Розділ 268.
І ось усташились вони один на одного, не ближаючи, і жоден з них не хотів відступити в цьому бою думок.
- Хто ще? - Від голосу Наньгун Люяня було йти за шубою і варізами, а ще краще просто йти й не повертатися. А з пильного погляду звірині хотілося під ліжко забитися і не висовуватися.
Хоча Су Ло була вже далеко не так впевнена, вона відповіла:
- Це не твій розум. Тебе це не стосується.
Здається, цього не варто було говорити. Цими словами дівчина ніби розворушила осіне гніздо.
Шубка потрібна, і терміново. А ще щит, або кольчуга яка — Наньгун Левюнь своїм поглядом наче остручі криголама запускав у Су Ло. Погрожуючи тихо, підкреслюючи кожне слово:
-Ти, а ну-ка повтори ще раз.
У дівчини мілина думка забрати свої слова назад, або хоча б промовчати з життєвих міркувань. Але той, хто відступив зараз - програє. Тому, зібравши рештки сміливості, Су Ло виблискнула зухвалим поглядом:
- Тебе це не стосується. Не йдеться про це раніше, не стосується вже тепер і не буде торкатися в майбутньому!
У той самий момент Місяць був схований густими хмарами, а небо осяяло спалахом блискавки. Слідом, тишу зруйнував оглушливий грім.
Від тихої безхмарної ночі залишилися одні спогади.
Засвистував штормовий вітер, дощ полив, як з відра.
Наступна блискавиця, яка здихала обличчя Нангун Люня. Ще один спалах — пальці чоловіка стали справжнім кільцем зіштовхнулися на тонкому шиї Су Ло!
Повітря перестало ходити в легені, дівчина накрила паніка. Але гордість не дозволила принижено просити прощення. Су Ло намагалася розмокнути пальці чоловіка, вдихнути хоч ковток кисню — але все було даремно. Куди вже жалюгідному другому рівні до сьомого?
Так і Наньгун Левуні, очевидно, потрапив у неадекватний стан, навіть якби дівчина благала його відпустити — це не факт, що він би почув її. Він просто не хотів відпускати її.
Хоч би як старалася Су Ло на міліметр розчавити тиски, зусилля були даремні. Більш того, чим сильніше вона чинила опір, тим міцнішими були пальці Нангун Люня. Здавалося, ще небагато, і він просто відірє її чарівної голівку!
Горло палало вогнем, від браку кисню на почервонілий обличчі здулися вени. Су Ло безпорадно хапала ротом повітря, але не могла його проштовхнути далі.
У очах попливло, свідомість ставала розмитим... Су Ло відчула надзвичайну легкість у тілі, наче пір’я.
Вона зійшлася з великою тінню, що схиляється до неї. Жестко і владно чоловік накрив її губи поцілунком, посилаючи такий приємний обпалений ковток повітря в легені.
Су Ло вчепилася в його плечі, як у рятувальне коло. Наньгун Левуні повністю захопив її губами і ротом, дівчина не могла чинити опору.
Обидва притискалися один до одного, ніби намагаючись злитися в одне ціле. Кожен брав те, що йому було потрібно.
Лише через кілька хвилин сталеве кільце пальців Наньгун Люня, яке стискувало багатострадне горло Су Ло, послабило бажання і відпустило дівчину. Але вираз його обличчя все ще був таким же кровожерливим, безжалісним і крижаним.
-Ло Ло, надалі будь слухняною дівчинкою, - і він легко погладив червоні, опухлі губи Су Ло подушечкою великого пальця. На його губах розцвіла диявольська-охотлива усмішка, яка зовсім не доторкнулася його очей. Його очі як і раніше залишалися, немов дві криголами.
Жахлива людина. Та й людина чи?...