Глава 1832
Колись Су Цзянь був могутнім генералом держави з армією понад 10 000 чоловік. Він завжди був неймовірно високим, але тепер його поведінка нагадувала поведінку гавкаючого собаки.
Дунфан Сюань з радістю спостерігав за цією сценою. З одного боку була сім’я Нанґун Люня, а з другого — родина Су Ло. Однак тепер вони були наче собаки, які дозволили йому знущатися над ним.
"Наньгун Люні не помер! Він повернеться, щоб помститися за свого батька!" — читалося в очах імператора Ліня, сповнених гніву, гіркотою, приниженням і невпевненістю.
Але врешті-решт його шия іскрилася, і він спорожнів останній подих. Щоб не жити, як Су Цзень, імператор Лінь наклав на себе руки і відкусив собі мову.
Дунфан Сюань, приголомшений і втупився на імператора Ліня широко розкритими очима. Але потім, наче викинув сміття, він кинув тіло імператора собі під ноги.
Для всієї імператорської родини Наньгун було великим ганьбою, що такий гідний імператор покинув цей світ, наче якесь нікчемне.
Су Цзянь у розпачі дивився на бездиханне тіло імператора Ліня, і в його душі спалахнув жах.
Помсти!
Су Ло і Наньгун Левюні справді мертві!
Якби тільки Нанґун Люнь... В очах Су Цзяняна миготнула люта посмішка. Чи ця неприємна дівчина, котра стільки днів завдавала йому тривоги, справді померла?
— Ідіть сюди, сім'я Нангун... Убийте їх усіх! — наказав Дунфан Сюань.
Раптом за нього з'явилися чотири фігури. Це були його підлеглі, які мали силу 10-го рангу. Вони кинулися в різних напрямках, наче вовки і тигри. Вогонь в їх руках поширювався на всі сторони, і весь палац був зруйнований за одну мить.
Багато людей боялися висловлювати своє незадоволення, бо боялись, що це закінчиться правлінням імператорської родини Нангуна.
І саме в цей критичний момент з'явилися дві фігури.
— Стояти! — Голос здалека пролунав.
Коли звуки стихли, дві фігури кинулися до палацу.
Бієчен Юїн з широко розкритими очима дивився на Ліню, що лежала на землі імператора. Його не цікавила особистість імператора, але він мав звернути увагу на батька Нангуна Люня.
Біечен Юін занепокоївся і, не задумуючись, кинувся вперед. Він приклав палець до носа імператора Ліна, щоб перевірити його дихання, але не відчув нічого.
- Він мертвий? — Замер хлопець, а потім повільно встав і повернувся на Дунфан Сюаня смертельний погляд.
Дюнфан Сюань, побачивши Бієчен Юіна, здивувався. Однак, згадавши про те, що він і Цзи Ян охороняли ворота в той час, він відчув полегшення. Потім він почав насміхатися і глузувати з нього:
— Я думав, що ти готовий померти за свого так званого брата, але зрештою вирішив подбати лише про себе?
Дунфан Сюань спостерігав за вибухом Червоний Лотос Юнь Луо. У глибині душі він думав, що Наньгун Левуні і Су Ло вже не повернуться.
- Хто сказав тобі, що Нангун Лююнь мертвий? — Біен Юін повільно піднявся, крокуючи вперед. Він зупинився перед Дунфан Суанем і з холодною виразом обличчя подивився на нього, як на людину, яка не розуміє, що творить. - Ти вчинив смертельний злочин, але навіть не усвідомлюєш цього. Як же безглуздо з твого боку!
Дурно?
Почувши, що його назвали дурним, Дунфан Сюань відразу ж запалав гнівом. Раптом він розлютився диким сміхом, ніби почув найсміливішу жарт у світі.
— Глупо? Ти говориш про мою дурість? — Він сказав, що несподівано перестав сміятися. Потім він підійшов до Бієнна Юіна, і його очі спалахнули брутальністю, наче хижий вовк. дуже добре! Дуже добре!
Глава 1833
Біжен Юін з відразою подивився на нього.
Але Дунфан Сюань лише посміхнувся:
— Ти сам помреш або мені допомогти?
Бієчен Юін був збентежений.
Цзи Ян нахмурилась і з гнівом подивився на Дунафан Сюаня: « Чим ти так пишаєшся? » Невже ти думаєш, що ніхто в цьому світі не зможе тебе зупинити?
— О? Молодша сестра, ти теж тут? — Сказав Дунфан Сюань, подивившись на дівчину з насмішкою. - Тоді я дам тобі два варіанти.
Дунфан Сюань не відповів на запитання Цзи Ян, але запропонував їй два варіанти.
Тепер він, здавалося, ширяв високо на хмарі і одним рухом руки створював хмари, а іншим — дощ.
Цзи Янь без злобно усміхнулася:
- Два варіанти? Які саме?
Їй було цікаво дізнатися, які варіанти може запропонувати Дунфан Сюань.
— Перший варіант - смерть, як і Бієнна Юна.
— О? — Ян з легкою усмішкою вимовила Цзи Ян, і не відповіла.
— Другий, — з легкою посмішкою висік Дунфан Сюннь, вказуючи пальцем на дівчину. — Якщо ти вибачишся старшому братові, то це буде лише одна пропозиція. Заради нашого майстра, старший брат врятує тобі життя.
Цзи Ян склала руки на грудях і посміхнулася:
— То ти думаєш, що весь цей світ належить тільки тобі?
Дунфан Сюань був незадоволений поведінкою дівчини. Зазвичай вона мала відчувати страх перед ним, а якщо б не боялася, то виявляла б повагу. Але вона не виявляла ні того, ані іншого, і на її обличчі все ще грала горда усмішка.
Чим вона пишалася? З чого сміялася? Серце Дунфан Сюаня закололося від гніву. Він підняв руки, подивився на небо і зарозуміло посміхнувся:
- Хто може зупинити мене в цьому світі?
Цього разу наймогутнішим був його майстер, правитель міста Чистилища. Але хіба можливо, щоб його майстер все ще мав з ним справу? Хіба міг би великий майстер Ронг Юнь, будучи старшим, втручатися в справи молодого покоління?
Інші старійшини, навіть якщо б вони хотіли протистояти йому, що могли б зробити?
Тому Дунфан Сюань почувався дуже впевнено.
- Ти забув про третього старшого брата? — запитала Цзи Ян, схрестивши руки на грудях, з'явилася виразна і загадкова усмішка.
- Він мертвий! — З незрівнянною упевненістю відповів Дунфан Сюань.
— Ні, він не мертвий, - вимовила Цзи Ян, її голос був м'яким і твердим, а на обличчі все ще гралася легка усмішка.
Дунфан Сюань був приголомшений.
Не мертвий? Наньгун Льюнь не погиб? Але як це можливо? Він же на очах бачив, як той загинув від вибуху!
— Ха-ха, ха-га-хо! — Дунфан Сюань розсміявся диким сміхом, тримаючись за поясницю, ніби не міг стояти прямо. Через довгий час, задихаючись, він вказав на Цзи Ян: « Ти ідіотка!
Він на власні очі бачив, як загинув Нанґун Люнь. Хіба йому могло здаватися?
— Ти, Дунфан Сюань, — найбільший дурень у світі! — З холодною усмішкою вимовила Цзи Ян. — У будь - якому разі, третій старший брат незабаром повернеться. Тоді ми всі подивимося на твою смерть!
Коли Дунфан Сюань побачив, як Цзи Ян промовляє ці слова з такою упевненістю, то не відчував легкого недоумства. Невже він дійсно не помер? Це було неможливо...
— Навіть якщо він не помер, що з того? Хіба я, Дунфан Сюань, все ще буду боятися його? — с усмішкою вимовив Дунфан Сюань. - Він не помер? Добре, тоді нехай він прийде і швидко врятує тебе!
Коли його голос вірш, можна було тільки помітити, як пальці Дунфан Сюаня несвідомо витяглися.
Тіло Цзи Ян повільно опустилося на землю.
— Цзи Ян! — Вызовил Бічен Юин, злегка блідий від напруження.