Розділ 271.
Наньгун Левюнґ, який помітив пильне спостереження за власною персоною з боку Су Ло, нахальенько їй посміхнувся і ліниво сказав:
-Невже, моя маленька дозріла для прояви ініціативи? Хочеш всі взяти у свої руки? Ось твій шанс, давай.
Адже... Бесстидник! Взагалі береги не велять!
Су Ло мітнула яросний погляд в наглецеці, але від його самовдоволеності вже і сліду не залишилося: Наньгун Левюнґ напівлежав, щільно зімкнувши повіки, на його лобі проступили крапельки поту.
-Наньгун Льюнь, ты... - Су Ло все ж не стримався і, викабившись з шарів ковдри, підповзла ближче до чоловіка.
Принц Цзінь махнув рукою і знову обаячно посміхнувся:
-Єрунда, всього лише дрібна стара болячка. Скоро мине.
Стара болячка? Старе поранення? І досі так болить? Як часто у нього такі приступи, така сила, що навіть базовий інстинкт розмноження відбивають напроч? Щоб Нанґун Люнь так кричав від болю... Я боюся, що він зараз відчуває.
Су Ло злегка запаникувала, вона зовсім розгубилась: що ж їй робити?
Наньгун Ліюнґ, все ще лежачи на боці, з легкою посмішкою спостерігав за дівчиною.
Проте, не дивлячись на його посмішку, Су Ло чудово бачила, як крижаною стелею стікає вниз по лобі, лизне сорочку до посохлих спин і грудей. Хоч він і намагався посміхатися, як завжди, усмішка його виглядала безжиттєвою та виснаженою.
-А у тебе...- Су Ло було замовкнулося запитати, чи не водяться в його спокої якісь знеболювальні препарати або щось таке. Але, подумавши, дійшла висновку: якщо навіть сам великий і могутній Наньгун Люні не може вгамувати цей біль, то навряд чи тут допоможе якась травичка.
Чоловік закрив очі і різко перекинувся на інший бік, відвертаючись від Су Ло та натискаючи ковдру по самій машці:
-Добре, пізно вже. Якщо не хочеш спати тут, тоді вимітайся і йди шукати Лін Фена. Він залагодить тебе, - все це було вимовлено так поспішно, ніби ... Він уже не міг терпіти і панувати над собою. Його голос звучав приглушено, через щільного ковдри.
Су Ло більше не могла бачити його обличчя, але чудово розглянула напружене тіло, вигнуте дугою. Мабуть, йому було не просто боляче, а ОЧЕНЬ болить.
Су Ло перебувала в нерозуміннях. Та що з ним сталося? Завжди така сильна, владна і нестерпна зарозумілість — і ось біль не в силі справитися з нею або хоча б полегшити її. І ще в добавках, здається, такі приступи не вперше були чимось звичайним і будничним.
Звичайно, Су Ло не пішла шукати ніякого Лін Фена. Коли вона сиділа на ліжку, обхопивши руками коліна, то дивилася на Нанґун Левуня.
А принц Цзінь, мабуть, міцно заснув — ковдра, яка ховає його голову, зісковзала в сторону і відкривала його гарне, блискуче від капелек поту обличчя.
Ззовні ворушилась буря, громів грім і блищав блискавкою, вітер клонував дерева... Застудитися в таку погоду — це плюнути, особливо деякі мокрі особистості.
Су Ло, подумавши лише мить, тихо злізла з ліжка і навшпиньках підійшла до дверей.
На вході завжди стояли слуги, в очікуванні наказів. Вислухавши інструкції Су Ло, їй розквапно доставили таз з гарячою водою на додаток до білосніжного м’якого полотенця.
- Дякую, далі я сама. Ви залишайтеся тут, - Су Ло опустила тих, хто видохнув з полегшенням слуг і самостійно затягнула таз до кімнати.
Наньгун Левуні з його патологічною гордістю і самолюбством, навряд чи хотів би, щоб інші бачили його слабкості.
Су Ло поставила таз з гарячою водою на стіл, помочила в ньому рушник, витискала і акуратно протерла мокре обличчя Наньгун Люня. Чоловік був блідий, як смерть, і болісно морщав брови.
Ех, ось вона- жіноча суть, зовсім недавно вона хотіла вбити цього засранця, а тепер, в її серці закрила щемний жаль, турботу і занепокоєння. Її пальці мимовільно охарактеризували його обличчя, м’яко ковзавши до точки між бровами.
Здається, він трохи розслабився. Від усвідомлення того, що вона змогла хоч якось йому допомогти, Су Ло відчула себе неймовірно щасливою.
Глава 272
Але не встигла дівчина насолодитися цим приємним відчуттям, як її руку заграв цей сплячий красень. Хоч він і далі хмурувався від болю та міцно спить, його сила була просто вражаюча.
Все сталося так швидко, що вона вже була в міцних обіймах принца Цінзія Су Ло навіть не встигла зреагувати на дії Наньгуна Люня. Він міцно притиснув її до грудей, обхоплюючи руками навколо талії і прикріпивши до себе, як улюбленого плюшевого мишку.
Су Ло стиснутими кулаками потарабанила його по грудях, намагаючись вирватися з цих пащах обіймів. Але він видав лише приглушений сттон, після чого ще більше обійняв свою « грушу». Він розвернувся на бік, вклавши біля себе дівчину, і знову занурився у глибокий сон.
Тепер хватка Наньгун Люня трохи ослабла. Його руки повільно переповзли на рівень стегнов дівчини і там спокійно залишилися лежати.
Хоча принц Цзінь трохи ослаб, це ще не означає, що він відпустив Су Ло. Його руки були сильними і міцними, наче залізні тиски. Спробуйте виберись з них. Вона кілька разів намагалася розчавити його пальці, лоскотати й затиснути ніс — усе було несприйнятливо. Вона навіть на дюйм не зрушила його руки.
Наньгун Левуні міцно спав. Він дихав глибоко і рівно, але навіть уві сні продовжував боліти хмуріння.
Су Ло перестала боротися, і в її очах на чоловіка несвідомо промельнула заталена ніжність.
Йому так боляче, але він все ж зміг заснути. То ж ти захоплюєшся, чи треба жахатися. А от будити його, мабуть, не варто — хоча під час сну він менше страждає.
Су Ло притягнула ковдру і дещо обернулася в нього. Потім, зручніше залагодившись у обіймах Наньгуна Люня, дівчина підняла голову, щоб зазирнути в обличчя принца.
Довгі, густі вії, гарний прямий ніс, тонкі червоні губи — обличчя були такі гарні й уточені. Він був схожий на скульптуру-шедевр, викарбовану талановитим майстром. Та ще й витримка, гідна як мінімум поваги. Не був би він таким засранцем, може саме зараз йому вдалося б викрасти серце Су Ло.
Раптом геніальна ідея промайнула в голові дівчини.
Як же вона могла забути!
Якщо згадати, чому саме дрібний божественна бійка прилип до неї, як жуйка, не бажаючи відпускати її ні в яку?... Звичайно, духовна вода!
І якщо цей крихітний клептоман так уже зацікавився цією Водичкою, стало бути, вона дійсно дуже-дуже цінна. Звичайно, Су Ло не знала, чи зможе вона допомогти зняти біль Наньгун Люня, але чому б не спробувати?
Зрештою, гірше ніж зараз, йому точно не стане.
Су Ло дістала маленьку чашку духовного Води з її простору. Вона обережно утримуючи її в руках, тихо покликала:
- Наньгун Люні, прокинься.
— Ммм, — притискаючи до себе Су Ло, сонно промивав чоловік.
Су Ло обережно штовхнула його, приговарюючи:
- Ось, випий трохи води, тобі стане краще.
Будучи в повному стані, Наньгун Левуні слухняно відкрив рот.
Су Ло, ковток за горлянкою, давала йому пити з чашки аж поки та не спорожніла на половину. Вона не дала йому відразу все — чи мало її тіло відреагує на таке втручання?
Як тільки дівчина залишила його в спокої, він знову занурився у глибокий сон. Його руки все ще міцно обіймали Су Ло, не бажаючи відпускати її.
Су Ло використала рукава свого одягу, щоб акуратно витерти залишки води з кутків губ юнака, не сводячи при цьому очей з принца Цезіна.
Через деякий час брови Наньгун Люуня нарешті розслабилися, зморшки на лобі стирчали. Вираз його обличчя перестало бути настільки напруженим- мабуть, йому все ж стало краще. Вершина
Знову теплі відчуття щастя солодкої патокою розтінулося по всьому тілу дівчини Uninус. Переглянувшись, вона ніжно дивилася на « пригніченого та страшного принца Цзіна » і тепло усміхалася. Все ж таки, жінки є жалібними людьми, навіть тиранами — якщо вони раптом стануть сирими й убогими.
Ззовні дощ дедалі сильніше барабанив у вікно.
Гурчав і не переставав.
Су Ло непокоїлася, коли він побачив міцні обійми Наньгуна Люня.
Не можна сказати, що вона спала добре — дівчина постійно нервувала під час сну. Однак, на той момент як вона прокинулася, настав ранок.
Відкриваючи очі, вона втупилася у стелю над головою, спогади минулої ночі, немов хвиля, нахлинули на неї.
Знущання Наньгун Люня, злість і гнів Нанґун Левуню, біль наЬґуна Люя... Одна сцена за іншою, вислизали в пам'яті дівчини, від чого у бідолахи голова розболілася.
Останнє, що вона пам’ятала — чудове спляче перед нею обличчя.
Су Ло різко сіла. Лягати була порожня.