Глава 1215
Що ж, у нього залишався всього один варіант. І він зробить усе, щоб врятувати свою маленьку сестру - чого б їм обом це не коштувало.
З цими думками Мо Юньфен рішуче вдерся до намету третьої пані Мо.
- Другого старшого Брата... А як же... Наньгун... - Просыпела дівчина, з ніг до голови покрита липким потім. У бідолахи кухнула голова, тіло розривалося від болю, але в серці все одно стояв лис Його Величність принца Цінсія - і тільки його образ не дозволяв їй зануритися у рятівну свідомість.
- Брат Наньгун, він... Він зараз знаходиться на критичному етапі своєї культивації, тому ніяк не може прийти, - майже слово в слово повторив він "відмазу" Су Ло, бачачи, як вистраждала його молодша сестричка. Навіть у такому стані вона не могла думати про цю пихату виродку!
- Старший брат Нангун... Цього просто не може бути... - Коли справа стосувалася її життя і смерті, він все одно не прийшов. Він просто не захотів врятувати її! - Другого старшого Братика... Я... Здається, помираю... Мені так боляче! - Вигулювала дівчина, відчуваючи, що її роздува груди ось-ось лусне.
- Не бійся, я допоможу! Ні про що не хвилюйся, я ... - Мо Юньфэн облизнув раптово пересохлі губи, але відмовитися від свого рішення і не думав. Крокнувши до ліжка сестри, він стримав покривало, в яке мало не з головою заривалася дівчина, схилився над її підрагуючим у агонії тельцем ...
***
Су Ло разом з хіхічною компанією наблизились до намету Мо Юньцин. Ув’язнення охороняло четверту варту, але ця перешкода зовсім не збентежила дівчину. Як відомо, де наша не пропала - там наш ще пропаде! З підступною усмішкою екс-Четверта Міс витягнула зі свого простору сонно звиваючу лисицю.
- Сестрёнка, від цієї твоєї усмішки у мене волосся дибки встає, бр! А з вигляду така добра невинна дівчинка... - І все підтрунував над нею Бієнн Юін.
- Добро, знаєш, теж має бути з кулаками. Почекай, що далі буде - у тебе не тільки волосся встануть, хе-хе, - і дівчина щось зашепотіла в допірне вушко Хуцзи. Знову ж таки, використовувати дрібну бійку вона не ризикнула, чи мало, раптом Мо Юньцин дізнається свого « споживача». А лисиця, благо, мала смішкою і витонченістю не гірше таких у Мен-Мена.
Дослухавши інструкції господарів, дев’ятихвоста лисиця пулей заміталася до наметі третього міс Мо.
- Ой-оюшки, мій духовний улюбленець! Куди ж ти, не тікай! - Загострила Су Ло, кинувшись слідом за « тістечком ».
- Чого ми стоїмо, кого чекаємо? - тхнула Цзи Ян в боці застигшого у стукозі президента гільдії найманців. - Погнали за нею!
Біечен Юін поморгував за модою і також сів до намету. Перспективи можливого видовища жахали і будоружили кров одночасно, хіба він міг пропустити подібне шоу?
У мить лисиця оббігала непрохану людину, яка мала можливість створити сторожів і прошмигнула в намет. Су Ло, як ні в чому не бувало, за нею - прям на бігу « оперезав» обареної від так швидко зростаючих подій охорони:
- Мій духовний улюбленець, вона... Вона...
- Міс Су, це оповчання третього міс, Вам не можна ... - Капітан Вартові спробував встати на шляху дівчини, але був цей ненав’язливо відтесаний незнайомцем з Біетена Юїном. Решту вартових блокувала Ззи Ян з іншого боку, і таким чином Су Ло фактично без перешкод врвалася до кімнати Мо Юньцин.
І ось найбільш пікантна картина: Мо Юньфен, який притиснув губами до наливаної грудей єдинокровної сестрички...
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Глава 1216
Затилком відчув присутність в наметі сторонніх людей, але було пізно. Але не встиг він і рота відкрити, щоб хоч якось пояснити те що відбувається, як Су Ло раптом заверещала в всю силу своїх голосових зв'язок.
Від її крику похитнулися небеса, здригнулися крижані пагорби і звили Сніжних Левів - що вже говорити про мирно сп'яніння табору. Крім того, після бенефіса Мо Юньцин з її точними зітханнями ще не все встигли зануритися в дремота, так що можна було сміливо стверджувати, що прокинулися абсолютно все.
- Що таке? Що трапилося? - Влетів у палатку Біетчен Юін, безцеремонно відштовхнувши капітана сторожі. Недовго думаючи, за ним пішли й інші свідки переполоху.
- Ой-ей, Бієнн Юін, Цзи Ян, йдемо і одужаємо - нам не можна тут перебувати! - постійно бурмотіла екс-Четверта Міс, змальовуючи зсув розуму на грунт пережитого жаху від побаченого і затягуючи друзів за одяг в сторону виходу. Але Біечен, наче до землі прирос, не хоче зміщуватись на сантиметр. Він, відчувши себе справжнім актором на сцені, патетично вкинув свій обмовлений перст убік оболошного Мо Юньфена і закричав:
- Як ти міг? Ти, тварина, ім'я якої не існує в природі! Що ти зробив зі своєю молодшою сестрою! - І, користуючись загальним замішанням, підскочив до хлопця і схопив його за груди: - Мо Юньфен! Сволота! Ви ж народжені від однієї матері, зачаті одним батьком! Що ти з нею зробив, виродок?
Пропан Ян і сама обомліла від такої гарячості друга. Скептично похитала головою: перегравав, безумовно переграювал. Він що, вирішив побажати нареченого Мо Юньцин? На його місці вона б зупинялася так рьяно висловлювати своє обурення: чи раптом цій божевільної сім'ї закрадеться в голову кільцювання його самого - кілок вже він так піклується про честь і гідність третьої міс Мо.
Але Мо Юньцин вже давно втратила свідомість і не брала участі в безособовому мистецтві. Вона і на краще: побачити вона така кількість свідків її ганьби (а крім Су Ло та зо-компанії в наметі несмішно топталась ціла юрба втікаючих на шум вартових), мабуть, померла б на місці від сорому.
- Маленький Мрак, йдемо, швидше ж! Це їхня особиста справа, і не нам в неї втручатися! - Такторила Су Ло, дрога Бієчена за довгий рукав його мантії.
- Але як же! Як же нам просто піти геть? Це вже питання честі і боргу! - Процідив крізь зуби хлопець, все міцніше стискаючи брами як і раніше мовчазного Другого Південного Майстра. - Не кажучи вже про це злість, його поведінка може стягнути ганьбу на репутацію всіх впливових сімей! Якщо ця подія стане спадком голосності...
- Воно і так їм стане. Не боїшся, що вони захочуть позбутися свідка — від тебе, то биш - найбільш радикальним способом? - Дівчина гримнула президента гільдії по руці: - Відпусти його, він от-от задихнеться!
- Але ж... - Не дуже добре запротестував Біечен.
- Ти не дозволяв думати, що все сталося за їх взаємною згодою? Хто ми такі, щоб судити чи брати участь у їхніх справах? Зрештою, інцест - справа сімейне... - на останніх словах куточок губ Су Ло злегка смикнувся, ризикуючи приректи всю гру непрошеним сміхом, але дівчина все ж стримався. Зрештою Біен Юїн заспокоївся. Я роздав пальці, відпустуючи Мо Юньфена на землю, навіть запросив дружнім поплесканням його мантії:
- Ну, раз у вас все взаємно... Хе-хе, вибачте, що вліз у ваші ... розваги. Ви ідеально підходите один одному, правда. Ми вже йдемо, і благаю - продовжуйте! Ми вас більше не потурбуємо.