Глава 1650
Цзи Ян простежила за поглядом Су Ло і подивилася на тих трьох, які старанно наносили елементальні атаки. Незчисленна кількість пурпурних павуків впала на землю, погубивши. Недалеко від них, а також на землі, лежали блискучі білі камені, які виглядали дуже привабливо.
Безкоштовна робоча сила? Цзи Ян поворухнула губами, пробурмовши це про себе і посміхнулась. Раз Су Ло так сказала, значить все під контролем. Хіба Дунфан Сюань не крав їх павуків? Зрештою, він все одно повинен був повернути!
Тому група чотирьох осіб спокійно стояла на пагорбі і спостерігала за діями цього самовпевненого бовдура.
Група Дунфан Суаня не була дурнями, адже вони були такими очевидними цілями. Хто б не зміг їх виявити?
Нахмурившись, Лі Аочен першим не витримав:
- Невже нам можна так робити? - Йому було ясно, що ці пурпурні павуки були тими, кого вони перехопили на півдорозі. Судячи з тіла маленького лисенка, він належав Су Ло.
Дунфан Сюань холодно посміхнувся:
- Якщо боїшся, можеш йти, тебе ніхто не тримає. Але ти не зможеш забрати жоден з цих білих каменів.
Тон Дунафан Сюаня був сильним та владним, він просто не терпів інакодумства.
В очах Ло Хаоміна мигнула холодна нотка. Він не схвалював потужних методів Дунфан Сюаня, але сам не хотів вбивати цих павуків. Тому він мовчав і не говорив ні слова, ані загруз з головою у роботу.
Погляд Лі Аочана ковзав по схилу пагорба:
- Там стоїть Наньгун Люунь!
Вираз очей Дунфан Сюаня трохи змінився, але він відразу посміхнувся:
- Якщо боїшся, то забирайся!
Лі Аочен зимно відвів погляд. Бачачи, що вони ось-ось зберуть весь урожай, хто б не пішов в цей час він був просто дурнем.
Тому він просто закрив рот і випустив з руки одне за іншим крижані леза, виплеснувши весь свій гнів на стоячих перед членамистоногих. Хоча всі троє були десятої ранги, швидкість, з якою вони вбивали павуків, була не такою високою, як у Су Ло.
Коли битва поступово стихла, Су Ло і Наньгун Льоуні спустилися схилом пагорба й неквапливо попрямували до поля бою. Очі Су Ло злегка звузилися, в частинах рота застиг привид усміхаючись, і вона з крижаним зарозумілістю дивилася на них.
Дунфан Сюань, побачивши її непримиренну і свавільну зовнішність, відразу розлютився. Якась нікчемна дев'ята ранг насмілювався щощувати перед ним! Судячи з його колишньої запальності, він точно зробив би удар долонею, намагаючись знищити противника, але периферійний зір побачив Су Ло з нерозлучним Нанґуном Люнем і Дунфан Сюннь, охоплений гнівом, дуже важко вражав це.
"Десять років - не надто великий термін для помсти джентльмена! Тільки почекайте!" - Дунфан Сюань присягнувся про себе.
— Вау, а тут досить багато пурпурних павуків, гарне видовище, Су Ло склала руки на грудях, куточок її рота злегка підійнявся, вигнувшись у насмішкульну дугу.
Дунфан Сюань теж посміхнувся, йому було лень возитися з Су Ло. Інші двоє також мовчали, продовжуючи займатися своїми справами. Залишилося ще п’ятдесят пурних павуків, які ходили коломи і ніде не могли сховатися.
- Так, паучки виглядають дуже добре. Ло, ти теж так думаєш? - У Цзи Ян і Су Ло було повне взаєморозуміння, вони вловлювали кожну думку один одного, наче близнюки.
- Мені знайомі не тільки пурпурні павуки, але й цей маленький лисик, тонкий палець Су Ло вказав на маленьку лисенку, яку тримав у клітці Дунфан Сюань.
У даний момент лисенок лежав, а дві його маленьких лапки знаходилися з обидві сторони підборіддя. Очі сяяли, немов обмиті водою. Він виглядав чарівним і невинним, хоча був ображений. Спостерігання за ним спонукало людей танути.
Глава 1651
- З якого хріна він взагалі тут робить? Крім того, здається, що він перебуває у вигнанні! Що відбувається? - Цзи Ян вдаючи з себе здивованої і дивно вигукнув.
- У нього пошкоджена лапка? - погляд Су Ло мітнувся в сторону, і вона побачила, що лапка лисиця зламана. Не дивно, що він був прикутий до місця й не міг вибратися. Побачивши, що лисичок поранений до такої міри, обличчя Су Ло відразу спотворив страх.
У той час Дунфан Сюань та інші вже знищили всіх пурпурних павуків і займалися своїми справами, бігаючи навколо й збираючи білі камені.
- У цей раз врожай дійсно великий, тут не менше трьох сотень! - Товст рота Дунфан Сюаня гордо підвівся, потім сказав двоєйце, що стоїть позаду нього: — Ходімо, знайдемо наступне місце!
Але він не встиг пройти і кількох кроків, як поруч з ним мілинув Нангун Люнь.
Дунфан Сюань відчув, як перед ним спалахнуло біле світло, а в голову йому вдарила кульова блискавиця.
— Наньгун Люун! - Дунфан Сюань лютує.
Наньгун Льоун зробив дуже жорстокий крок, і цього разу, не кажучи ні слова, він відразу ж вдарив його. У цій кульовій блискавки було сімдесят-сім відсотків його сили, але Дунфан Суаню довелося прикласти всі свої духовні сили щоб протистояти їй! Адже за швидкістю він не міг зрівнятися з Нангун Луунем.
Саме в той момент, коли Дунфан Сюань вірно відобразив блискавку (справжньо) атаку, фігура Наньгуна Льюня зникла. Коли він з'явився знову, то був уже на відстані видовженої руки від Дунфан Сюаня.
Дунфан Сюань витримав атаку, як раптом з його грудей хлинула кров.
Однак у той час Нанґун Левюнь вже відлетів вбік і стояв поряд з Су Ло. Крім того, сумка, яку він тримав у руці, була такою самою, що спочатку в руках Дунфан Сюаня затиснута.
- Ти обдурив мене? - куточок рота Дунфан Сюаня покручився кров'ю в яскраво-червоний колір, він дивився на Нанґун Лууню з неймовірно зловісним виразом обличчя.
Як місяць, осені почали поволі усміхатися обличчя Наньгуна. Яскраві губи злегка прикрились, але бурхливі слова могли роздратувати цього хлопця до смерті:
- Обманув? Це твоя честь.
Почувши ці слова, Дунфан Суань мало знову не ховався кров’ю. Він люто втупився на Су Ло:
- Мертва дівчина, яка покладається на силу інших!
Су Ло самодовольно подивилася на Дунфан Сюаня:
- Щоб задирати інших, потрібно мати силу, а в першу чергу ти дуже хороший. Тепер дуже добре видно, що крім уміння залякувати, ти не володієш жодними іншими навичками, особливо коли ти в позиції жертви, Дунфан Суань.
Дунфан Сюань був так розлютився, що мало не знепритомнів, і люто закричав:
- Ви, хлопці, злодії!
— Дурна, це називається « повернути законному власнику». Су Ло повільно підійшла до нього, підняла лисенка і після того як вона уважно обстежила рану на його тілі, в її очах заграв вогонь: - Мабуть, повернення до юридичного власника є надто легким покаранням.
Серце Дунфан Сюаня тепер було, наче полум’я інферно, який люто палає.
Він не сподівався, що прірва між ним і Нанґуном буде такою великою. Він навіть не зміг зустріти жодного його руху. Після цього, хоча він і протистояв, але не тільки був поранений, а й забрав собі пурпурних павуків. Від дитини до велика, коли це з ним, Дунфан Сюанем, поводилися подібним чином? Тепер же його серце було гірким гнівом.
З першого погляду Дунфан Сюань зрозумів, що справи не кращі чином, його очі були напівзаплющені, а пальці злегка тремтіли.
У цей час Нанґун Льоунь вже з'явився поруч із Су Ло і, прикриваючи її половину свого тіла, втупився на Дунфан Сюаня:
- Ти все ще хочеш здохнути?
Наньгун Левуні знав, що Дунафан Сюань тримав у руці духовний Пінбол командирського рівня. Якби Су Ло дійсно довела Дунфан Сюаня до крайнощів і дозволила йому використовувати Пінбол, то в той момент наслідки були б неосвічними.