Глава 251
Су Ло крадькома закотила очі. « Ви тільки подивіться на нього, "змогло бути і краще" - "пойде". на своє ім'я поглянь, принц Цзінь, а потім чужі критикай. Звичайне ім'я взагалі!» Дівчині навіть трохи образливо стало, наче вигадане ім'я дійсно було її.
Але, вислуховувати подумки не дала їй нової репліки Його Величності:
-Чого встав? Іди, допоможи моєму Величному Величі роздягнутися.
- Ась? - Вигукнула здивовано Су Ло.
Крик був досить сильним, тому рожеві губи його Височності принца Цзіня пристали в шехідній усмішку. Він нахилився вперед, його стрункий білий палець акуратно і ніжно торкнувся підборіддя Су Ло, піднявши і, таким чином, повертаючи на місце відпавлу щелепу дівчини.
Ось це його вічне наглухання... Та ще й з такою чарівною посмішкою... « Це цікаво, а це можна вважати приставанням чи принаймні заграванням? Яка ймовірність того, що наш бравий маньяк-цілувальник по ... Хлопчикам? Не вірте своїм очам.
Його Високість принц Цзінь зустрівся з нею поглядом. Його яскраві очі сяяли як зірки, в той час, як кути губ звабливо були підняті вгору, утворюючи диявольську посмішку.
На мить присунувшись до її обличчя, він притулився до мочки її вуха, ніжно шепча:
– Ты... Боїшся моєї Величність?
Від його слів мурашки побігли по тілу Су Ло. Серце забилося як припадкове, здавалося, дівчина і сама потихеньку підпадає під вплив принца.
Су Ло не могла відірвати очей від його прекрасно-ідеального обличчя, вона відчувала його аромат, приємний і манящий, він заповнив кожен куточок її свідомості та серця. Вона не могла перестати дивитися на нього. Вона не могла відірватися від нього.
У цей момент Су Ло впала в забуті. Це як пічуга, що потрапила в сіті. Вона могла лише битись крилами, метатися з боку в бік, але вирватися з капкану було не в її силах.
І хоч би скільки ця пташка боролася, усвідомлення повільно накрило: їй не втекти.
Обличчя Су Ло наче обдуло полум’я, почервоніли навіть вуха. Дихання стало переривчастим... А то він тільки наухо-шептуном зайнявся!
Непомітно для неї, кут рота його Величності принца Цезіна піднімався вгору і утворюючи довільну посмішку.
- Ти боїшся моєї Величність? - Його голос був природним, але здавалося в ньому з'явилися нотки теплоти і ігор.
- Хто боїться? Я боюся? Звичайно, що ні! - Су Ло миттєво підняла голову, в її очах з'явилася впевненість. Вона прийняла його виклик.
Його Високість принц Цзінь схвалено кивнув, витягуючи в сторони руки. Його голос був чистий і мелодійний:
- Тоді помагай давай, довго мені ще тут стояти стовпом?
« Ну що він залазить, роздягай да роздягнений!» — Тихо вирубалася в глибині душі Су Ло, розуміючи, що їй цього не уникнути.
Важкі кроки приреченого на ешафот дівчина з нестерпним подихом пішла до нього. Але її ноги так запліталися, що вона все ж спіткнулася і, у падінні, їй довелося вхопитися за пояс Його Величності. Дівчина в кінцевому підсумку вистояла на ногах, а ось пояс різко і зі свистом злетів. Якби такий незграбний вчинок виявив будь-який інший слуга, принц Цзінь давно б наказав з нього три шкури спустити і більше не підпустив би його до себе на милю. Якщо б він вижив, звичайно
. Але зараз все було по-іншому - Його Величність принц Цзінь виявляв невійськова йому терпіння. Він спокійно стояв перед нею, загадково посміхаючись, і уважно стежив за кожним її рухом.
Маленька дівчинка ледве діставала йому до плечей. Тому їй час від часу доводилося вставати на курча, щоб зняти з нього весь одяг. Її пальці торкалися його тонкого волосся, шиї та шкіри.
Су Ло підняла голову і зустрілася з парою крижаних очей, але в той самий час у них було тепло й ласка, а також сміх, через що всередині Су Л стало рости роздратування.
« Чи ти знаєш мене, чи ні? Продовжувати мені цю комедію, чи можна вже врізати індику?» - у дівчини все зупиняло зсередини — так їй набридв цей фарс і ця невизначеність.
Ну не в лоб же його питати, вірно? Так вона точно відразу ж себе розкриє. А якщо він її не впізнав? Соромно-то як буде....
І що тепер робити? Кров і пекло. Їй абсолютно не слід було використовувати його карету як порятунок від Лю Ченгенга! З вогню нехай в полум'я. Су Ло сильно усміхнулася і дуже знеохотилась.
Нарешті, після безлічі мук, закінчуючи з верхньою шаллю, Су Ло вже було збиралася зітхнув з полегшенням, коли холодне обличчя його Величності принца Цінзія знову нахмурілося:
- Не зупиняйся, на мені все ще є одяг.
Глава 252
"Гей, та на тобі одна білизна залишилося, чай, не запаришся!"
Його Високість принц Цзінь злегка нахилив голову. Його незрівнянно гарне обличчя було непроникним. Він високо підноситься і дивиться на неї згори вниз, проговорив:
- Су Юн, вирішив послухатися наказу моєї Величності?
Його тон був владний і дуже серйозний. На обличчі не було жодних емоцій.
Су Юн... Ех, назвався бумслангом — лізь у котел. Дівчині залишалось лише підкоритися і взяти участь у цьому імпровізованому стриптизі.
Перша ґудзика його нижній сорочки була під самим горлом. Кадик чоловіка постійно переміщався вгору-вниз, наче принц Цзінь часто стирався.
Су Ло з подивом помітила, що її руки злегка підрогуються.
Якби це хтось інший, Су Ло навряд чи б так відреагувала.. Але, на жаль, зараз був перед нею Нанґун Люнь.
Для Су Ло він, в деякому розумінні був особливим.
Стисаючи руки і стискаючи їх в кулаки - наче вони у неї чсувалися від бажання придумати кой-кого, а не роздягнути, - Су Ло потягнула руки до коміра проклятої рубачі. Але, занадто різко втягнувши повітря у легені (для хоробрості), дівчина оглушливо закашлялася:
- Кхе, кхе, ххе ---- Су Ло ніяк не могла поставати.
Такий незграбний слуга. Якби на місці Су Ло була будь - яка інша людина, Нанґун Левунь би вже давно випорожнив або зніс голову такому слузі. Але зараз перед ним була Су Ло. Пристойний погляд Нанґун Левуня, який непомітно слідував за дівчиною, був сповнений ніжністю і турботою. Йому хотілося негайно кинутися до неї і ніжно поплескати по спині, але не можна конспірація.
Су Ло різко підняла очі, зустрівшись поглядом з його Високістьм принцем Цзинем, який знову прийняв невгасимий вигляд. Хоча в глибині душі він був далеко не такий спокійний.
- То ти все ж боїшся моєї Величності? - Слід цікавості промайнув у чудових очах його Величності принца Цінзія. Ці чорні, глибокі очі не блимаючи дивилися на Су Ло.
- Ні! Зовсім ні! - Як вона могла боятися його? Будь це пройшло життя або теперішнє, вона, Су Ло, нікого не боялася.
- У такому випадку... Чому ти так нервуєш? Тоді, можливо... Я тобі подобаюся? - Його Високість принц Цзінь зобразив занепокоєння, без тіні обурення або гніву. Він дивився в обличчя Су Ло, його голос був ніжним і лагідним, чарівним та забавленим.
- Кхе, кхе, ххо... - Цього разу Су Ло поперхнулася від обурення. - Я чоловік! Хіба ви не знаєте, що я хлопець? Може, його Високість принца Цінзія цікавлять чоловіки?
У ту ж мить температура в кімнаті опустилася до арктичної!
Принц Цзінь окинув безжалісним поглядом Су Ло, чому та застигла на місці і не сміялася подихнути від страху!
У окрузі стало неймовірно тихо, навіть цвіркуни ніяковіли до кращих часів.
Су Ло хотіла плескати себе по чолі! Ну і дура вона! Як вона могла сказати... Адже зараз вона знаходиться не на гірському Хребті, що сходить сонця, а в Королівській резиденції принца Цінсія!
Зараз вона не Су Ло, а слуга на ім'я Сю Юн. Ну ось чому б їй просто не мовчити ... Су Ло готова була крізь землю провалиться від розчарування.
У цей момент Наньгун Льовун кинув на неї крижаний погляд:
- Щоб це був перший і останній раз!
Зрозумів, не дурень. Пам’ятай про майбутнє, не обзийте геєм того, хто може притиснути тебе до акі мушку. Так і взагалі, краще тримати язик за зубами й зайвий раз не виступати.
- Премного благодарен, Ваше Високість. - Врешті-решт, Су Ло залишалося лише погодитися.
- Так, і далі пильніше слідуй за словами. - Глумився його Високість принц Цзінь.
Су Ло почала розскіпувати одну за одною гудзики на одязі його Височності принца Цінля.
Перший ґудзик...
Друга ґудзика...
Третя ґудзика...
Фух, все, начебто б.
Су Ло випустив величезне зітхання полегшення. Цей тихий звук змусив його Височності принца Цінсія обернуться.
З рубахою він сяяв на всю околицю своєї порцелянової шкіри (маслом він її натер, чи?), змушуючи фарбувати сором’язливих юнинок і не дуже сором'язні дівчат під маскою цих молодих жінок.