Глава 1155
Не помітивши і тіні ентузіазму на обличчях висихаючи, стариган вкрадено додав, не відриваючись напівбезумного погляду від Нанґун Люня:
- І я, як Господар Дев'яті Залів Дворца, можу гарантувати, що серед інших призів напевно знайдеться і Криваво-аленький Норичник Нінпо!
Після цієї заяви ентузіазм і далі не пахло, але відчувається страх та розпач: якщо Ло Хаошень та інші могли сподіватися хоча б на благородство й великодушність Його Тіраншості принца Цінзіна, то тепер... Під час їхньої довгої подорожі вони зрозуміли, що для порятунку Су Ло Наньгун Левюні піде на все.
Від власних висновків у Ло Хаошена затряслися піджилки. Раніше він взагалі не знав, що це за орган такий міфічний, а тепер ось заповнював прогалину в освіті!
Наньгун Левуні якийсь час просто стояв, милуючись тихо осідаючими сніжинками. Потім підняв холодний погляд на досить скелястого старого і, не встиг той і рота розкрити, тихо вимовив:
- Наскільки мені відомо, у Господаря Лабіринта є дві душі. Так з якою ми зараз маємо несхвальне спілкування, з чорною чи білою?
Мало хто знав про це, особливо з молодого покоління, але старий доглядач справді мав цю « розвиткову особистість »: одна його личинка - світла — була доброю, чесною і відвертою, темна сторона вічно лукавила та вводила їх у спокусу. « Найвірніше, за стільки років ув’язнення в цьому порожньому палаці "крихітка" і не так з'їхати може, а він ще нічого — тримається, всього дві особи наплодив» - співчуваючи покинувши Су Ло.
Господар ж Лабіринта скукснувся весь, закрикнув невдоволено, дивлячись на занадто обізнаного юника, похмуро посміхнувся.
- Отже, наскільки я можу судити, Ви – чорний Господар. У такому випадку не дивно, що ви задумали таку дитячу безглуздість. Сором має бути.
- Дурний хлопчисько, як смієш ти критикувати мою роботу? Та що ти взагалі можеш знати? - Збудив старий, але потім якось різко заспокоївся, як вимикач клацнув: - Ну що ж, це твій вибір — йди йому. Наслідки також розгрібати будеш самостійно. До того ж, наскільки я можу судити, дівчинка все одно довго не протягне.
З обличчя Нанґун Люуня відразу ж зповзли всі фарби, а Су Ло справедливо обурилася: що ж таке, вона просто стояла, нікого не чіпала, навіть не виразила - але її все одно ні з цього взяли і мордою в багно макнули!
- Дякую за турботу, милостивий пане, але я на здоров'я спеціально і не жаліюсь, — розтягуючи слова на сільську манеру, фирснула дівчина. - Бачиш, з Божою допомогою і підтримкою женниця мого простягне подовгу Вашого.
- Два черевики пара - і обидва огидні негідники! – відразу ж спалахнув Господар. - Вперті барани, я пропоную їм легкий шлях зі стовідсотковим результатом, але ні ж, вам життєво необхідно вибудувати цегляні стіни, щоб самим потім з ентузіазмом пробивати їх своїми безмозкими лобами! Добре, я більше нічого вам не скажу - але потім ... Не треба мене звинувачувати в смерті цієї ось красуні!
Він був злий! Так, якби йому не доручили допомогти цій нікчемній дівчини, хіба він... І ось вона — вдячність! Самовпевнені дурні!
Якого б низької думки ні був старий доглядач про інтелект Су Ло, дівчина не могла не здогадатися, що цей кривавий шлях, запропонований Господарем Лабіринта, був їй на благо. Знати б ще його мотивацію... Ясно, що старий був упереджений — тільки ідіот не помітив би очевидного; але ось чому? Хоч би як там було, вона не віддала б у жертву життя Цзи Ян і Бієнн Юіна навіть заради власного майбутнього.
Зрештою, обоє — Нанґун Левунь і Су Ло — вибрали інший шлях до небезпеки та труднощів. Він був повністю впевнений у власних силах. Вона була вірна дружбі. Ну і ще через свою дрібну надію, що її манячела з усім і так справиться!
Цзи Ян і Бієнн Юін синхронно переводили уражені погляди з Господаря Лабіринта, що пихає від гніву на кривстально-спокійних друзів. Вони явно хотіли щось запитати, але ніяк не могли зібратися з думками і духом.
А Ло - Хаочене та компанія, очевидно, з полегшенням випалили: вони проминули горню чашу.
- Ідіоти нещасні! - Все не впіймався старий, сплюнувши від розчарування: - Не хочете спокою, ну так я вам усім улаштую тут нестримні веселощі!
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, то цілком можливо, що його вже було вкладено у вільний доступ до нього.
Глава 1156
Господар Лабіринта крякнув, фирнув — і тиск на висиджуваних посилився!
- Який... - Просипела Лі Яояо, минаючи потім. - Ні зітхати, ні...
- Так, відчуваю себе руїною, і знову Цзи Ян виявила солідарність зі своїми ворогами — жіночу, не інакше. Від кожного руху - навіть ходу ребер під час дихання -- кожна кісточка в її тілі столу і скрипіла, грозячи тріснути у будь-який момент.
Су Ло кинула співчутливий погляд на подругу. Вона-то, під надійним крилом Нангун Люуня, відчувала себе цілком прийнятно. Принаймні, поки на всіх присутніх не хлинула хвиля крові.
- Приготуватися до бою! - гукнув принц Цзінь, чим викликав черговий страждальний сттон Фейко-мухі: як вона могла битися з ким б то не було, коли ледь на ногах тримається?
Вже через секунду у дівчини з'явилася можливість висловити свої претензії ворогам, якщо вони охоче її слухатимуть. Але ці тварюки явно мали свої плани, і співчуття до всіх Фейок не входило.
- Небеса, це ж Сніжні Леви! - Заздрівши « старих людей», Лі Яояу мало не зомліла. Як же прикро, що Господар Лабірінт мав такі ж почуття, як і їхній четверок! У той раз ворота до лісної Резденції стали їхнім спасінням, а куди втікати тепер?
- Як, чорт візьми, все це розуміти? - Хвилювала Ло Деї. - Як так вийшло, що Сніжні Леви, які залишилися за брамами раптово опинилися всередині Лабірінту?
Вона відповіла: « Я була дуже щаслива, коли зустріла своїх колишніх ворогів магічними звірами...
- Ух, здається, зараз буде жарко, - похмуро зітхала Су Ло.
- Так, але не для нас, - хмикнув Наньгун Люні, з цікавістю і, що найбільш дивне, без будь-якої страхки розглядаючи фирчаних та ричучих котеках.
- Тобто? У тебе якийсь план? Колися!
- Та немає ніякого плану, - розвів хлопець руками. - Просто, коли ми досягли дев'ятого рівня, тепер життя ось ЦІХ не наша турбота.
- Ну ти і злодій, Ваше Високість! - Зворушена брови екс-Четверта Міс, і досить мурликала: - Просто краса, як ти мені подобаєшся.
Сніжні Леви були худими, об’єднаними і дуже озлобленими. Так що не минуло й хвилини, як всі дванадцять котеків оточили четвірку Лі Яояу, недобримо доторкаючись до саму дівчину. На щастя, дев’ятий рівень також впливав на монстра і його рух був дуже важким. Але цей факт зовсім не вгамовував злості, а навіть ще більше роззадодіяв їх!
- Не-не, не підходьте до мене! - Перейшла Фейко-муха на ультразвук - видити, очікувала, що подібний діапазон крику може відлякнути Сніжних Львова, як якихось комах або гризунів.