Глава 1523
Бродяга, яка була найпривабливішою у своїх найліпших почуттях, шаленіла. Та як вона посміла! Як це можливо! Питання, з чого б йому, брудному безпритульному, судити про моральне обличчя зовсім незнайомої дівчини, чомусь перед ним не поставав. Куди вже думати чоловікові про свої сумнівні якості в момент, коли можна змішувати з брудом жінку. А якщо його "справедливі" обурення ще й негласно дають йому індульгенцію на насильництво - так і зовсім не ситуація, а пісня. З приспівом.
- Раз інші можуть, те чому мені відмовлятися? - "змінно" вирішив жебрак і рішуче стягнув з себе портки.
- Боляче! - Просто віддала Лі Яояу, опустившись від страшної різи внизу живота. Очі дівчини відчинилися і вузли над нею облізлого, обірваного бродягу, люто й беззубому щедрий їй в обличчя. І потрібна була всього секунда, щоб збагнути, що зараз відбувається.
- Ні! - Взгнула бідолаха, налякана до напівсмерті.
Але жебрак був швидше. Стояло дівчині відкрити свій рот, як він відразу ж затиснув його своєю долонею. Сто років немитою і нігтями, які ніколи не зустрічались з ножицями або щіткою.
- Циц! - Він рикнув на неї, з силою втискуючи голову Фейко-мухи у землю. Лі Яояу гірко плакала, мотаючи головою, але все, що їй вдавалося видати - тільки нерозбірливе мича і нудьгування.
Бродяга не цементувався. Незважаючи на опір дівчини, він продовжував з радістю і ентузіазмом вискакувати.
Су Ло з Цзи Ян переглянулися і, не кажучи ні слова, піднялись зі своєї засідки та покрились над горизонтом. Що там відбувалося далі, вони вже не дізналися. І не хотіли знати. Нічого подібного вони не планували. Це не їхня вина. Це не є тільки випадковим збігом обставин. Кармічне покарання, якщо забажаєте. Якщо хтось винен у тому, що трапилося, то це саме Лі Яояу.
Саме так вони самі себе переконували, соромлячись прибігаючи від розбушеного сумління.
Обидві подруги повернулися на Південну Гору, і їх ніч далі пройшла без пригод.
Що не можна сказати про час проведення Лі Яояу.
Бродяга, який дорвався до молодого тіла неспроможного протистояти йому, не збирався зупинятися. Він знову і знов оволодівав нещасною, поки вона не знепритомніла. Але, на даний момент його також не змучив і він продовжив свою розвагу з безвільним півтрупом. Наситившись, нарешті, він сльози з Фейко-мухи і отерся алим дудоу. Іспанка ганчірка (вироблена на білі плями) була недбало відкинута на обличчя Лі Яяо, а жебрак повністю задоволений життям і пішов геть.
Світло.
***
Лі Яояу так і не повернулася тієї ночі додому, а родина Лі Дворца Нефритового Озера була дещо стурбована цим фактом. Лі Аоцюн особисто зібрав і очолив пошукову групу та вирушив за сестрою.
« Пойскій» як такий їхній захід не було: чоловік чудово знав, де знаходиться двір Дунфан Сюаня і відразу ж попрямував туди. Але перед тим, як вони потрапили в житло брата-іхзвращеника, вони виявили біле тіло, що змагається від ранкової мороси на дорозі.
Лі Яояу була оточена невеликим натовпом зелев-жароків. Кожен здивовано тикав пальцями в бік її тушки, але ніхто не наважувався підійти ближче. Обличчя дівчини було прикрито дудоу, так що ніхто і уявити не міг, що за дамочка володаря настільки спокусливих форм. Парочка відморозків вже потирала підборіддя, роздумуючи над тим, чи не скористатися ним неба. А що, хто ж знав, що таке добро може на дорозі валятися?
- Хто тільки її виховав, ганьба! - Викреслив свою особливу думку Лі Аоцюн і, проходячи повз нас, не погнушався плюнути в сторону розплатою у всіх на виду голопої красуні. Вони наслідували приклад свого провідника. Невдовзі підлі Лі Яояу було сформовано цілу лугу, і солдатня харкалася дуже влучно.
Почувши кроки, Фейко-муха прокинулася. Все тіло ломіло, наче по ній гарцювала кінь всю ніч. Біль хотів стонути і знову потрапити в пастку. Але вона непритомна, тому відкрила очі і розгубилась.
Тоді-то її фізію і помітив Лі Аоцюн. Визнаючи, що рідна сестричка його майже голить. Здавалося, ще трохи, і все його тіло заб'ється в приступі епілепсії.
- Старший Юний пане! - Розтурбований один з його підлеглих.
Що трапилося? Чому він зблід так, ніби привид бачив?
Глава 1524
А він, по суті, і побачив. Цю душу, яка вилетіла з тіла, від жаху подій та нехоті повернулася до своїх родичів. В іншому випадку Лі Аоцюн побоювався просуватися розсудком. Або злегти прямо тут, на цьому самому місці, від серцевого приступу. Як же він міг уявити, що його чиста, невинна, бездоганна молодша сестричка побачиться валистою посеред вулиці, на землі, без клаптику одягу, навіть без фігового листочка на причинному місці! І ще в оточенні похітливих пліснявих, очних і тикаючих пальцями!
Що вже гріх танути, він і сам тільки що не плюнув в її сторону. У буквальному сенсі.
Після культурного шоку і бажання ганебно втекти в глибоку непритомність прийшла лють. Так і хотіли загарбати дикими звірами та відривати всім присутнім голови. З відколюванням очей, які бачили ганьбу його сестри, довелося б повозитися, а так — голови з плечей, і ніяких проблем!
- Старший Юний Пан? - Знову викликав його підлеглий. Молоді люди здивовано переглянулися: що сталося з їхнім паном? Чому він так застиг на місці, тремтячи всім тілом і кровожерливо зираючись на інших?
А в голові Лі Аоцюна свистіли вітри, ганячи перекаті-поле - ось захисна реакція у організму, ступором кличеться. Було потрібно принаймні двох хвилин, перш ніж чоловік нарешті прийшов до тями.
- З якої сім'ї це міс, а? Серед білого дня лежить тут, загоряє і возами світлячи на широкій вулиці. Це що, у молоді нова мода пішла? Протест такий?
- Хто знає? Але, дивлячись на її тіло і загальний вигляд, минулої ночі мала явно не нудьгувала, хе-хе-ге.
- Мене підводить зір, чи на цьому дудоу вишиті якісь слова?
- Дай-но я подивлюся, що там написано. Я впевнений, що це буде щось цікавіше.
Один з чоловіків, що оточували Фейко-муху, потягнувся до червоної ганчірочки. І справді, напис його не так вже й цікавило, куди цікавіше було тягнути бельєшко долой і виявити всьому чесному люду личко чарівної особи, яка володіє таким досконалим тілом.
Якби всі присутні знали, що алое дудоу є єдиним елементом одягу Фею Нефритового Озера — тією богинею, якою вони усі колись захоплювалися, то напевно зуміли б піти. Масово і одномоментно.
Рука ось-ось мала доторкнутися ганчірки. Лі Яояу боявся навіть зітхати через те, що його охопив жах. У душі вона відчайдушно ридала і молилася всім відомим їй богам, але від цього на її тілі досі не з'явилося ні сантиметр пристойного одягу. І всі ці зяви, так наковтнув і безсовісно п'яні! Коли закінчиться цей жах? Дівчину і так вивертало від одного тільки спогади про минулої ночі та те, як той брудний обірванець з нею... Бр!
А якщо зараз дудоу піднімуть і побачать її обличчя... Ні, краще померти. Прямо зараз, на цьому самому місці! Чому непритомність ніколи не приходить у потрібний момент?
Раптом чиєсь рука схопила похітливого мужичку за шкірку і відкинуло в сторону. Після недовгого польоту по траєкторії тіло шм’янулося на землю і знепритомнів. "Стародник" - з заздрістю подумала Файко-муха. Вона ще не знала, що в пам’яті чоловіка були два слова з золота на червоній тканині: « Лелі Яояу ».
На обличчі Лі Аоцюна було чітко прочитане застереження: « Не підходящий - вб'є», коли він стягнув з себе одяг і накинув його на все ще тіло. Наказував підлеглим:
- Розогнати весь цей цирк. Не на що тут дивитися. Попіклуйтеся про суспільну мораль і приберіть дівчину!
- А як же... Ми не підемо шукати Старшу Міс? - Здається, тільки один солдат пам’ятав про їхню початкову мету.
- Ти смієш ігнорувати наказ? - Окати його крижаним поглядом Лі Аоцюн, детально піднімаючись за шкірку — молодий чоловік серйозно ризикував стати другою « правицею » протягом ранку.
Ніхто не міг зрозуміти, чому їхній юний Пан раптом так змінився, але перелічити, коли він перебував в явно убивчому настрої, бажання більше ні у кого не з'явилося.
- Н-ні, що Ви, я б не наважився ... - Заспівав хлопець, і на самому щастя був брезгливо струшуються на землю.
- Йди геть! - Пикнув наостанок Лі Аоцюн і, не здолавши, затихнув нижчого поніж спини — щоб придати прискорення у виконанні завдань.