Розділ 569.
Су Ло була задоволена, коли побачила результати своєї праці.
Управитель Сюй з командою кухарів і кухарі стояли під дверима кухні, не бажаючи піти далеко. Всі вони нервово слухали і заприятелювали в очікуванні невдачі їхнього майбутнього принцеси.
- Що Принцеса, тобто Міс Су там так довго робить? - перший шеф-повар сильно тягався навшпиньках до вікна, намагаючись заглянути всередину.
-Вона особисто готує Його Вища, - з благоговійним жахом шепнув другий шеф.
-Вона хоч вміє? Щось сумнівно, - скепнув третій шеф-повар. - Все ж, ми вважаємо себе першокласними кухарями — і те, що не завжди в силі задовольнити Його чесноту. Ще більш прискіпливого суб'єкта треба знайти, курятина, риба, качка та свіжі овочі — усе не так. На що ця Міс Су взагалі розраховує ...
Але більше всіх самоврядуванням дівчата був обурений четвертий шеф:
-Хіба зуміє ця багата білизна приготувати щось тотальне? Мабуть, її страта виявиться цілком непридатною.
Директор Сюй обвів поглядом усіх цих висхідних жовчок пліток і хмуро кинув:
- Заткніться краще, якщо жити полювання.
Його Високість принц Цзінь ясно дав зрозуміти - не приведіть боги, маленька пані залишиться хоч чимось незадоволена, і всю їхню компанію будуть вилавлювати з місцевого озера, по частинах. Отже, з майбутньої принцеси треба задувати пилку, все примхи виконувати, холувати і лелеати.
Після короткої фрази домоправникові слова вгамували всіх. А раніше принц Цзінь зовсім не цікавився жінками і ось, безпрецедентна ситуація! Знати ще, як саме на неї реагувати...
-Що це за запах? Пахне просто чудово... - Перший шеф-повар повів носом, старанно втягуючи повітря і зажмурившись від задоволення.
- Схоже, він виходить з кухні, -зумленно вигукнув другий шеф, втупившись на щільно закриті двері.
-Невже це міс Су... - Третій шеф прошепотів від хвилювання голосом.
-Не-вось! - Роздратований, кинув четвертий кухар.
Двері зі скрипом відчинилися, і з кухні, обв'янувана парами та ароматами спецій, виплила Су Ло. Дівчина була затримана посудом з посудою і повністю зосереджена на тому, щоб не перевернути все це добро на землю, так що навряд чи звернула увагу на натовп кухарів.
Запах, цей чудовий аромат наповнив кожен кубічний сантиметр повітря, змушуючи людей забути про все на світі і стати своєю слиною.
-Небеса, це просто прекрасно...
- Це аромат самого щастя.
- Це їжа, яку дійсно приготувала наша майбутня принцеса? - Четвертий шеф, скептично. І тихо додав похмурим голосом: -У такому випадку це аромат не щастя, а наша безробіття. Відчуваєте?
Вони відчували. І вони зітхали з такою ж сумною справою.
Вони служили шеф-поварами більшу частину свого життя, але ніколи - ніколи! - Їм не вдавалося досягти такого аромату від приготованих страв. До того ж, щось їм підказало: справа була зовсім не в спеціях чи продуктах - вони не могли відтворити подібне диво.
- Як вона це зробила, чорт візьми? Не знаю, як це сталось. І я відверто не розумію, чому?
-Ах, якби я міг з'їсти хоч шматочок, всього одну крихту ... Тоді не було б шкода і смерті! - Зітхнув перший шеф-повар, найстарший з усієї їхньої компанії.
Менеджер Сюй з перевагою поглянув на стінних чоловіків, що так недооцінили можливості маленької Міс.
Розділ 570.
Дивлячись у спину дівки, що віддаляється, він тихо буркнув під ніс:
- Вона і в прямому рівнянні Його Величності, її кулінські навички просто неймовірні. Страшно уявити, на що ще здатна ця маленька...
Су Ло не мала уявлення про те, що він зробив свій короткий візит на кухню ефектом і просто літаючою ходкою несла підносу для всяких хворих та шкідливих ман’яків.
Вона вже принесла свої щирі вибачення і навіть не полінилася приготувати йому їжу, тепер-то питання точно повинен бути вичерпаний, вірно?
Коли вона увійшла, принц Цзінь лежав на дивані в вигляді рознестеного муляжика, драматично прикриваючи очі рукою.
-Голодний, так? Піднімайся швидко і поїжш конджі, - Су Ло з стуком поставила піднос і простягла руку Нангуна Люню, пропонуючи йому припинити зо себе вмираючого та сідати за стіл.
Чоловік стомлено перевів очі на Су Ло, а потім його погляд повернувся до стелі і роздався уперте:
- Не буду.
Су Ло вислизнула руками і, підійшовши ближче до цього високорозростного диту, спробувала його розтормошити:
- Ну вистачить тобі вже вередувати, я що, даремно готувала, чи що? Гарантую, що ти ще не їв такого! - І це не було хвастощами, хто ще в здоровому розумі може використовувати дорогоцінну духовну воду у приготовленні супу — крім Су Ло?
Наньгун Левуні слухняно дозволив підвести себе до столу. Він обурливо подивився на прості страви і сказав:
- Це взагалі їстівно? І ось цим ти збираєшся здобути мого схвалення?
- Ви подивіться тільки, який гурман знайшовся! - Су Ло налила йому підлогу миски конджі і простягла ложку: - Давай їси, поки не охололо.
- Не буду, - все так само примхливо простягнув чоловік і відвернувся. Розмовлялася тут, є його змушує. Ні вже.
-Ти не їв цілий день і всю ніч, у тебе купа ран та травм, як ти збираєшся лікуватися, звідки твого організму взяти енергію? Будь хорошим хлопчиком, ложку в зуби і вперед. Я витратила багато сил, щоб приготувати це все. Повір, все дуже смачно, - приступила умовляти дівчина.
Дітьо-переросток обернувся, підозріло зщулив очі і почервоно запитав:
-Ти дійсно хочеш, щоб я це з'їв?
- Ну зрозуміло, давай, за мамусю .. За мене, тобто, з радістю закинула Су Ло.
- Гаразд, тоді нагодуй мене. Інакше і крихти в рот не візьму.
Су Ло з глухим дзвінком відставив миску і розгубила:
- Чому ти так недбало ставишся до власного здоров'я? Біен Юін і всі інші з розуму стікають від турботи про тебе.
-А ты? Ти теж турбуєшся? - Принц Цзінь глухає, пильно вдивляючись у обличчя дівчини.
-.... - Су Ло хотіла щось відповісти, але під його пристойним поглядом не могла підібрати слів. Зрештою, вона підняла миску і перебільшено-бодро вигукнула: - Так і бути, птенчик мій, я тебе нагодую. Давай, відкривай ротик.
Але Наньгун Левюнґ уперся рігом і наполягав на відповіді, підкреслюючи кожне слово:
-Ти. Турбуєшся. Обо. Мені?
Су Ло роздратовано фиркала, і відвівши очі кинула:
- А ти сам як думаєш? Я особисто, своїми цими руками приготувала тобі їжу. Якщо це не турбота, то що? Ти коли-небудь бачив, щоб я хоч комусь готувала? Між іншим, ти можливо перша людина, якій випала нагода випробувати мої кулінові навички, а ти... Ну і добре, не хочеш їсти - не треба, забудь.
Потім дівчина потягнулася за мишкою, щоб повернути її вміст у каструльку. Подивіться тільки, його мало не благати треба, щоб він їв. Не хоче - ну і будь ласка, приємної голоду смерті.
-Ти що робиш! — Наньгун Люньєносно відтримав миску з конджі. - Це моє, куди руки свої тягнеш? Полижь, де взяла і більше не смей чіпати!