Глава 1830
За його спиною височів величезний палац. Він довго не повертався і не знав, що сталося в його сім'ї, але у цей момент його думки були зайняті не Су Ло та Наньгун Льюнем, а чимось іншим.
- Не турбуйся, ми ще не закінчили всі свої справи. Як тільки ми їх вирішимо, то відразу вийдемо з дому. Су Ло усміхнулася і подивилася на нього. - Після того як ми вийдемо, будь ласка попроси більше інформації про Дунфан Сюані.
Біен Юін, звичайно, розумів, що Су Ло має намір помститися після того, як вони підуть.
— Добре, бережи себе, — урочисто кивнув Біечн Юін.
Су Ло і Наньгун Левюні переважали їх у вдачі та силі. Якщо вони залишаться, то не тільки зможуть допомогти їм, але й зроблять додаткові проблеми, тому Біен Юін просто погодився з їхнім рішенням.
Коли Су Ло побачила на спинах Біечен Юіна та Цзи Ян, вона відчула радість.
— Як же чудово, що у нас є такі віддані друзі! Нам неймовірно пощастило, але Су Ло була приємно вражена, що Бієнн Юїн і Цзи Ян погодились допомогти їй.
Здавалося, що шлях до спасіння був дуже близько. Якби вони тільки відійшли, то могли б піти живими. Але вони наполегливо тримали ворота, хоча й розуміли, що шанси на виживання невеликі.
Наньгун Льоуні відступив назад і мало помітно кивнув. Взявши Су Ло за тонку білосніжну руку, він пішов геть і не озирнувся. У них ще були важливі справи, які вони мали завершити.
Якщо Біен Юїн повернеться таким чином, то знайти Дунфан Сюаня буде дуже легко, адже цей хлопець зовсім не був скромником.
Коли він покинув Тайну Територію Бродячого Дракона, то дуже сміявся. Дурний Бієн Юін, дурна Цзи Янг, безглузда людська дружба! На вершині гори Бей Мань Дунфан Сюань безупинно хохотал, не звертаючи уваги на біль у грудях.
У Тайну Територію Бродячого Дракона увійшли сім чоловік, а вийшов тільки він, Дунфан Сьюань. Як він міг не відчувати ні хвилювання, ані зарозумілості? З такою відвертою зарозумілістю він повернувся у світ.
Дунфан Сюаня все більше турбувало, що гросмейстер Ронг Юнь пішов раніше часу.
Всі старі, що зібралися на гру, покинули турнір.
Це, безумовно, влаштовувало Дунфан Сюаня.
Після того як він побував у Тайній Території Бродячого Дракона, його одним махом підвищили до ранги Святого. Його сила стала подібною до могутності Зока ще на самому початку. Хіба в маленькій Східній імперії Лінь він не міг робити все, що заманеться?
Дунфан Сюань був високомірним, деспотичним і владним.
Він не повернувся в Чистилище, а захопився силою східної імперії Лін.
Так, саме так - « захопив силою».
Повертаючись до Східної імперії Ліні, Дунфан Сюань першим звернувся до імператора.
Перед імператором, сім'єю Східного Линь Дунфан Сюань, чиї очі горіли червоним полум'ям ненависті, виконалося лише одне просте речення:
— Наньгун Льюйн і Су Ло загинули в Тайній Території Бродячого Дракона!
— Неймовірно! — Він вигукнув, і його очі наповнились слізьми. Йому було важко повірити в те, що сталося.
Дунфан Сюань безжалісно знищив майже всіх членів імператорської сім'ї, але з якоїсь причини пощадив самого імператора. Як же цей чоловік, його запеклий ворог і батько Наньгун Люня так легко дозволити йому залишитися живим?
Зараз імператор Східного Линя стояв на колінах перед Дунфан Сюанем, відчуваючи сором і приниження, він був у гніві та сумці, але не міг визнати своєї поразки.
Тим часом, Дунфан Сюань з невимовним виглядом сидів на драконячому кріслі, потягуючи вино з кубка. Його оточували прекрасні жінки, які ніжно надягали йому плечі та спину і спрямовувалися на затишну атмосферу.
Глава 1831
Він підняв очі і, подивившись на імператора Ліня, з насмішкою сказав:
— Неймовірно? Ха-ха, насправді твій син дійсно помер в той день. Я бачив його смерть власними очима.
Голос Дунфан Сюаня був лагідним і ніжним, але його усмішка, повна зловісного жаху, примушувала людей здригатися від страху.
— Минуло вже три місяці. Якби Наньгун не помер і не зміг вибратися, як би він до цих пір не прийшов? Я ж сказав, що він мертвий, але ви все ще не вірите! — Засміявся Дунфан Сюань, і його сміх звучав зарозуміло й безконтрольно.
Маленький спалах надії, який пролився в серце імператора Ліна, поступово згас.
Наньгун Люун був мертвий. Хто ще в Східній імперії, Ліні чи сім’ї Нанґун міг протистояти образам Дунфан Сюаня?
Ніхто.
Зараз сила цього хлопця досягла Святого, і ніхто в родині Наньгун не наважиться битися з ним, навіть старий предок.
Серце імператора Ліня стискувалося від розпачу.
Дунфан Сюань з неприпущеністю відкинувся на спинку крісла і відправив в рот аметисту виноградину. Слегка піднявши кутки губ в лютій усмішку, він вимовив:
— Відверто кажучи, тільки одна жінка винна у смерті вашої сім’ї Нанґун.
Серце імператора Ліна прокололо раптовий біль, і його очі впилися до Дунфан Сюань.
— Ім'я цієї жінки Су Ло! — оголосив Дунфан Сюань.
— Це неможливо! - вигукнув імператор Лінь, не можу повірити, що сім'я Нанґун була знищена через Су Ло.
— Хамф! — Дунфан Сюань холодно посміхнувся. — Якби не вона, Нанґун Левюнь все ще був би моїм добрим молодшим братом, хіба я б з ним сварився? Якби не вона, імператорська родина Нанґун і сім’я Нефритового Озера Лі об'єдналися б, хто б посмів принизити тебе? Якби не вона, пішов би Наньгун Люунь до Тайної Території Бродячого Дракона? А ти б помер, не встиг зомкнути розділів?
Дунфан Сюань наступав, а імператор Лінь відступив, відчуваючи як його охоплює страх.
— Ваш кронпринц, ваша імператриця, ваші родичі... Все це сталося через Су Ло! Ха-ха-Ха, в смерті Нангун Лувіновата саме вона! Знищення сім'ї Наньгун - це все через неї! Отже, якщо хочеш ненавидіти, ненавидь цю огидну дівчину!
Дунфан Сюань простягнув руку, схопив імператора Ліня за шию і почав душити його. Його обличчя виражало жорстокість і злобу:
— А тепер тобі пора здохнути!
Без Наньгун Льюня імператор Ліні став безполезенним.
Спостерігаючи, як обличчя імператора з білого стало червоним, а тіло здригається від зусиль, Дунфан Сюань гордо засміявся:
- Не тільки ти, але й палацові зали Біончен, Зелений Hефрітовий Дворець, сім'я Аньє... Я вбиватиму їх одного за одним. Я вб'ю їх усіх. Ха-ха-Ха!
Палацові зали Біечен, сім'я Юіна.
Палац Зеленого Нефрита, сім'я Лан Сюань.
Сім’я Аньє, сім'я Анье Мін.
Усі вони були родичами Наньгун Левюня, і Дунафан Суань не хотів їх відпускати. Тепер його безумство досягло апогею!
- Ти хочеш жити? — Він запитав, що сталося з імператором Лінею.
Обличчя імператора було багровим від зусиль. Хоча він і далі боровся, для Дунфан Сюаня його опір був наче спробами мурашки зсунути велетенське дерево — цілком даремний.
— А-а... - Голос імператора.
— Якщо хочеш жити, то можеш, - Дунфан Сюань вказав на коліно злочинців на землі: "Встань на коліна як вони, як собака, і підкоряйся моєму наказу, ха-ха!
У головному залі на колінах стояло кілька людей.
Серед них був Су Цзянь, колишній батько Су Ло.
Дунфан Сюань з посмішкою подивився на нього:
- Су Цзянь, підійди сюди.