Голова 1914
У той час в кімнаті було двоє: Лан і Хуан І. Одна з них тримала мідний таз із гарячою водою, а інша була холодною і дивилася на Су Ло.
Су Ло поглянула на Хуана І з усмішкою сказала:
- Здається, ефект від пілюлі для зсідання крові імператорського класу був дуже хорошим, — вона посміхнулася подивилася на неї, а потім повернулася і попрямувала назад до кімнати.
Вираз обличчя Хуана І змінився, і вона глибоко зітхнула, намагаючись придушити свої емоції. Вона увійшла в кімнату з мідним тазом і поставила його на полицю у ванній. Між нею і Ланою була величезна різниця: від прямої учениці до скромної служниці, яка прислужувала іншим.
Су Ло підійшла до мідного тазу, коли проходила повз Лан І одна з її ніг беззвучно витяглася... Су Ло, здавалося, нічого не помітила і продовжувала йти повз, тому на обличчях Хуана І та Лани з’явилася усмішка. Але вони не встигли втішитися, як посмішки на їхніх обличчях засоромилися, бо...
Су Ло настала на ногу Лана І роздався хруст, а Лань і видала пронизливий крик:
— Ах!
Сльози болю котилися по її обличчю, а щиколотка майже заніміла. Побачивши страждання подруги, Хуан І з холодною обличчя крокнула вперед і пихато звернулася до Су Ло:
— Не думай, що перший старійшина захищає тебе і ти можеш робити все можливе, щоб ображати третю старійшину. У місті Чистилища тобі кінець!
Чи третій старійшина має більше влади, ніж перший? — запитала Су Ло, намагаючись викликати розлад.
Хуан і посміхнулася:
— Ты скоро умрешь! Тільки почекай, поки я відновлю свої сили і ти побачиш! Не знаю, навіщо нас сюди привели, але ми не можемо служити тобі вірою і правдою. Замість цього ми можемо позбавити тебе життя в будь - який момент!
Хуан І була щирою у своїх словах. Пілюля для зсідання крові не повністю відновила її силу, а культивація була відновлена менш ніж наполовину.
Су Ло з легкою посмішкою на губах подивилася на Хуан І, витягнувши свої білі, немов нефрит, пальці перед його обличчям, наче питаючи:
— Ты поняла?
Хуан І нахмурілася, не зовсім розуміючи, що вона має на увазі.
Лан і Хуан І змінили свої погляди, але обидві були збентежені.
Раптом на долоні Су Ло мілинула чорна тінь, і вона мітила її прямо в обличчя Хуан І!
Незважаючи на те, що сила Хуана І становила лише половину її піку, вона не змогла б ухилитися від пощестей, якби була на вершині своєї форми.
"Шлеп!" — Відчувся гучний звук у повітрі.
Хуан І зачинила обличчя і здивовано дивилась на Су Ло. У її очах стояли сльози гніву і смутку, які змусили її гризти губи від образи!
Су Ло з цікавістю подивилася на неї і повільно подула на долоню правої руки, немов бажаючи видалити щось огидне та брудне. Потім вона повільно сказала:
- Навіщо ти вдарилася своєю обличчям про мою долоню?.
Ці слова... Справді, Су Ло було подібне до високої поведінки. Це було просто... Неймовірно!
Хуан І була дуже зла! Як Су Ло могла вдарити її по обличчю?
Цзи Яньуже збиралася підійти, коли Су Ло вдарила Хуан І по обличчю. Побачивши, як Су Ло насміхається з Хуана І, всі розсміялися. Під простим поглядом групи дівчина відчула себе все більш незручно. Її палаючі очі витріщилися на Су Ло, і вона вигукнула:
— Дрянь!
Глава 1915
— Це просто жарт, чи тебе це так зачепило? - І на її чарівному червоній губі з'явилася усмішка, але не щира. - Якщо ти достатньо хоробрий, можеш пожартувати наді мною.
Що означає бути пихатим? Як почувається людина, коли її надто дражнять? Що означає мати сильну систему підтримки? Су Ло чудово продемонструвала це.
Хуан І почервоніла, зачинила обличчя руками і швидко втекла.
Ланю І, кинувши загрозу в бік Су Ло, поспішила за подругою.
- Ти забагато на себе взяла! Пан не пробачить тебе! — Вызовила вона.
Цзи Ян сміялася до падіння, поплескавши Су Ло по плечу.
- "Вдарилася своїм обличчям про мою долоню"? Ло, ти така смішна! — Він сміявся, лежачи на стільці, і його живіт зводився від сміху.
Після того як Лан Сюань від душі сміявся, він з тривогою запитав:
— А якщо вони отруюють їжу чи напої, це буде проблемою?
Губ Анія Міна вигиналися в легкій усмішку, а його очі, чорні і яскраві, наче зорі, засліплювалися.
— Тоді вони будуть вважати це самогубством... — З усмішкою він сказав, знаючи, що Су Ло розуміє його натяк.
І справді, як і сказав Ані Мін, якщо вони дійсно вирішать викинути щось подібне...
Очевидно, Хуан І та Лан і дійсно готові піти на цей крок. Не знаю, як вона потішала Хуана І, але незабаром вона витерла сльози і знову відчула впевненість.
Увечері принесли їжу. На столі було багато страв: курятина, качка, риба та інші види м’яса — усе, чого тільки можна очікувати. Лан і Хуан І, звісивши голову, чекали осторонь, їхні обличчя були спокійні та безтурботні, наче вранці нічого не сталося.
— Скільки страв! Ви їх самі готували? — З усмішкою запитала Су Луо, дивлячись на Лан І та Хуан Й. На гірській віллі було небагато слуг, тому вони могли самі готувати.
— Якщо пані Су боїться їсти, я готова спробувати першою, — відповіла Хуан і з легкою посмішкою.
Хуан і ледь не закричала зубами від гніву. Очевидно, вона відчуває сильну антипатію до цих людей.
Перед тим як Су Ло встигла заговорити, Хуан І взяла палички і швидко спробувала кожну страву. Потім вона поклала палички, шанобливо відійшла в сторону і жестом запропонувала Су Ло спробувати.
Вона сама вже скуштувала всі страви. Якщо Су Ло не захоче їх їсти, вона буде виглядати боягузкою і на неї будуть дивитися звисока.
— Ці страви важко готувати? — З усмішкою запитала Су Ло у Хуан І.
Та опустила очі, щоб інші не змогли побачити її емоції. Її голос був м'яким, але я все ж розумію:
- Приготувати їжу для пані не складно.
Су Ло почула ці слова і тихенько розсміялася, Цзи Ян та інші теж засміювалися. Су Ло дразила Хуан І, як цуценя.
— Пані Хуан І дуже турботлива, але я не можу їсти ці страви, — Су Ло розвіла руками.
Хуан І раптом підняла голову і холодно подивилася на Су Ло.
— Пані Су боїться це їсти?
— Я не можу прийняти вашу дитячу шану, пані Хуан І. Ви повинні подавати ці страви тому, хто справді їх заслуговує. Су з усмішкою звернулася до Цінтена. — Упакуйте ці ягоди і віднесіть їх у Зал Яркою Місяця. Я чула, що пані Хуан І сама їх приготувала і вже спробувала. Вони не містять отрути.
Зал Яркою Місяця — це резиденція третього старійшини. Почувши це, Хуан І з тривогою вигукнула:
— Нет! Ні!