Глава 1916
Вона не сподівалась, що Су Ло так зробить!
З цією їжею дійсно були проблеми, але Хуан І заздалегідь прийняла протиотруту, тому й була в безпеці.
— Не в порядке? Так, Зал Яркою Місяця далеко, і страви охолонуть, поки їх принесуть, з усмішкою на обличчі відповіла Су Ло до Цінфена. - Тоді відправ їх на вершину гори. Думаю, що вони сподобаються першому старійшині.
Почувши це, Хуан І затремтіла всім тілом. Яд був безбарвним і несмачним, але він діяв повільно й поступово виснажував людину. Ці ліки було створено першим старійшиною...
Хуан І хотів плакати.
— Ни за що! — Вона рішуче відмовилася від пропозиції Су Ло.
Су Ло израво усміхнулась:
— Нет? Я дозволяю.
Вона підняла руку, щоб відіслати Цінфена, який співчутливо подивився на Хуан І.
У звичайні дні ця дівчина слідувала за третім старійшиною, високо піднявши голову і пильно дивлячись вгору. Ніхто не міг собі уявити, що цей день стане для неї таким.
Він з усмішкою на обличчі повернувся, щоб піти.
— Почекай! — Хуан І, швидко побігши за ним. Але коли вона проходила повз Су Ло, та несподівано поставила їй підніжок. Хуан І не очікувала цього і впала на землю.
Вона з гнівом повернулася до Су Ло і закричала:
— Ты!
Су Ло з посмішкою простягнула руку:
- Хочеш знову вдаритися за мою долоню? — запитала вона.
Ланю І, згорнувшись калачиком в кутку, задрижало. Їй було вже все одно на Хуан І. Що б зробив перший старійшина, якби його повалили на вершину гори?
Су Ло подивилася на Лан І з усмішкою сказала:
- Бачиш, ось як ти повинна реагувати. Вчися від своєї молодшої сестри.
Ти зробила це спеціально! — Хуан І поглянула на Су Ло з гнівом і холодом, який легалізує.
Су Ло посміхнулася, але нічого не відповіла.
— Ти спеціально попросила нас прийти сюди, бо коли б ми не прийшли, майстер забрав би нас і ти не змогла б покарати, — Хуан І все ретельно проаналізувала.
Су Ло, продовжуючи посміхатися, неквапливо грала кільцем на пальці.
— Але після того як ми прийшли сюди, ти не довіряла нам і боялася, що ми тебе отруїмо. Насправді, ти маєш рацію, ми дійсно хотіли вбити тебе за те, що образила нашого майстра - з ноткою відчаю сказала Хуан І.
Су Ло продовжувала посміхатися, її усмішка залишалася ніжною.
« Ти сама спровокувала нас і дала нам багато свободи дій, — сказала Хуан І.
Будучи лише інструментом в руках Су Ло, вона не усвідомлювала, що кожен її крок був частиною його задуму.
— Потім ми додали в їжу повільно діючий, але високотоксична отрута. Яд був очищений першим старійшиною, і навіть якщо майстер міста зробить нас винними, він не уникне відповідальності. Ось яким був наш план! — У очах Хуана І стояли сльози, але вона не хотіла їх приховувати.
Почувши промову Хуана І, фігура Лані і здригнулася ще сильніше. У цей момент вона повністю зрозумів їхню долю.
Глава 1917
Хуан І дивилася на Су Ло з старанно прихованим гнівом і страхом у очах. Вона, здавалося, намагалася закарбувати в пам'яті її обличчя. Нарешті, вона висловила свою думку:
- Ти використала цей метод, щоб привести нас сюди, а потім, коли майстра не буде поруч, планувала змусити нас зробити помилку і передати першого старійшині, аби він розібрався з нами. Ти дійсно все зробила так акуратно... Су Ло, я повинна визнати, що захоплююся тобою!
Су Ло неквапливо встала, струшуючи з сукня неіснуючущу пил. Її очі злегка приглушилися, і вона з легкою посмішкою подивилася на Хуан І:
- Ти закінчила?
- Як же ти мені ненавиділа! — З гнівом Хуан І.
У цей момент з'явився Цинфен із групою людей. Їх очолював майстер Залу Кутового Права Лен Сінтян.
Лен Сінтян був однолітком першого старійшини. Його риси обличчя були різкими і холодними, а вираз — урочистим. Від нього виходила жахлива присутність, як від темної хмари, яка, здавалося, давила на всіх.
Його очі оглянули Су Ло, а потім він звернув увагу на Хуана І та Лан І.
— Як ви посміли завдати шкоди першому старійшині? Це непростий злочин. Виведіть їх! - Він сказав, і за його наказом група чоловіків пішла вперед, як вовки, щоб забрати Хуан І та Лан І. Вони були безжалісними і не виявляли ані краплі милосердя до жінок.
Су Ло посміхнулася, дивлячись їм слід. Лен Синтян нехотно подивився на неї.
« Якщо у вас немає сил, не створюйте проблем », — сказав він і відвернувся.
Вони швидко прийшли і швидко пішли. Після їхнього відходу напружена атмосфера раптово розрядилася. Цзи Ян глибоко зітхнув і похлеснула себе по грудях:
Вона сказала: « Господар зала Лен такий же серйозний і страшний, зовсім не змінився.
Су Ло задумливо доторкнулася свого підборіддя:
- Здається, у нього були якісь проблеми зі мною.
Бієчен Юін посміхнувся і похлопав Су Ло по плечу:
- Не хвилюйся, пан зала Лен не націлився на тебе. Він завжди холодний і відкинуті, і дійсно ненавидить тих, хто створює найбільше проблем.
Цзи Ян сердито подивилася на Су Ло:
— Не варто звинувачувати себе за це. Ці дві дівчини хотіли завдати тобі шкоди, чому ти їх щастила?
Су Ло похитала головою:
— Я не хотіла тримати їх поруч. Хуан І та Лан і намагалися позбавити нас життя, чому я повинна була їх прощати? Але тоді там була третя старійшина, тому я не могла їх вбити. Тому довелося використовувати повільний підхід.
Крім того, існує тисяча способів бути злодіями, але не тисячі способів запобігти крадіжці. Не бажаючи відволікатися, вона прибиралась у дім і виливала брудну воду на третю старійшину. Це було схоже на вбивство двох зайців одним пострілом, але так вчинив би тільки дурень.
Бієчен Юін не був впевнений, що двох дівчат стратять.
Цзи Ян з підступною посмішкою сказала:
— Вони наважилися спробувати вбити першого старійшину. Якщо їх не стратять, чому б не повідомити всім, що кожен може завдати шкоди першому старійшині? Цього разу Хуан І та Лан і точно загинуть.
Навіть третій старійшина не відважився б просити про поблажливість.
Перший старійшина запитав:
- А якщо я сам попрошу? Чи може статися так, що я дійсно спровокую їх на шкоду мені?
А третій старійшина відповів:
« Якщо це станеться, я не знаю, що робити.