Глава 1521
Подруги засідали в засаді на зовнішньому подвір’ї, де відкривались чудові краєвиди на широкій вулиці і Лі Яояу, яка сиділа під курною дорогою та світила своїми прелами раз у холодні промені безрозсудного місяця. Засідка час від часу починала хіхікати, так що ефективною її було важко назвати. Але, крім Фейко-мухи, чи непритомність, то в культурному шокі, застати цих горю-партизанш було категорично нікому - на страшеному жаль останніх. Ці кроки Су Ло почула з кімнати, яка була дуже повільною по ділах юнака. Він промчався вулицею, не звернувши жодної уваги на оголене тіло.
- Куди ж він? Ех, упустили рибешку! - Долоню по каменю Ян зачепила.
- Які чорні думки бурлять в твоїй гарненькій голівці, - пожахнула її екс-Четверта Міс, але не сліпо-то щиро: по правді кажучи, її власні думи також були далекі від чесноти.
- А знаєш, про що я зараз мрію?
- Про що ж?
- Щоб з-за рогу виручив жебрак. Такий брудний і огидний, як зовні, так і всередині. Хтось, хто б бачив мило в минулому столітті. Злиплі в пакулю волосся, чумазо обличчя... О, і рани, обов'язково впадані! Такі мерзенні, зі струпами гній і ступ'янів, з душогубною скинією... - в очах Цзи Ян був захоплення на межі екстазу, як якби вона описувала зараз чоловіка мрії, а не кошмар будь-якої пристойної (і не дуже пристойною теж) діви.
- Ти жахливий чоловік, пахнула її ліктем в бік Су Ло. - Ти ж знаєш, що казати такі бажання як мінімум погано?
- Ой, ніби ти сама про таке не мрієш. Ври більше.
- Одна справа фантазії, і зовсім інша - ділитися про них вголос.
Дівчатка розсміялися. Їм було весело і безтурботно. Про Лі Яояу, яка розплакалася на льодовій колодці.
- Ой, дивись, дивися! - Раптом з радістю Цзи Ян, збуджено трясе Су Ло за рукав і тикач в рухому тінь на розі.
Екс-Четверта Міс піднапрягла зір, розглядаючи фігуру, і не витримуючи беззупинно захотіла. Її подружка, виявляється, крім інших талантів, володіє даром передбачення! У даний момент вони були розлючені, потворні і немиті — саме як за наказом Цзи Ян.
- Небезпечна жінка, крайня небезпечна, - похитала головою Су Ло, багатозначно косячи на подружку. - У тебе там ні з яких місць чорні перишки не полізли, немає? Або дзьоб замість носа не почав пробиватися?
- Та я ж просто... Нічого я не накакала, якщо ти про це. Я лише висловила своє бажання, і... Хочу мільйон синіх кристалів, - видала раптом Цзи Ян і замерла в очікуванні. Але коли через кілька секунд так нічого й не сталося, то знизилась плечима: - Ну, варто було спробувати. Не важно. Я вже чекаю не дочекаюся подій, які повинні зараз нагрянути! Сподіваюся, ти мене не розчаруєш, бродяга з моїх грез!
І увага юних крига з самого кольору нинішнього покоління молодих експертів зосередилась на убогому жебракові, одягненому в брудний мішок і розбитій міскою в руках ковальського напрямку до тіла Лі Яояу. На вигляд йому було близько сорока-п'ятидесяти років, і він відчутно прихраював на одну ногу - ту саму поранену та приховану виразками гною. Його нечесана голова була приречена вниз, коли він раптово на щось наступив, спіткнувся і мало не впав.
- Що таке? - Нахмурився бродяга, розглядаючи в місячному світлі річ під своїми ногами.
Дудоу?
Очі чоловіка спалахнули екстазом і пожадливістю. Він озирнувся, швидко підняв алу ганчірка і піднісся тканину до обличчя з шумом втягнув запах білизни. З його горла донісся фатальне бурчання, повне задоволення.
Розділ 152
Такий звабливий, дурний аромат!
Очі жебрака заволокли похлокою. Голова стала легкою-легкою, всі думки звернулися до небес.
Він надто довго стримував свою похіть, і тільки вигляд жіночої білизни, відчуття що ковзає за огрузлою шкірою шовку змусили його кров вскіпати. І це збудження терміново вимагало вийти!
Дві партизанші багатозначні переглянулися і замахувались:
- Який виродок, а! - Прокоментувала Цзи Ян, знизивши голос.
- Так, щось мені підказує, що надмірним лицарством він не відрізняється і знімати з власного плечея одежа нехай прикривати оной Лі Яойо не стане. І зберегти її безпорадне тіло, поки вона не прокинеться - погодилася з нею Су Ло.
- І це нам тільки на руку, - злорадно припечатала дівчина.
Що ж, Лі Яояу. Ця ніч, безперечно, відобразиться в твоїй пам’яті на все ваше життя. А не так давно ти будував з себе богиню, яка була недоступною для простого смертного. Ставила себе вище всіх упереджень і світського марноти. Тепер же твою чисту нефритову шкіру ось-ось зап'є самий вульгарний бродяга на світі!
Коли ти прокинешся і дізнаєшся про це... Як, що ти відчуєш? Цзи Ян пихтіла, розфарбований у нетерпіння і очікування.
Під пристанськими поглядами двох допитливих мамсел жебрак звунув дудоу з вишитим ім’ям Лі Яояо за брудну одежу. Непереконливо підняв очі і оглянувся.
Якби не ця дія, якби місяць не світив так яскраво - можливо, Фейко-мухе вдалося б зберегти залишки своєї гідності. Але рух волоцюги не пройшов повз поворух, що розтягнувся на дорозі.
Жінка?
У очах чоловіка спалахнули яскраві вогні, просвітлюючи його шлях до бажаної силиету не гірше за ліхтарів. Розбита миска — єдиний кусочок убогого — і мішок, який притуляє його тіло, були відразу відкинуті в сторону. Хромота також була миттєво забута, і до несвідомої тшке Лі Яояу мчав убогий. Закинувши висунуту мову на плече й залишаючи слід з капелек слини. Як тільки через дорослу третю ноги не спотикався?.
Яка ж це чудова місія, і вся її праця! Небо нарешті принесе йому ласку!
Біле, як нефрит, тіло, гладеньке і вишуканого, з апетитними вигинами та смішним ароматом...
Бродяга з намаганням сковтнув, злодійато озирнувся по сторонах. Місце перебування на горі Фейко-мухи було трохи осторонь від головної дороги, прикрите тінню височенної стіни. Загалом, якщо ти не приглядаєшся навмисно, то нічого й не помічаєш.
Бідний здригнувся в екстезі. Кров несеться по венах як божевільна, концентруючись на одній точці. О, як йому хотілося негайно накинутися на цю чарівна і абсолютно безпорадну міс і зробити з нею свої брудні справи!
Але бродяга подивився на неї, дивився на себе. Зітхнув. Не чета він цій діві, ох, не сотої.
Але не йдіть просто так? Чи ж не відмовлятись од дару небес?
Він присів на кісточки і потягнувся тремтячою династією до світляючого у місячному світлі бочку. Молоко-біла шкіра виявилася такою ж ніжною на дотик, як здавалася на вигляд. Убогий балівень долі був щасливий. Його рука неквапливо, наче смакуя, поповзла вгору...
І тут його очі зупинилися на багровіючих відмітках, розкиданих по всьому тілу дівчини. Бродяга не міг похвалитися багатим сексуальним досвідом, але природу цих слідів все ж помацав.
- Ах ти ж вибач Господарі! - Виплюнув він, обурений до глибини душі. Він думав... А вона! Його мрія, що збулася бажання виявилося брудною підробкою! Засліплений люттю, він пребагато вщипнув неспротивлива Лі Яояу за соски.