Розділ 270.
Щоправда, він отримав більше ляпасу, ніж полегшував біль і тому не відчував особливої вдячності за це.
Помітивши хмуруту мордашку дівчини, усмішка на обличчі Наньгун Левюня стала ще більшою. Він схилився над нею, майже торкаючись своїми губами її уст.
Су Ло спробувала відпрягнути, але виявила, що « бойова гусеничка» це не так вже й легко.
Її обличчя опалило гаряче дихання чоловіки, коли він видихнув їй прямо в губи:
- Повертаймося до наших баранів. Ніхто не сміє торкатися цих уст, крім моєї Величності. Ніхто. - І він все ж легко чмокнув Су Ло в червоні повні губки.
Знову, знову, він скористався нею без дозволу!
Су Ло стрілила в чоловіка розлюченим поглядом.
Наньгун Люні ігриво підняв брову:
-Чого мосю корчиш, али від незадоволення? Так не хвилюйся, це була лише прелюдія, у нас вся ніч попереду — а вона довга.
Від його слів у гусені-Су Ло волосся стало дибки і мурашки табуном по спині пробіглися.
Бо вмить недороблений! Вирішив її до інфаркту довести своїми натяками. Лише прелюдія. Лише... А що буде не тільки? О, як би хотіла Су Ло, щоб ця тричі проклята ніч підійшла до кінця! Ранок, сонечко, де ж ви, коли так потрібні?
Записати і заучити, як двічі-два: ніколи або ні за яких обставин не віддаватися в борг у цього психа - собі дорожче. Вона всього-то прокаталася на його кареті, і навіть не всередині, з усіма вигодами, а під час загубленого! Знала б, чим все закінчиться, встромлюючу залізу до карети і потопила цього принца самодовольця, дивись, Люнфенг від такої сцени помер би від розривання серця. Ах, мрії-мели...
Все-таки, тепер зрозуміло, чому всі слуги в маєтку принца Цінсія такі зашуганені і мало не знепритомніли від одного згадки імені свого пана. Це взагалі законно, так мушттровати слугу? Хоча деякі закони не є писані, про що йдеться в цій промові.
Сьогодні... Що він збирається зробити?
Су Ло мріяла опинитися за багато кілометрів звідси, але все, що вона могла зробити - це поглиближатися у свій кокон. Більш того, щоб закопатися — лукавий Наньгун Ліюнґ випередив її і схопивши за край ковдри, потягнув його на себе. Су Ло, яку він купався в ньому, просто повалилася у його обійми.
Не чекаючи, поки дівчина прийде в себе від цієї різкої зміни положення, Нанґун Льоюнь відразу ж схилився і захопив її губи.
На мить, у Су Ло попливли всі думки, але, силкуючись волі повернути мізки на місце, вона з усіх сил спробувала відштовхнути чоловіка. І, на її подив, це спрацювало - він дійсно негайно відпустив її.
З яких це пір Наньгун Льоуню став покладистим слабаком?
А зовні шаленіла стихія. Гурем трясав небо, дощ лив, як з відра. Під акомпанемент громових розкатів було свердлено блискавки. Кожного разу спалахи в кімнаті ставали на мить світлим, як вдень. Коли спалахнула ще одна блискавка, обличчя Наньгуна Люня помітила, що він хмурається, немов у болючому спазмі.
Роздумуючи про цю дивну ситуацію, дівчина не забула повернутися у свою захисну кокон і цього разу закопатися в ковдру таким чином, що залишилися видно один лише чорні очі. Коімі вона пильно стежила за принцом Цзинем.
Цей виродок так самоовлюблен, що очевидно не міг спустити їй з рук її поштовх. Хіба він не повинен був уже вибухнути від люті?
Проте, проти очікування Су Ло Наньгун Левуні не тільки не накинувся на неї безжалісно, але й похитнувся і сам повалився на бік з нею. Натягнувши на себе ковдру, він ліниво прослизнув очі на дівчину:
-Думаєш, тобі вдасться втекти від мене цієї ночі? Ну-ну.
Су Ло тільки потиснула губи, пильно спостерігаючи за Його Маньячем Високістьм.
Щось було не так.
Незважаючи на його зухвалі заяви, здавалося, що він... здався. Не схоже на нього. Що відбувається?
Захоплива блискавка освітлювала перекошене обличчя Нангун Люня. Як сильний, нестерпний біль.
Але ж вона не могла йому зашкодити таким легким, майже невинним пінком... Щось незрозуміле сталося.