Глава 1003
Повернувшись на Туманний Пік Облаків, Ґросмейстер Рон Юн зайняв невиправлену картину: Су Ло - в відключці, у тому числі тільки Наньгун Левюня, що є круглим потоком своєї духовної енергії.
- Врятуйте її, - зажадав принц Цзінь, втупившись сяючими нездоровим блиском на осушеному обличчі на чоловіка.
Рон Юн мовчав. Він застиг біля вікна, і його погляд був спрямований на горизонт, кудись туди, дуже далеко.
- Не все так просто.
Якби він міг по щілині пальців вилікувати Су Ло, да він би в м'ясо стер ці самі пальці, але зробив б це. Він прагнув, щоб дівчата були здоровими, щасливими і довгожителями. Проте, однак...
Наньгун Люні ривком піднявся з ліжка, демонстративно топаючи, підійшов до вікна. Почекав, поки Гросмейстер зіголоситься повернутися до нього передом, до горизонту задом, і з почуттям повторив:
- Врятуйте її!
Рон Юн довго мовчав, намагаючись своїми неможливими чорними окулярами просвердлити діру і подивитися, що там всередині. Потім зітхнув і повільно, зважуючи кожну букву:
- Ти впевнений, що хочеш її врятувати?
Я б змінив її життя, якби це було можливо - принц Цзіню не довелося взагалі роздумувати. З завмиранням серця він очікував відповіді Гроссмейстера, але чоловік мовчав, ніби намагався зрозуміти правдивість його слів і щирі наміри. Наньгун Луюнґ струшив головою і роздратовано рикнув: - Кажи!
- Що ж. Ти хочеш врятувати її - це похвально. Але ось чи зможеш ... - Рон Юн витримав драматичну паузу, милуючись тим, як біситься в нетерпіння хлопець. Молодость... - Це дуже, дуже складно. І небезпечно. Настільки, що шанси на виживання - один з десяти.
Один з десяти - це трохи більше, ніж потрібно. Продовжуйте, - з серйозною міною кивнув Нангун Люнь.
- Раз так... Сядь, в ногах правди немає. І слухай уважно, сто разів пояснювати не буду. Травми Малюки Ло вкрай важкі. Якщо нічого не робити, то вона протягне місяць три, може трохи більше, але не набагато.
Принц Цзинія пропустив удар. У очах потемніло, в голові набатом стукала кров. Здалеку доносився сильний голос
- Значить, Ло Ло... Умить?
- Так, не став підсолодити пілюля чоловік. - Твоя духовна енергія може підтримувати в ній життя якийсь час, але ніколи не зможе продовжитися вічно. Рік – максимум.
Тобто, якщо протягом року вони не знайдуть способу її вилікувати, то вона ...
- Що я повинен зробити? - Не своїм голосом прохріпів Нангун Люнь. Ні, він не думатиме про те, що сталося. Інакше його серце просто вибухне від болю. Він повинен зробити все можливе, і неможливе теж - щоб врятувати його дитину!
- Ти коли-небудь чув про Криваво Норичника Нінпо? - Делегітиро запитав Ґросмейстер.
- Рослина, здатна, по чутках, навіть ходячий труп оживити? - відразу ж, як з підручника, відповів Нанґун Люнь.
- Так, Рон Юн був вражений тим, як наздогнати туману, стати перед хлопцем з таким умудрим досвідом і енциклопедичними знаннями мудреця, а той опинився й сам не схиблений! - Так, воно саме. Наскільки я знаю, в лісній Резденції Сянь завалилася пара гілок - недбало вимовив він, і тепер вже надихнулася подивом принца.
Звичайно, Наньгун Левуні не міг не знати про призначену Резюденцію, але його обізнаність аж ніяк не спрощувала справи.
Читач! Пам'ятай! Купуючи, завантаживши і просто читаючи ці розділи на інших сайтах, ти споновуєш вбивство якісних перекладів алевела на просторах рунета й дуже розстроює перекладача конкретних деталей цього твору :(Не треба так, будь котиком ): З
Глава 1004
Ходили чутки, що ця лісна Резденція була головною штаб-квартирою сім'ї Сянь, едакою масивної багаторівневої скарбницею. Система охорони представляла заплутаний лабіринт з багатьма пастками та механізмами, і чим важче й небезпечнішим був захист, тим ціннішою була скарбниця. І, звичайно ж, коштовний Норичник Нінпо був прихований на самому останньому і найскладнішому рівні "лабірінту".
- Так, завдання, принц Цзинія наче пилом по голові приклали. Він знав, що врятувати Малюнку Ло - Ло буде не просто, але вломитися у лісну Резденцію під графом « неможливо».
- Згоден, залізти в їх скарбницю не так-то легко, - покинув у такт його думки Гросмейстер. І, по косячи на сплячу Су Ло, сумно додав: - і основна проблема полягає саме в ній.
Вся заковика була в тому, що до саму скарбницю могли пройти тільки двоє одночасно — чоловік і жінка. Бар'єр на вході не пропустить тільки одного. Можливо, в цьому навіть був якийсь сакральний сенс: мовляв, дорогоцінна рослина допоможе тільки тому, хто сам пройде всі труднощі і добереться до нього крізь усі пастки та небезпеки... Хоча це більше правило все-таки схоже на чийсь безглуздий жарт.
Су Ло, можливо, настільки обурився, що її звинуватили в « випробуванні», і навіть паралізований чоловік піддався, ослабивши свої тиски: довгі пухнасті візки дригнули.
- Ло! - Він вигукнув Люньє, коли розгубив свій похмурий образ: « Уб'ю всіх — один залишусь! » Підскочив до дівчини, акуратно приохотив за плечі, допомагаючи прийняти пів-сидяче становище.
- Вчителю... - вимовила Су Ло, і сама не дізналася свій голос: сухий, надломений, з якимось застійним бульканням — як якби хтось довго і старанно душив її удачі.
- Мовчи, ти занадто слабка. Ось, випий цю пігулку, - строго наказав їй Гросмейстер, витягаючи з нагрудної кишені невеликий довгастий футляр. Всередині на оксамитній подушечці виявилася одна-єдина білосніжна таблетка.
Вітальна Пілюля Гросмейстерського рангу. Ідеальні ліки для заповнення життя. Якби вона була на торгах, багато сімей охоче продавали б за володіння ним душу. Але Су Ло особливого пієта до цього шедевру аптекарської думки не випробовувала: зрештою її Вчитель - Ґросмейстер Рон Юн, ще наробить.
Організм екс-Четвертої міс настільки ослаб, що вона тільки і встигла проковтнути пігулку, перш ніж знову впасти у кому.
Наньгун Леуні обережно поклав її назад в ліжко, збивши подушку, і закутав у ковдру по самому носові.
- Іншого способу немає? - Він сказав крізь зуби Гросмейстеру, дбайливо вибираючи волосся з обличчя дівчини.
- На жаль. Тобі потрібна пара для того, щоб увійти до Лезової Резіденції - колись давно, в епоху своєї юності Рон Юн так само увірвався у цю скарбницю разом зі своєю подругою, так що міг судити про ситуацію не голосово.
- Ло Ло не зуміє це винести. А я не можу дозволити їй так ризикувати.
- Куди більший ризик — залишитися і нічого не робити, - відрізав чоловік.
- І Вам не відомо буде послати мою дитину на вірну загибель? – спалахнув принц Цзінь. І відразу ж вдарив по хворого: - Цікаво, як ви збираєтеся після цього дивитися в очі її матері?