Глава 261
Як таке можливо, хіба з ким-небудь раніше Його Високість принц Цзінь говорив таким м'яким, прискорюючим і ніжним тоном?
- Лоу, будь слухняною дівчинкою, ти така худа, тобі потрібно добре харчуватися, щоб підрости і бути такою ж маленькою.
Святі угодники! Мабуть, сьогодні вся прислуга полуголовно схлопоче по інфаркту-інсульту. Бідні впали в прострою від поведінки їхнього пана.
Чи ж зараз перед ними був Його Високість принц Цзінь — безжалісний вбивця, який кропив своїх ворогів як капусту праворуч і наліво? Хіба це їхній пан, який за будь-яке неприємне зауваження міг узяти і відрізати неприємному руку або ногу? Це їх неперевершений принц Цзінь?
Його поведінка зараз була занадто, надто страшною! Краще б він не стримувався — усе буде в нормі й знав, чого сподіватися.
Але для Су Ло поведінка Нанґун Левюня не була чимось дивним, адже вона знала його саме таким.
Перед нею Нанґун Левюнь завжди поводився легковажно, диявольсько чарівно і звабливо. Тому вона не почувалася збентеженою чи ніяково.
Су Ло прибрала його руку від своєї тарілки і сердито проговорила:
- Тебе що, елементарним правилами поведінки за столом не навчили? Досить перекидати мені їжу, займайся власною тарілкою.
Після того як Су Ло закінчила говорити, Наньгун Левуні не змінився в обличчя.
Вони навіть подумати не могли, що в світі знайдеться така дурна людина, яка наважитися висловити своє невдоволення прямо в обличчя принцу Цізіні. Цій дівчині життя не дорога? Як вона може розмовляти в такому тоні з його Високістьм? Її можна поставити пам'ятник за хоробрість, правда, посмертно. Хоча краще за дурість!
Вони глибоко співчували Су Ло, бо їхній гіркий досвід підказував, що дівчина чекає на одні страждання.
Ось тільки, в наступний у мгновці їх роти широко розкрилися від подиву!
Його Високість принц Цзінь не розсердився. На превелике здивування, він почав сміятися з усього залу. Він сміявся так сильно, що з його очей покотилися сльози.
Чи він лише жорстоко покатався?
Але ні, він не став нічого робити. Його Високість принц Цзінь не тільки не став злиться на неї, насправді він був навіть радий. Він підсів ближче до дівчини, міцно обіймаючи її. За весь час обіду його Високість не впускав жодної можливості наблизитись до дівчини, а ось вона у свою чергу, всіляко чинила опір його ласкам і не поділяла його ентузіазму. Їхній пан поводився, як справжній маніяк.
О, жах! Його тіло оволоділо злим духом. Інакше б ця пані вже раз вісім, а то і всі десять, була б мертва. І навряд чи могла б спокійно сидіти за столом і їсти їжу, правда?
Не звертаючи уваги на уражених слуг, Нанґун Люнь продовжував заохочувати Су Ло проковтнути велику миску їжі.
Су Ло, не маючи вибору, зрештою змогла затягнути всю їжу і відкласти палички вбік. Вона повернулася до Нанґун Лююню, холодно дивлячись йому в очі:
- Тепер, коли я закінчила їсти, ти дозволиш мені повернутися додому?
Вона вже деякий час відсутня вдома, якщо вона занадто довго затримається зовні, невідомо що може статися в резиденції у її відсутності. Су Цін і Су Хі дуже жорстоко плювалися на її новий двір.
Наньгун Луунь поклав руку на стіл, нахилившись до Су Ло і хитро посміхаючись дівчині:
- Малюк Ло, тобі так сильно хочеться повернутися в той будинок?
- А що ти маєш проти? - З тривогою запитала Су Ло. Вона чудово знала цей вираз обличчя Нанґун Люня. Він щось задумав!
Брови Наньгун Люня трохи піднімалися вгору, усмішка стала ширше. Його шалові ручки знову потягнулися до Су Ло, щоб укласти дівчину в пристрасне обійми.
Су Ло з Опакою дивилася на нього, але не могла приховати цікавість, яка росте всередині неї. Вона зробила кілька маленьких кроків вперед, встаючи прямо перед ним, після чого, нахмурившись, сказала:
- Якщо у тебе є що сказати, говори. Досить вже партизанити.
По всьому світі був лише один чоловік, який міг так тоном розмовляти з його Високістьм Цзинем — тільки Су Ло.
Ось тільки вона про це зовсім не знала.
Наньгун Люуню, здавалося, ні краплі не заперечував проти такої поведінки Су Ло, навіть навпаки - це тішило його. Він простягнув руку вперед і швидким рухом обгортав її навколо талії Су Ло, притискаючи дівчину до себе. Коли Су Ло почала боротися, намагаючись вислизнути з його обіймів, він невтомливо проговорив:
- Малюк Ло, ти ж маленька дівчинка, поквапся трохи мізками над цією ситуацією, мм?