Глава 571.
Але зовсім недавно він відмовлявся їсти, а тепер за миску каші готовий відірвати руки. Розподіл особистості, початок.
- Я зрозуміла, все твоє, - "капітулювала" Су Ло. - У такому разі, щоб все з'їв! Інакше, не знаю, що я з тобою зроблю!
-Тоді корми! — Наньгун Левюнґ демонстративно присунув миску ближче від Су Ло і зручніше влаштувався на дивані, всім своїм виглядом є нетерпляче очікуване.
Цю битву вона програла.
Змирившись зі своєю долею, дівчина покірно взяла порцелянову миску. Досвід у годування з ложечки великих вирощених деток в обличчі принца Цзіня у неї вже був, тому вона демонстровано засунула першу порцію конджі до свого рота і задоволена кивнули:
-Температура нормальна, давай, відкривай рот.
Губи Наньгун Левюня простягалася в щасливу усмішку: пам’ятаю!
-Мнiй, парень з апетитом проковтнув кашу, не припинуючи при цьому лучче посміхатися.
- Як легко тебе зітхнути, виявляється, - хмикнув дівчина, наклавши на ложку шматочок риби. - Чого посміхаєшся, кажу?
-Я тобі подобаюсь, - впевнено заявив принц Цзінь, продовжую скеліться.
Су Ло хотіла вже гризнутися, мовляв, з чого б це? Але її опір тільки зміцнив його впевненість, так що вона просто кинула байдужість:
-Чуш і іннуації, не пригадую, щоб я говорила щось подібне.
На превелике здивування, Ненґун Люнь не розсердився на її пирхання і лише впевнено й гордо заявив:
-Ти попалася, Су Ло, марно відпиватися. Якщо ти не хочеш, щоб про твоє маленьке секрети знали сторонні люди - не розказуй нікому, але від мене тобі не сховатися.
-Ой? Яка цікава інформація, дуже хочу почути аргументи - хто потрапив? Вона попалася? Коли це? Вона нічого не знає.
- Не скажу, — Наньгун Левуню чисто показав їй мову. - Інакше, ти ж підготуйся і більше не будеш так відкриватися.
- Гей, як ти можеш бути таким бридким? Не хочеш говорити, значить? Тоді їси сам. А у мене руки болять, ось, ослабли, чи знаєш, від любові до тебе, - отруйно кинула дівчину, щоб віддати миску.
-Тоді пообіцяй, що ти сьогодні не підеш і проведеш всю ніч зі мною, - відразу вставив принц Цзінь, за звичаєм намагаючись виторгувати за свою поступку якомога більше. Він не відривав очей від обличчя Су Ло, в очікуванні очікуючи її згоду. У очікуванні його ночі з Су Ло.
Дівчина вагалася недовго, похитала головою і невпевнено промімала:
- Ні, мені додому потрібно. Інакше мій батько мене до напівсмерті зіб'є.
Він довго дивився на Нанґун Льов’я, і наступного разу підвівся спиною до неї й сів на диван, повернувшись до Су Ло - спини. Це був мовчазний протест.
Від його юності дівчина лякала себе по лобі — що, знову? Знову "Ніхто мене не любить, ніхто не розуміє"?
Су Ло було надзвичайно безсиле його поведінка, зрештою він серйозно поранений, але не думає про своє здоров’я! Замість цього займається тут шантажом і вимаганням!
Розділ 572.
Він потребує сили відновлювати, а він тут носом краде. Су Л не було кінця. Хоча вона мисливно порахувала до десяти, але повільно підійшла до розлученого чоловіка.
Наньгун Левуні розлігся на ліжку і навіть спиною вмудрявся виражати повне невдоволення та роздратування. Су Ло присіла на крячок і обережно тхнула того в плече:
-Наньгун Люунь, ну чого ти розлегся, вставай давай.
Чоловік відірвався трохи далі, уникав руки Су Ло і продовжував дутися. У дівчини смикнувся око: вона йому що, в няньки найнявся?!
-Наньгун Люунь, - спокійний захід номер два, — ну вистачить вже дурінню травняться, добре?
-Нет! - Чоловік сказав мені.
У Су Ло смикнувся друге око. Малий маніпулятор! А якщо так:
-У такому разі, мені можна не залишатися сьогодні з тобою на ніч? - Невинна похлопала очима.
Уловка вилетіла: Наньгун Люунь відразу ж розгорнувся і в один стрибок опинився на ногах:
- Ну, якщо вже ти наполягаєш, так і бути - можеш залишатися,- "милостично" дозволив хлопець, оглянувшися у самовдоволеній посміхці.
Су Ло задихнулася від обурення — чи є межа безсоромності в цього збоченця? Так, такого пальця в рот не клади — по лікоть відкусить!
- Про що це ти вже розмівався? Охолонь, хлопець - не пам'ятаю, щоб я давала обіцянку вийти за тебе заміж! - Пиркнула дівчина і з шкоди навіть язик висунулась.
-Прямо же « схід» - спокійно вимовив Нанґун Люнь, демонструючи невидимим пилком з коміра. - Врешті-решт, не впервою тобі ночувати у цьому маєтокі, до того ж примирися з неминучим — рано чи пізно ти станеш моєю принцесою Нангуном Люня. І як тільки це станеться, шлюбна ніч теж буде не за горами.
-Ось тільки давай не будемо про той раз, коли я просто фізично не могла піти, - з досадою спалахнула руками дівчина, ретельно ігноруючи тему шлюбної ночі. Так і знала, що її тодільна слабкість вийде боком! - У тебе тоді почалися ті дивні болі, природно, я не могла залишити тебе одного!
Чоловік роздратовано скрипив зубами, але буркнув:
-Давай свій конджі.
Цієї ночі він затягне цю дівчину в ліжко! Інакше, він не Наньгун Левуні.
- Та й будь ласка, дівчина слухняно простягла йому ложку з кашою.
Після закінчення з конджі і поспостерігши за тим, як слуги снорво виймали зі столу, опустивши більше місця, Су Ло стомилася. Ох і нелегко це робота — нагодувати шкідливого оббормоту!
Наньгун Левуні знову зручно розтягнувся на ліжку, прикривши очі. Здається, він заснув. Ну і славно, щоб відновити сон теж потрібен, до того ж у цьому стані він принаймні не базікає.
Су Ло підняла тонку покривало, щоб прикрити чоловіка. Однак коли її пальці торкнулися шкіри Наньгун Левуня, дівчина ледве стримала переляканий скрик — він був холодний! Все зовсім!
З замерлим серцем піднесла палець до його носа...
Він. Ні. Дишал!
Крижаний, нерухомий і бездиханний... Які там ознаки смерті, ймовірні? Достовірні? Все навколо ніби протягнулося, думки в голові Су Ло, статут метатися, тепер повзали зі швидкістю слимаків, усвідомлення ніяк не досягало мозку, наче застрягло десь у периферичних нервових стовбурах. Він ... Умер? Умер? Умер?
-Наньгун Люнь! Прокидайся негайно! — Закричала у паніці дівчина, вчепившись у плечі небіжчика і сконструювала її — голова безшумно металася з боку в бік.
Серце Су Ло з гуркотом билося об ребра. Ще ніколи смерть не змушувала її до таких почуттів.
Ні, Наньгун Левюні просто не може померти!
У голові прояснилося. Присівши верхи на чоловіка, Су Ло рішуче розжаліла його щелепи, набрала в легені більше повітря і приступила до дихання рот-в-рот.
П.п: Шановні читачі, дозвольте до вас звернутися ... квхем... На правах реклами, чи що :D
Вам дійсно набридли всюдисельні і повсюдні нагігатори, одним оком винищують ворогів, а іншим завойовують фарбу в радіусі трьох кілометрів? Тонит від паршивого перекладу китайських новелл і бездарного паперів у авторських творах? Вам подобається жанр ЛітРПГ, або Ви вперше про нього чуєте?) У такому випадку, авторська новелла "Невибраний" трепетно чекає вас за даною адресою:
P.S: А якщо серйозно - особисто я знайшов цей твір дуже корисним і цікавим, до того ж після досить тривалої перерви, автор знову взявся творити, та робити успішно. Спочатку, але може здатися нудною, та розповідь швидко затягує з головою у цей ігровий світ) Загалом, мені сподобалося і я поспішаю поділитися із вами, любим читачем цієї знахідки:
P.P.S.: Так, я і сам в шоці, що зважився Вам порекомендувати авторську алевелу :D
Ну і, як завжди, сподіваюся, Вам сподобалася нова глава "Охоти". З повагою, Ваш Google-перевідник:)