Глава 1157
На жаль, представники родини котячих не зараховували себе до дрібних шкідників і тому без тіні сумніву накинулися на свою жертву. Лі Яояу намагалася втекти і, здавалося б, була в кошмарному сні. Ти ніби з усіх сил намагаєшся перебирати ногами, але рухаєшся при цьому як крізь струмок води. З боку це виглядало біженцем на місці, Су Ло побоювалась, ніби не посковзнулася полага свого поту.
У цих умовах не було можливості похвалитися надзвичайною швидкістю пересування, але в них були мізки і навіть перевіски. Троє котеків упустили Фейко-муху в пастку, не дозволяючи їй злизнутися і стали веселитися: хто лапою по голові приголубить, хто зуби про кінцівкуче.
- Другий старший брат! - Вийшла дівчина, коли один особливий ретивий Лева націлився від схопити благородний шмат від її філея.
Чоловік і сам не знали, куди податися від підвищеної уваги Снігових монстрів. Але коли він почув крик про допомогу, то відразу рвався до коханої. Коли бідний кітик тільки обурений стрекнув, коли грубий Сіту Мін зачинив тижним пінком його пащу прямо в сантиметрі від Фейкиного зада.
- Другого старшого Брата! Ха!. - Завивала Лі Яояу, вчепившись мертвою черга у комірці чоловіка.
- Не плач, не плач. Я тут...
- Дивись, яка відданість, - іронічно фиркувала Су Ло. - Йому самому півспини відкусили — геть, кістка з'являється, а він все одно кинувся на виручку своєї ненаглядної.
Цзи Ян утерла піт зі лоба, окинула « солодку пару » байдужим поглядом:
- Без Другого Старшого Брата вона б вже померла раз сто. Яка прикрість.
Так, якщо спочатку подруги відчували щось на зразок співчуття до бідного Сіту Міну, що зв'язався з "пружною компанією" в особі Фейко-мухи. Але потім, дотримуючись давньої мудрості « з ким познайомишся - так тобі і треба», вирішили, що він не маленький хлопчик і не безпорадний кутунок, і сам у відповідь за прийняті рішення. Ось пускай і віддувається, а вони бачитимуть. Боєвік в уповільненій зйомці - це навіть цікаво, можна без проблем розглянути все у найменших деталях.
Поки Сіту Мін « не жалілася», відбиваючись від розлючених Снігових Львова, Лі Яояу могла спокійно в носові ківирятися: чоловік швидше зв'яжеться з монстром власну руку (кох у нього і так напочете залишилося, між іншим), ніж дозволить впасти хоча б одно волосся з голови коханої. Після битви йому треба було б добре докласти зусиль, щоб знайти хоча б сантиметр на своєму тілі, не торкаючись зубів або кігтями злої котеки. І все ж першим його дією був квапливий огляд дівчини на предмет потенційних пошкоджень:
- Ти як? Не поранилася?
- Я так злякалась... - Хникала Фейко-муха, прильзивши до свого захисника.
- Не бійся. Я поруч. Я завжди буду поруч, щоб захистити тебе - з важким зітханням Ситу Мін закінчив Ліояу у свої надійні обійми, а та, переривши на мить потік риданів, провокаційно втупилася на Су Ло: Молеку, дивись, побрубка, пускай у мене немає третього Старого Брата, ніколи не знайдеться дурний чоловік, який готовий віддати за неї своє життя.
На що екс-Четверта Міс саркастично вснула бров і, як ні в чому не бувало, ніжно переплела пальці з Наньгун Люнем. "У любові якість завжди краща за кількість." - була її мовчазна відповідь.
А битва, тим часом, продовжувалася. Ло Деї пощастило меншому Лі Яояу - хоч у неї теж був брат, але він явно не квапився скласти голову за життя сестрренки.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, то цілком можливо, що його вже було вкладено у вільний доступ до нього.
Глава 1158
І це велике двоє не захитало б, якби Наньгун Ліюню не набридла ця миша (так і час підтиснуло) і він не розправився би із залишеними Сніжними Левами. Представники сім’ї Ло не повірили власному щастю, переглянулися і дружно осіли на повалену котячими трупами землю. Звичайно, вони бачили ще одну річ: у них було багато крові, гололотих та іспаного одягу. Однак, навіть втративши будь-який вид товару, Ло Хаошене не загубив духу і здатності шукати позитивні моменти в найсуворішій ситуації:
- Але тепер ми можемо бути впевнені, що коли вийдемо з цього проклятого Лабіринту, за брамами лісної Резденції нас не чекатимуть озлоблені Сніжних Левів. Ніби як всі... - Хлопець подумки перерахував тіла почисних кішок, - так, точно, всі залишилися тут.
- Та ти оптиміст, - хмикала Цзи Ян. - Чи не було б правильно замінити прислів'я « Коли» на більш відповідне у даному випадку: "Сеслі вийдемо"?
- Так здорово, що у вас, хлопці, залишилися сили на сарказм! Звичайно, язик тріпати — не Сніжних Львова кромсати, перевівши подих, огризнувся Ло Гаошень. - І давайте-но не забуваймо, хто став причиною нашої « захопливої» подорожі в глибини Лабіринту на смертельному рівні!
- Ой, і хто ж, хто це причина? - Із запалом піднялася розмова Су Ло. Ну і борзота! Дівчина була впевнена, що завдяки зусиллям Нанґун Левуня вона отримає ліки. А ці хлопці зараз напропалию знижують всю провину на її тендітні плечі, щоб потім задушити свої засохлі ручки в заслужені (не їхніми зусиллями, звичайно) нагороди! Єдине, на що вони мають право претендувати - це на індіанську національну ізбу, фіг вам називається. І не часто тут намагатися на її ефемерному почутті вини зіграти.
Ло Хаошень, звичайно ж, мав на цьому рахунок свою думку - кієм і подавився, натрапивши на суворий погляд Його Тіраншості.
***
Через мінімальну кількість часу, потрібне, щоб привести особливо постраждалих членів їх експедиції в більш-менш прийнятний стан, молоді люди почали повільно і сумно просуватися вперед. За словами Чорноґо Господаря Лабіринта, вони мають максимум три дні знайти Криваво-малий Норічник Нінпо - інакше випробування буде невдалим. Вихід відомий - недарма рівень складності називається « вимірювальним».
Але минуло два дні, а сліду Норичника видно не було. У принципі, це були певні труднощі: сніг з кожною годиною тільки посилився. І всюди сніг! Потім вітер! Потім морози! І навіть я не бачу... Як і Господаря Лабіринта, він так ніколи й не оголосився після його епічної відходу.
- Не думала, що скажу це, але я сумую за хохотою шкідливого старогоана, - прогнусосила Су Ло, вимочуючи рукавом з лоба Наньгун Ляйня і скармлюючи йому ж чергову пілю повстання Духа гросмейстерського ранга.
Весь цей час чоловік постійно підтримував захисний кокон навколо якої-Четвертої Міс, і порядку поробив власний резерв. Врешті-решт, він все ще був просто людиною, хоч і неймовірно могутньою. Су Ло хотіла б побудувати зі себе « живу і незалежну», але вона добре усвідомлювала, що коли її підтримуватимуть наречений, то це буде розгульне, а його удачі — одна з улюблених тваринок. Дівчині залишалось тільки вдихати і плекати надію, що незабаром, завдяки Кривавому Норичнику, вона зможе відновити своє тіло - а тоді як попрёт! Як вона починає культивувати! Тільки і встигай щелепа ловити, поражаючись її талантами ...
Здійснившись з допомогою Нанґун Льоуня на шляху дерева (не єлка, але вже дещо!), Су Ло взялася вдивлятись крізь липкі гілки нескінченного снігу.
- І багато ти плануєш з такої висоти побачити? – презирливо фирснула Лі Яояо.
- Ох, там і впрямь щось є ... - повністю знехтувавши сарказмом повраги — все і без того занадто втомилися, щоб ще на перегасування енергію витрачати - вигукнула екс-Четверта Міс.