Розділ 413.
У результаті трио-нуро плюлося за Су Ло і Наньгун Люнем, вважаючи його складним. Бієчен Юін і зовсім зітхав про те, чому матуся не народила його жінкою, чай, будь він гарненької леді, його запрошували б на побачення з квітами, а не з озлобленими магічними тварями...
Решта шляху пройшла більш ніж спокійно. Вони більше не бачили жодного магічного звіра, навіть жалюгідного першого рівня. Було так безпечно, що навіть нудно.
І ось, перед ними кам'яні двері.
На ній було викарбовано лише три слова, які так ніжно показують очі: « Команта Таємної Збірки». Нарешті, вони прийшли. У всіх наче камінь з душі впав.
Однак вони ще не знали, що це лише початок.
Підійшовши до кам’яних дверей, Су Ло з подивом виявила, що ці двері не так просто, як здається. Вона була зроблена з якогось особливого матеріалу - сліпучо білого, як білий нефрит, і жорсткого та холодного, наче лід. Здавалося, що від дверей був легкий мороз — палітурний з духовною силою. Здається, що не варто відпускати дверцята.
-Камінні двері запечатані, і друк дуже не поступлива, - задумливо вимовив Наньгун Люнь, оглянувши перешкоду.
- І що ж нам робити? Не повертатися ж назад? - Трохи засмучений простягнула дівчину.
Якщо містер "найрайон-перець-на-районі" каже, що друк важко розкрити, значить так воно і є.
Глуповато-усміливий вираз обличчя чоловіка відразу ж змінився серйозно і рішучістю. Пробурмовши щось собі під ніс, він повільно сказав:
- Зроблю, що зможу.
Су Ло, Бієнн Юін і компанія відразу ж відійшли на кілька кроків, залишаючи Нангун Люуня один на один з кам'яними дверима.
На обличчі принца Цзинія застигла холодна зосередженість. Очі уважно « прощупували» вперті двері, зупиняючись на написи. Чоловік щось невтомно бормотів і розраховував.
Навколо стояла напружена тиша. Секунди переходили в хвилину, хвилини в п'ять, десять, чверть години ...
Хвилювання зросло. Палац Аметистих риб не чекатиметься, аж поки він зникне з поверхні океану двадцять чотири години. Якщо ви в цей момент опинитесь замкненими у кам’яних кімнатах, можете попрощатися з можливістю покинути Палац у цьому житті.
Су Ло спробувала порахувати час, який минув; вони мали менше двох годин.
Наньгун Левюнґ на мить застиг, а потім його губи вигнули в ледь помітну довільну насмішку. Він зчепив обидві руки в замок і розташував їх перед грудьми, щоб виштовхнути із себе потік чорних тіней, які кинулися до напису на кам'яних дверях.
З гуркотом і шипінням тіні почали « роз'їдати» захисний шар в тих місцях, де вони торкалися дверей. Вони були схожі на крихітних чорних Пуголовків, дуже жорстких, до того ж. Не один і не два — цілий півк чорних точок обліпив білий полог кам’яної двері, розвалюючи захист та розповзаючись у всіх напрямках до тих пір, поки друк не покривався тріщинами, що зображало непорушне захисне покриття на шматки й розчинилося в повітрі без дотику підлоги.
Зрештою Су Ло змогла відпочити, і виявилось, що весь цей час вона стояла затамувавши подих.
З натижним скрипом, кам’яні двері нарешті розійшлися в стороні одна праворуч, а інша ліворуч.
І в цей момент, позаду розступилися звук квапливих кроків.
Су Ло обернулася, щоб подивитися, що там за шум, і її обличчя відразу ж скрунулось, наче кислого молока хлібна.
Глава 414
Прийшли старі знайомі - Спадкоємець принц і його команда прихлебал.
А їхні команди були дуже поспішні, бо спочатку за ними йшла ціла юрба. Але тепер Су Ло з подивом зазначає, що залишилось лише кілька осіб. Решта, здавалося, просто зникли.
Спадкоємець і його люди виглядали дуже потріпаними.
Після вибуху підробленої Аметичної Крістальної риби, кронпринц вже виглядав не ахті, але в порівнянні з його нинішнім станом, він, можна сказати, вийшов тільки із спа-салону.
Зараз же він був з голови до п'ят покритий кров’ю, одні очі блищать за кіркою бруду на обличчі.
Лі Аотян виглядав не краще.
Волосся злилося від запікувальної крові, обличчя зосереджувалося на багнюці, поті та крові. Рука наспих перебінтована, одяг більше схожий на лахміття. Весь його вигляд був розтрепаним і розбитим.
Проте його сестричка Фея Нефритового Озера виглядала не краще.
Вона звикла одягатись в білі шовкові шати з ніг до голови, придаючи собі вид якогось небажителя. Зазвичай дівчина завжди виглядала бездоганно, але тепер її елегантне біле шовкова сукня перестало бути такою і в даний момент змінило свою фарбу на боордино-поганий. Її гарну шкіру сповідували когтями магічних звірів.
Су Ло дивилася на них, вони дивилися на Су Лок, Су Люра...
- Вы... - Спадкоємець з жахом втупився на Трійцю: - Як ви змогли добратися сюди живими?
Біен Юін, як завжди, не пропускаючи шансу посміятися над кронпринцем, розплився в усміхку і самозакохано вимовив:
- Про відважних принців, напевно ти був у запеклій битві? Як все пройшло? Чи ці грабіжники, як їх називали, були магічними звірами?
Спадковий принц мітнув яросний погляд на нього:
- Більш-менш.
Бієчен Юін ніби засмучений фиркнув:
- Це як? Просто ми так і не зіткнулися хоч з якоюсь небезпекою за весь цей час. А вас, я погляну, життя-то дійсно, хе-хе, порапала.
- Так, звичайно. Розповідай свої казки комусь іншому, - холодно фиркнувши, кронпринц зробив кілька кроків до кам'яних дверей.
Біечен Юін провокаційно підняв брову:
- А що, схоже на те, що ми зустріли магічних звірів? Ти що, осліп і не бачиш хто присутній в нашій команді?
Якщо з ними Су Ло - значить, з них удача. Всі небезпеки в жахі бігли від цієї дівчини, немов над її головою сяяв захисний німб.
Від самого початку майже ніхто не вірив в неї. Але з кожним випадком розсудок безупинно шепотів: довіріться цій дівчинці і ви будете жити вічно!
- Звичайно, з вами був третій старший брат. Звичайно, з ним ви легко подолали усі перешкоди. Будь він у нашій команді... - Холодно тоном вимовила Фея Нефритового Озера, втручаючись в їхню розмову.
Хитрюще посміхнувшись, Бієнн Юін переглянув погляд на дівчину і вимовив:
- Маленька сестра Яояо, боюся, цього разу ти не вгадала.
- Як я можу помилятися? Або ж ви хочете сказати, що прибули сюди неушкодженими не завдяки третьому старшому братові? А завдяки кому тоді? Міс Су? - Вона презирливо почала говорити: - Припини нести всяку нісенітницю, а то вже навіть не смішно.
« Ти навіть не уявляєш, якою близькою є ця сестра Яояу... я подумав про себе Біон Юін.
Але тільки він хотів сказати їй це, як Нанґун Левюнь кинув на нього попереджуючий погляд. Той зрозумів, що мовчав і лише нерозумно замахався на пару з Ланом Сюанем.
Наступна мить, коли тінь запливла у відкриті двері. За нею пронеслася друга, третя...
- Чорт забирай! Наньгун Люцзюе справді не має ані сорому, ні сумління. Другий старший брат доклав стільки зусиль, щоб зламати друк на цих дверях, а цей жук просто взяв і вглухий проліз вперед усіх! - Лан Сюань був так розлютився, що ледь ногами не топав.
- Тоді чого ми чекаємо? Вперед! - Біен Юін, також дуже незадоволений кронпринцом, кинувся всередину.
Анья Мін також пішов за ним.
Тільки Су Ло і Наньгун Люні не зробили навіть кроку.
Дівчина натрапила на загадкову посмішку.