Глава 1139
Бієчен Юін демонстративно закочовував рукави мантії, плюнув на долоні і гарненько всю цю красу розтер (бачити, для кращого зчеплення) та з виразом «ща я ті пава, залізниця коканаяна" пішов на байдуже поскладні мечі. Звичайно, бразада була напученою: він відчував погрози стародавніх клинок, але не міг уникнути щастя. Чи не Малюк Ло - Ла, як завжди, печуть на амбразури?..
Однак, опинившись за кілька сантиметрів від рукоятки чорного меча, його рука наткнулась на захисний кокон навколо зброї. Юнак, не вірячи власним відчуттям, зосередив усю свою духовну енергію в долоні і повільно, з натугою просунувся ще на кілька міліметрів. Пот стругався по скринях, очі здавалося, зараз луснуть від натуги — очевидно, хлопцю коштувало великих зусиль це начебто простий рух. І коли він, нарешті, доторкнувся до меча...
Тіло Біечен Юїна затряслося, наче його проколов високовольтний розряд. Потім пролунав вибух, і хлопця хвилею відмило в сторону, відчутно припечатавши до труни.
Тиху тишу порушив приголомшений вид Ситу Міна:
- Могутнє, однак...
Після того як Бієнн Юїна дотикався, всі присутні відчули віддачу меча. Щоб врятувати тільки те, що всі вони не потрапили під траєкторію їхнього пса друга, їм потрібно було б відплиття крові.
- Біечен, ти як? Живий? — Зламавшись від першого шоку, підбігла до хлопця Цзи Ян.
- Це оч-чень дивний меч, - з вдячністю прийняв допомогу подруги, відповів президент гільдії найманців. - Зброя, яка вміє самостійно атакувати - таке я бачу вперше.
Не дивлячись на пілюль, підсунуту йому Су Ло, він почав активно медитувати — треба було відновити зовнішні та внутрішні резерви, інакше проку від нього буде мало.
Наньгун Левюнґ з задумливим хмиканем обійшов навколо жертовного каменя, пошкодував язиком голову. І на тихе: "Що відбувається?" від Су Ло самодовольно відповів:
- Якщо моя інтуїція мене не підводить, а вона мене ніколи не веде, - ця пара мечей, мабуть легкендарарні Меч Чі Сяо і меч Чен Ін.
- Меч Чі Сяо і меч Чен Ін? — Розгнівана Лі Яойо, яка вже прийшла в себе.
Про ці дві клини писали легенди, і в бурхливому потоці річки століть уже давно не можна було відрізнити, де правда, а де вигадка. І ось, зброя з сказу раптом спалахнула у цьому небі забутим підземеллям?
- Ці мечі настільки відомі? - Су Ло була не в темі — жарт, вивчити всю історію цілого світу з усіма його тонкощами та деталями за кілька років?
- Та про них тільки немовлята і такі ось дубоголові люди, на зразок тебе не чули! - Презирливо фирснула Фейко-муха. - Кажуть, що п'ять тисяч років тому існувала подружня пара, яка виникла ніби з нізвідки. Кожен з них мав меч, який перевершує будь - яку іншу зброю на землі. Улюблені блукали по світі, кидаючи виклик найбільшим кланам і завжди виходили переможцями! І їхні дивовижні клинки носили імена "Чі Сяо" і « Чен Ін", ось так-то, покінчивши з гарною легендою, Лі Яно лихорадно посміхнулася та додала: - Ми читали цю історію разом із третім Старим братом. Не віриш мені, запитай у нього сама!
Су Ло лише байдуже потискала плечима. Робити їй більше нічого, як звертати увагу на всілякі дурниці. Подобається її повазі займатися дитячим життям, але не робити цього - нехай це вона.
Лі Яояу, шануючи подих, наблизилась до вівтарю:
Згідно з легендами, меч Чі Сяу має довжину близько сімдесят сантиметрів і його руки виконані із червоного нефриту, що піднятого з морських глибин, а на лезбіль вирізьблений складний візерунок за мотивами драконячої раси. А меч Чен Ін завдовжки 50 сантиметрів, руки з білого нефриту і роздобутого в засніжених горах та лезо прикрашено зображенням фенікса.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, то цілком можливо, що його вже було вкладено у вільний доступ до нього.
Розділ 1140
- Так, мабуть це саме вони — меч Чі Сяо і Меч Чен Ін - витримав свій вердикт Наньгун Люні. Не було жодних сумнівів: клинки, встромлені на вівтарі, повністю відповідали даним Фейєю Ніфритового Озера опису.
І загордилася Фейко-муха, мовляв, « погляньте на те, яка я розумна, а що знає ваша неприродна Су Ло? Така, як ти, недостойна стояти підлі третього Старого Брата!». Шкода, що її думка на цей рахунок не цікавилися ні Його Високість, ані екс-Четверта Міс.
- Раз вже ми прийшли сюди разом, - прорізав тишу апатичний голос Нангун Люня, — кожен має право на ці мечі.
- Саме так, Ваша Високість, - покірно схилив голову Ло Хаошена — хлопець явно не очікував такої щедрості від тирана, відомого на весь континент.
Але, навчившись про похвалу, продовжував принц Цзінь, - мечей всього два. Ми ж не будемо розпилювати легендарні артефакти? Пропоную зробити такий варіант: хто перший зможе дістати їх з каменю, тому вони і достануться. Кожному за здібностями.
"Міч і Англія вдачу" - подумки хихнула Су Ло.
Ло Хаошень же, не зводячи очей із пожадливої зброї, відразу ж закивав:
- Я згоден!
Легенди — це бажаний приз для кожного. Але з огляду на те, що їхні сили не рівні, подібно до благодійності від Нанґун Люня — це дар небес! Адже він просто міг заявити, що забирає клини собі, і хто посмів би йому заперечити?.
Ло Деі також підтримала рішення брата. Такий шанс не можна було впускати. Пара Лі Яояу і Сіту Міна, мабуть, міркувала приблизно в тому ж ключі, так що вони висловили свою згоду.
- Я, звичайно, щаслива, що всі виявили таку безпрецедентну єдність, - іронічно хмикнув Су Ло, — але, заради богів, покваптесь і витягніть ці мечі вже хто-небудь! Якщо ви не помітили, чорний туман нікуди не дрейфує і тільки прибуває у ще великі об’єми.
Окрім острова безпеки, три на 3 метри, де вони стояли, весь зал занурився у темряву.
- Туман сюди не проникне, тож яка різниця? - Заколювала очі Лі Яояу.
І, наче вторяючи її словам, чорна субстанція згущалася навколо їх світлого п'яточка, і ніби стала стискатися, стаючись все щільніше та тепліше ...
Не знаю, як ви - а мені зовсім не посміхається бути похованою в цій гробниці, хоч би яким логічним було все це звучить - напружено прошивала Су Ло.
- Витягайте мечі, - наказав Нангун Люнь.
- Другого старшого Брата... - Лі Яояу відразу ж підштовхнула вперед Сіту Міна, але дорогу йому перегородив Ло Хатошена:
- Я піду першим!