Глава 259
Тільки озирнутися на спину Нангун Левуня і піддавати сумніву те, що сталося.
Су Ло розуміла, що ця секундна вага завдала йому великого болю. Але чи могла вона зробити інакше?
Якщо б це було твердження про її довіру до Нангуна Льююню, то це була одна справа. Можливо, вона і ризикнула б довіритися йому.
Ось тільки в дійсності все не так просто.
У всякому разі, вона знала, Фея Нефритового Озера має якийсь вплив на Нангун Люня... Може, він чудово знав про те, що ця муха послала вбивць за її душу? І як йому тоді довіряти?
Вона вірила йому, але в той самий час у неї не було гарантій, що секрети між нею і Нангуном Льюнем не досягнуть вуха Феї Нефрітового Озера.
Тому, щоб захистити себе, вона тримала все в таємниці від нього. Адже вона робить правильно... Так! Чи все ж?
Від гарячої води піднімався густий пар. Су Ло не помітила, як він оточив її, і тепер вона ніяк не могла знайти вихід. Так і бродила, наче їжак у тумані.
Оскільки її особистість була ганебно відкрита, більше не було сенсу і необхідності прикидатися слугою. Як і залишатися далі у королівській резиденції принца Цізіна.
Су Ло кілька разів пурхнула головою, впорядковуючи думки і щоб потім привести до порядку свій зовнішній вигляд.
Тут, звичайно, не було ніякого жіночого одягу, - одні дорогі шмотки Наньгун Люня.
Що поробити, зараз це єдине що вона могла надіти. Не в мокрому же йти.
Одяг був виготовлений з небесного шовку найвищої якості. Не зморяючи на матеріал, роба все ще тримала тепло від тіла Нангуна Люня.
Його тепло, його запах...Су Ло відчувала себе не дуже зручно, але краще вже так, ніж в мокрій і прозорому одязі.
Су Ло, начепившись на голову капелюха, пішла до виходу. Але вийти назовні не вдалося. Біля воріт вона була відбудована охоронцями королівської резиденції принца Цзіня.
Вони стояли рядочеком з ніг до голови привішані бронею і зброєю. У кожного з них був суворий і похмурий вираз обличчя, від такого прізвища може скисати молоко й квіти в’януть.
- Пані, будь ласка, зупиніться. - Проговорив головний охоронець, виходячи вперед.
- Я хочу піти. — Нахмурившись, відповіла Су Ло. Чому вона не могла вийти на вулицю? Що це за новини?
"Можливо, варто наплювати на все і скористатися ім'ям Нангун Люня?"
Головний охоронець з тривогою подивився на Су Ло.
- Без письмового наказу Його Величність не має права нікого впускати до резиденції або випустити з неї. Будь ласка, пані Су, поверніться назад. Не ускладнюйте нам усім життя, будьте добрі. - Проговорив охоронець, перемагаючи шлях Су Ло.
Дівчина натягнулася:
- Ну, зайшла ж я сюди без найвищого дозволу Його Вищості, тим більше письмового. Тож, давайте зробимо вигляд, що я і не приходила - піду тихіше, і ніхто не буде вскладнювати ніяке життя.
Хоча обличчя охоронця напружувалося, він продовжував зберігати невгасимий вигляд:
- Без письмового наказу Його високість ніхто не ввійде і не вийде звідси. Пані Су, вам краще повернутися назад. Коли ж вам так завгодно залишити резиденцію, то тільки треба відправитись до Його Вищого діла й отримати від нього письмове розпорядження.
« Що за ідіот! Якби вона могла отримати письмове розпорядження від Нанґун Люня, хіба б вона почала приходити сюди і пробувати в тиху дорогу повз них? "
Су Ло від досади вже зубами скреготала.
Коли Су Ло входила всередину, вона виглядала як непримітний слуга-мацок, тепер же вона повернулася до свого справжнього вигляду. Тоді, можливо, Нанґун Люнь повідомив їм про її особистість до цього. Інакше як би головний охоронець дізнався про неї зараз?
« Ось бо... він точно все спланував, стратег хренів! І нехай мені не розповідає, що все вийшло зовсім випадково!»
- А якщо я продовжу наполягати на своєму, ви що, застосуєте силу? - Вишукана запитала Су Ло у охоронців.
- На жаль, тоді нам доведеться Вас вирубати і доставити до Його Вищості принцу Цзинію. - Опустивши очі, сказав головний охоронець. Незважаючи на його поведінку, голос був непохитним і впевненим.
« Вирубайте й відтягніть принца Цзіну до Його височування? Так, джентльменство на рівні." Су Ло була зла, як ніколи!
І все тому, що вона досі така слабка! Навіть жалюгідний охоронець міг спокійно перемогти її, який сором!
Су Ло злобно зірвався на них, тиняючи пальцем в груди охоронця:
- А Вас мама в дитинстві не вчила, що жінок ображати неможливо?
- Ні! - В унісон охоронці.
Усі чудеса та диващі.
Розділ 260.
"Ну, Наньгун Луюні, я тобі це ще пригадаю!" - Су Ло люто скрипнула зубами, здається, вона просто на межі вибуху.
Вислухавши пробігаючого слугу, він запитав у Су Ло з найбуренішими намірами потопала в обідній залі.
Майбутній жертва жорстокої різанини, заздрячи розлюченій дівчині, тільки посміхнувся в всі тридцять два і привітно помахав Су Ло рукою:
-Маличка Ло Ло, ти якраз вчасно, йди сюди.
Су Ло не зрушила з місця, скульптурою звинувачення піднімаючись перед ним.
Однак Наньгун Люнґун не помічав праведного гніву дівчини, чи волів би ігнорувати його. Він просто схопив Су Ло за руку і притягнув до себе, змушуючи її сісти на стілець з червоного сандалового дерева. Знешкоджено кинув слугу, що злилася зі стін:
-Маличка Ло Ло Лє зголодніла, чому її прилади все ще не поставили?
Від такої оптимістичної безпорадності принца Цзіня Су Ло дар мови втратила.
Ну що за дивний тип, може у нього біполярний розлад? Не так давно вони розлучилися, м'яко кажучи, в прохолодних відносинах він точно на неї дувся, як миша на крузі. І взагалі, був собою весь смуток світу а зараз - тільки подивіться на нього, усмішка на підлогу обличчя, як ні в чому не бувало.
Слуги від шоку перестали косити під предмети меблів і стояли, уронивши щелепи на підлогу — з подиву та невірства навіть забував за звичаєм кнутися виконувати накази Його Величності.
- Не зрозумів, і чому ми ще тут? - Наньгун Люні тільки брову підняв. Жодним голосом, ані поглядом не виявляючи свого незадоволення, але одна фраза буквально здула тих слуг.
Взагалі, їх ступор був цілком зрозумілий. Ці хлопці служили Його Вищам більше десяти років і ніколи за цей час не бачили подібного ентузіазму на обличчі свого пана. Та ще й стосовно жінки, цей заіндевелий шовініст намагається догодити... вівцелюбці!
Королівська садиба Принц Цзіна завжди була закрита для жінок територією. Навіть її Величність принцеса була змушена простояти біля воріт, не сміяючись йти на поріг маєтку. Однак... Ось, сидить дівчина, за одним столом з Його Високістьм, який самолично її туди і потягнув!
Хто цей дивний хлопець, який підмінив їх кригою-Його Високість?
Су Ло й гадки не мала, що вона на спеціальному рахунку в королівському пометі принца Цінсія. Не помічала цих захоплених поглядів, які викликали благоговіння. Все, про що вона могла думати зараз - це Нанґун Люне, який, очевидно, вирішив пограти в « мумочку ». Завдяки його зусиллям, на тарілці Су Ло вже височіла ціла гора їжі, і нові порції тільки прибували:
- Гаразд, добре, досить вже! Ти не міг би займатися власною тарілкою? — Су Ло, ухиляючись від наступної ложки який - то снідді, відісула подалі свою миску і, для надійності, ще й руками її зачинила: - Наньгун Левюнь, ти вирішив загодувати мене до смерті?
Мене охопило полум’я жаху. Ця дівчинка що, божевільна? Вона дійсно наважилася дерзити Його Вищості? Слузі знову були шоковані й переповнювалися співчуттям. Всі вони знали, що незабаром їм доведеться довго і нудно відмивати обідній зал від калюж крові.
Тому що Його Високість абсолютно ніколи і ні за що не терпітиме такого ставлення.
Усі вони пам’ятали цю подію з третьою міс сім'єю Маркіза Ен. Дівчина посміялася відкрити свій рот під час трапези Його Височності і в той же момент була відправлена на підлогу могутньою рукою принца Цінзіна. Їй знадобилося три місяці, щоб вилікувати травму.
Але зараз...
Диявольські безсердечні, наче сам Асура з пекла, Його Високість принц Цзінь... Усміхався! Та й сам приводився ближче до цієї юної леді, кидаючи на неї п'янущий ніжний погляд.