Глава 715
Її маленький улюбленець завжди славився своїм талантом відшукувати різноманітні скарби, і якщо у нього така можливість, то він не перебільшив нею скористатися й захопився найцінніше, до чого тільки зміг дотягнутися. У цьому випадку, і Су Ло була впевнена в цьому майже сто відсотків: у його гострі коготки напевно потрапив фіолетовий кристал.
Гросмейстер Рон Юн, не звертаючи уваги на те, що він вихопив Лі Аоцюна з блукаючим усміхом на обличчі, який вже повернувся на коліна Аптекаря. Рон Юн, не відриваючи очей від дитини, що котиться, ніжно махав своєму слузі:
- Дістаньте ці кристали і нехай подивляться, - в його тоні мимовільно всі почули невірне продовження "коли б відчепилися, нарешті."
- Слухаюсь-с, - кивнув чоловік і, виступивши вперед, без усякого пієта висипав вміст мішечка на стіл.
Лі Аоцюн жадібно вдивлявся у барвисту горку: один, два...
- Що... Що ж це таке? - Прошепотів раптом сірим голосом він. - А де фіолетовий кристал? Де синій? Чому їх немає?
Чоловік відірвав повний жаху очі від серйозно знецідженої кучки кристалів, щоб покликати до правосуддя головного представника в цьому приміщенні — у Гросмейстері, то биш - і раптом для самого себе знайшов того, хто прибився до його грудей та затиснуючого оку дрібного винуватця всіх своїх бід - духовного пітцю марки-Са Ло!
- А ну, віддавай назад кристали, живо! Або я з тебе шкуру спущу і в своїй кімнаті на стінці повішу! – заревів ображений до глибини душі Лі Аоцюн. Цей фіолетовий кристал, звичайно ж, не використовувався для культивації свого батька. Який, кінець кінцем, і настав — і який же висновок! Велику цінність Дворца Нефритового Озера була проковтнула якимось дрібним паразитом!
Мен-Мен, вчепившись кимтками у мантію Гроссмейстера, квапив невинно-растерову моточку: мовляв, « Не винен я, а чого цей злий і жорстокий дядьок на мене так кричить?» Його акторська гра проникла багато людей у цьому залі, у повітрі просто звисло осуд. До чого ж так багато агресії до цього чарівного нездійсненного?
О, як би раді було Лі Аоцюн взяти цю огидну рептилії і витрусити з неї всю душу! Дивишся, в процесі струсів і камінці на законне місце повернулися б...
Але це треба ж, яким наглец! Він робив ділові справи, а тепер відобразив з себе нічого нерозумного та невинного. Ще й інших на свою темну сторону перетягнув, маленький злодієць!
Але яка була божественна бійка, котра мала стати такою могутньою покровителем як Ґросмейстер Рон Юн до обурення й обурених погроз Лі Аоцюна? Він навіть не обернувся на його люте пихтіння, не зводячи чарівного і трохи шалового погляду з тільцем від однієї присутності малюка Рон Юна.
А ось сам Ґросмейстер на дурне і неконтрольовану поведінку вилупка з сім'ї Лі дуже навіть звернув увагу, і воно здалося йому дійсно огидним:
- Через що весь цей шум? Ти ж його лякаєш, - похмуро сказав він, « веселіше» погладивши бійку по лускаті спинки.
Ці прості слова приголомшили присутніх. І це говорить Гроссмейстер Рон Юн, справедливий і прямолінійний до відвертої грубості Ґроссмайстер Роун?
Малий грабіжник, не чуючись ні витівок, ані свідків вчинив, можна сказати, крадіжку в особливо великій розмірі, а Великий Аптекар на це беззаконня наказав не шуміти, щоб не налякати самого злодієві? Виявляється, що навіть такий « спадок » має свої слабкості. Його розташування до бійки гранічувало з абсолютною сліпотою.
Більшість людей, що страждають від шоку, перейшло у режим чорної заздрості: хто б з присутніх не мріяв опинитися на місці цього божественного дракона? Щоб Великий Аптекар так само їх охороняв, голив і лікував... Задля такого можна і лускою обрости, і гострим хвостом оформити себе.
Посмішка на обличчі Фейко-мухи ніби засяяла. Вона була впевнена, що хоч Будда знизиться до грішних смертних - Гросмейстер Рон Юн завжди залишиться на її стороні. Ось тільки після цієї досить неприємної відпочинку Лі Аоцюну в її голову закралися похмурі сумніви, всього через якихось кілька секунд перерослі у усвідомлення: Гросмейстер найбільше здолив не їй і навіть не Су Ло - а ось цьому дрібному дракону! Придушити б цього мульця треба, по-доброму. Вона не забула їх минулу зустріч, у Дворце Аметистих риб, і що він зробив з нею, сором - також чудово пам'ятає.
- Майстер, - з важкою проковтнувши клубок люті в горлі і начепивши на обличчя чергову ласкову посмішку, вимовила Лі Яояо. - Але ж ці шматки фіолетового і синього кристалів...
Гроссмейстер Рон Юн підняв руку, і весь тронний зал занурився у повну тишу.
Глава 716
Чоловік підхопив дрібного бійці під лапки і, підвівши на рівень свого обличчя, змовник хмикнув:
- Ну, і скільки ти втягнув?
Мен-Мен схилив мордочку набік, наче розміряючи над відповіддю, почухнув лапкою носа і продемонстрував Аптекру один коготок.
- Всього один? - від впевнено-торжового дракончика в очах Аптекаря на секунду спалахнули змішані, але відразу ж зникли у глибині, так що ніхто і не помітив такої унікальної зміни у вигляді Великого та Непристунного Гросмейстера. — Тільки один і прямо в ціль, вхопив найцінніший шматок, - тичок пальцем між захватими очима малюка змусив того поморожуватися і з бурчанням натирати вуха лапкою.
Поки всі перебували у повній розгубленості від такого наглого грабування серед білого дня, Ґросмейстер Рон Юн вже закупив план малюка. Тільки один кристал, кажеш... Але який саме, синій чи фіолетовий?
А Мен-Мен демонстрував себе, мовляв, пошто маленькими образите? Чи не вірите?
Але його безневинний вигляд просто не залишав жодних сумнівів: дитина не може обманювати - звичайно, він взяв лише один кристал.
Лі Аоцюн вже ледве стримувався. А, побачивши ставлення Рона до цієї ситуації, не міг би й подумати:
-Великий Майстер, це ж неправда! Як це так - він вкрав лише один кристал? Очевидно ж, що цей дрібний ... Умкнув відразу два!
Мен-Мен, спритно перекрутившись в руках Гроссмейстера, задихаючись від люті потряс своїм крихітним пальчиком. Один, тільки один!
-Кристалли блакитного і фіолетового квітів зникли, - виплюнув Лі Аоцюн. - Ти, дрібниця пузатая, не тільки злодійка, але ще й брехун! Жахливо, просто жахливо!
Але бійка вперто продовжувала стояти на своєму — він схопив тільки один кристал і башт!
- Не думай, що якщо вже маленький бог- дракон не вміє розмовляти, ти можеш безкарно його обклеювати, від тона Гросмейстера, здавалося б, міг би замерзнути чай у пузатом чашці.
Від такої заяви Лі Аоцюн трохи власним отрутою не подавався:
- Великий Майстер, як Ви можете бути такі упереджені? Очевидно, що він мивив обидва кристали — я сам склав усі сім каменів у цей мішок, помилки бути не може!
- І ти все ще смієш називати себе Другим Майстром Дворца Нефритового Озера? Опуститися до суперечок з магічною звіриною, куди вже варто.
Лі Аоцюну можна було лише мовчки відкривати і закривати рот, а отже навіть обстоювати свої права — злочин та низьке? Як могло статися, що злодія не покарали й за це похвалили?
Власне кажучи, Гросмейстер Рон Юн у цьому плані не багато хто відрізнявся від Аптекаря Лена: якщо він комусь симпатизував, то ця істота може сміливо використовувати його безмежним розташуванням, захистом і творчості в усіх його проробках.
Зібравши залишки думок в кучку, Лі Аоцюн все ж видихнув:
Отже, якщо судити за вашими словами це питання так і залишиться невирішеним?
І отримав абсолютно байдужу відмашку:
Рідкісна річ буде потрібна цьому малюку, тому просто дозвольте йому насолодитися нею, що в буквальному перекладі означало: « Віддайте дитині іграшку і не виступай! І взагалі, могли б за честь прийняти те, що вашому дому вдалося догодити найбільш божественному дракону!"
Лі Аоцюн зі стоном похитнувся. Як не вчасно виявилося несподіване щедрість Гроссмейстера! Ніхто з присутніх раніше не бачив чоловіка, який був настільки упереджений до « непоступливої» сторони конфлікту.