантажений бійок з Су Ін. З кожним моментом битва ставала все більш жорстокою.
“Дзинь! Дзинь! Дзинь!
Мечі виблискували, а леза мили в повітрі.
Су Ло билася, відчайдушно намагаючись придумати новий план.
Раніше їй вдалося застати Су Ін зненацька і завдати удару в спину. Але результат кинув її у відчай: тіло Су Ін виявилася м'якою, наче вата, крові не було, а його тінь навіть не здригнулася - сила залишалася такою.
І, помітивши замішання Су Ло, насмішко сказала:
- Ти не зможеш мене вбити.
Вона мала безсмертне тіло.
Усвідомлюючи це, Су Ло усвідомила свою серйозну небезпеку.
Як же вона хотіла, щоб це безсмертя належало їй! Але тепер, коли він був у противника, їй залишалося лише гірко шкодувати про свою безсилля.
"Бам!" — Розчався сильний удар у спину Су Ло. Вона не встигла зреагувати і, втративши рівновагу, рванулася вперед. У цю ж мить меч Су Ін кинувся за нею!
Остріє, швидке і пряме, націлилося прямо в серце Су Ло. В останній момент вона встигла ухилитися, інакше її серце було б проколоно.
Су Ін посміхнулася:
- Ти поранена. Біль і кровопотеріння послаблять тебе. Тобі призначено померти від моєї руки.
З цими словами вона обрушила на Су Ло град безперервних атак! Су Ло ледве встигла захищатися, не знайшовши можливості контратакувати.
Нарешті пролунав гучний заклик "Бам!". Її тіло відлетило назад, описаний в повітрі дугу, і з глухим "Бах!" Впало на землю. Десь у глибині почувся тріскот ламаючих кісток.
Коли Су Ло лягнула на траві, то в гніві зшила кулаки.
Это несправедливо!
Але хіба світ коли-небудь був справедливим? Нерівність — це частина людської природи. Той, хто визначив її долю, очевидно хотів їй смерті. Невже він не залишить їй жодного шансу на порятунок?
Кров рясно текла з рани на грудях, швидко прописуючи її світле-жовте плаття. Плямки розповзалися, наче квітка, яка з’являється внаслідок зловісної чарівності — заклинання смерті.
— Дурная! З такою силою ти сподівалася пройти третій раунд? Помри! — У очах Су Ин мигнула насмішка. Не вагаючись, вона нанесла новий удар!