Розділ 1137
- Овца безтолковова! - Ян висловила спільну думку, схопившись за голову.
- Якщо цей старий хрич і справді прокинеться, хто зуміє його зупинити, хотілося б мені знати... - Біен Юін безпорадно озирався, немов шукаючи щілини зручніше, в яку можна було б забитися і перечекати темні часи. І саме таке бажання викликало аура того, хто до їхнього приходу висів у могильній мощі.
Душевний стан Наньгун Люня також був далеко від оцінки « Заспокоєння». А той, хто роздався на всю гробницю зубодробний скрип відрутної кришки труни і навіть змусив його мимовільно здригнутися та буркнути:
- Всім приготуватися до бою! - Чоловік виступив трохи вперед — на передову, так би мовити.
Усі замерли, не наважуючись відвернути погляд від зловісної труни. Серце кожного з присутніх було готове вирватися і втекти швидше від власного візка, але цей орган був надійно замкнений у грудній клітці, а його власники на даному рівні, оскільки телепорт їм не вдалося знайти.
Заглиблена на підлогу (і в друзки, яка розбила твердий мармур), кришка мало не стала причиною повальних інфарктів. Коли гуркіт вірша, довкола шумна тиша — усі чекали на подальший розвиток подій. І невідповідний "папенька" не змусив себе чекати, різко сівши у своєму останньому притулку.
Тіло, чорніше вугілля, дивнішу форму голови, випухлі очі і схожий на головку часнику « що росте» ніс - живого мерця було важко назвати красенем. Але ж, насміхатися над його незвичною зовнішністю теж навряд чи хтось наважився б. Хоча очі його були щільно закриті, з ніздрів струмився якийсь чорний туман.
Важко було сказати, живий він або мертвий. Якщо живий, то чому він застиг? А якщо є мертвий, то як йому вдається дихати? Якщо це можна назвати « диханням », адже все, до чого торкалася ця темна субстанція, перетворилося на порох. Ось це рівень сморід! Мабуть, "папенька" цілу вічність не чистив зуби. Крім того, здавалося, звичайне повітря ніяк не вплинуло на дихання « спокійної води» - чорний туман і не думав розвіюватися або розчинятися, а так і висів у просторі. І його ставало все більше і більше!
- Обережно, це якийсь супер-роз'їдний матеріал! - Повістив очевидне принц Цзінь. Незахищена територія, не отруєна чорним туманом, скорочувалась з кожною миттю.
- І що ж нам робити? - Прохрипел Біэчен Юин.
Су Ло і сама б із задоволенням слухала відповідь на це запитання. Діла їх були такі погані: з такими темпами, їм навіть не доведеться битися з живим - його дихання само перемеле їх в порошок, і ножек-рожок не залишиться!
Здавалося б, надії немає. Хіба що тільки...
Екс-Четверта Міс ледве стрималась, щоб не шлепнути саму себе по лобі - не час і місце для самознищення — як вона могла забути про Женев'євого кроху? Дівчина відразу підхопила дитину на руки і нетерпляче сказала:
"Скороше, скажи старшій сестрі, що може блокувати цей чорний туман?" - і залишалося тільки молитися, щоб єдиним виходом не виявилося вбивство найстаршого в труні; бо ми сподіваємося що їм це вдасться навіть якщо атакують все разом і раз.
Дитина задумливо витягнув палець з рота і, божеволіно зігнувшись на Су Ло.
- Ци хе ах, бу сі бю.
- Що, що він сказав? - Тепер вже до базіки дитинчати виявив інтерес і Нанґун Люнь.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти спростовуєш вбивство якісного перекладу новела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретним чином цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З сторінки проекту:
Якщо ви читаєте цей розділ на іншому веб - сайті, то цілком можливо, що його вже було вкладено у вільний доступ до нього.
Глава 1138
- Каже, що цей чорний туман дуже смачний і ситий, - відповіла Су Ло, підозрюючи, наскільки марення звучить цю пропозицію. І знову звертаючись до дитини: « Чи невпізнали туман — твій щоденний раціон?»
"Ага!" - з радістю кидав дитина.
Екс-Четверта Міс на мить втратила дар мови. Але ж цьому маленькому мали б бути якісь речі? Це дбайлива «папанія» і подбав про харчування свого сина... Як зміг. Заодно і непоганий захист від непрошених гостей.
« Ну, якщо він такий ситий, - внутрішню здригнувся і сказала дівчина, — може не варто бездумно його марнувати? Напевно повинен бути спосіб вимкнути подачу цій ... Смачні смаки, вірно? "
- Ни лей би фу ци а? - Все з тим же подивом промайнув малюк.
- Ну, не томи! - Біен Юін від хвилювання взявся гризти нігті.
- Він сказав, що збирався запросити нас відстрашувати разом з ним, - перевела Су Ло.
- "Відтрапежуватись"? - Навіть на мить від шоку хлопець відволікається від свого високоінтелектуального заняття.
- Це його слова, не мої, - потискала плечима екс-Четверта Міс і знову почала сюкати з дитинчати: « Ми не голодні, тому треба припинити даремно витрачати твою їжу. Ти ж знаєш, як? Давай, розкажи своїй старшій сестричці!"
Малий хлопчик окинув жалобним поглядом свою сусідку: яка дурна тітка! Не хоче скуштувати таку смачну страву!
- Яо ба фу. Гун біля лай, зітхнувши і помахом рожевої долоні, покликав усіх йти за собою. І шлях його пролягав акурат до червоної труни — епіцентру чорного туману.
- А тепер чого він хоче? - Біен Юін, мабуть, догризав свої нігті і спробував перейти на нігті Цзи Ян, за що отримав протверезний підзатильник.
- Він сказав, що знає, як зупинити цей фуршет, і наказав йти за ним.
- Але...
- У тебе є інші варіанти? - Роздратована Су Ло. - До того ж, дивись-но, здається це не така вже погана ідея!
По дорозі слідування малюка чорний туман то розступався, то втягувався у саму дитину, так що тепер навколо нього утворився острівок безпеки.
- Ходімо, - пересік всякі сумніви Нанґун Люнь, підштовхуючи екс-Четверту Міс вперед.
Здається, інші думали, що будуть знищені — так усі разом, боялись потопати слідом. Позаду труна виявився невеликий ділянку землі, не зворушений їдким туманом. Перед молодими людьми постав невисокий кам'яний жертовник, в який були розміщені два обосічного меча — один сліпучо-синій, другий чорний - причому настільки, що він поглинав все світло навколо.
Невідомо, скільки тисяч років ця композиція проіснувала, але так само як і червона труна виходила від мечів лякаюча давня аура.
"Прятуймо китайський меч у камені" якийсь, - подумки хмикнув Су Ло. - І хто з нас достойний титулу Короля Артура?"
А хлопятко тим часом, кинувши пальчиком в мечі, промайнув:
- Ді цзі бо ци лей, цзоу ко і ба.
- Ну і що робити? - скрикнув бідолаха-Бієчен від нетерпіння. Він від цієї нервотрепки полисе раніше, ніж осіде!
- Каже, потрібно просто витягнути ці два мечі з жертовника.
- І всього-то? - Не повірив власному щастю хлопець. І відразу ж виступив вперед: - Так я завжди готовий!