Глава 249
У цей момент Су Ло з жахом виявила, що не може розчавити руки і вони приклеїлися до дну карети!
Ніби хтось ніжно полив дошки суперклеєм, і Су Ло відмовилася супер-мухою в супер мухоловці! Хоч би як вона трепнулась, їй не вдалося зсунути долоні на міліметр.
У цей момент інтуїція Су Ло забила тривогу. Їй стало страшно.
Що сталося? Адже всього хвилину тому, коли Лін Фен кромсував направо і наліво бійців резиденції Лю, вона могла спокійно рухатися. Чому ж тепер вона наче мушка в павутині?
Ноги, до речі, теж приклеїли. Здавалося її кінцівки зрослися з каретою, і тепер вона не могла просунутися ні на дюйм, що вже говорити про втечу!
Су Ло не залишала своїх спроб звільнитися з капкану, в який вона догодила, вона викручувалася в різні сторони, намагалася відірвати руки і ноги, навіть кусала зубами оси, але всі її зусилля були марнотними. З кожною хвилиною її занепокоєння тільки збільшувалось.
А поки вона металася в паніці...
Всередині карети його Високість принц Цзінь розвалився на нефритовому сидінні. Його гладенькі, як шовк, волосся було вільно обв’язане червоною стручкою. Чоловік ліниво перегортав книжку в руках
Він думав про щось веселе. Його чорні, як смола, довгі брови були злегка зведені разом. Його губи піднялися в усмішку, яка могла викрасти душу будь-кого. Він був чудовий і осліпитий, як стиснене яблуко, яке дозріло на сонці.
Він задумливо тарабанив пальцями по столі, в очах миготів підступний блиск.
Отже, Чешучата драконо-лодь несла Його Високість принца Цзинія і Су Ло, приклеєна до дну карети, пряміком в Королівську резиденцію Принца Цінзія.
Прийшовши до входу в резиденцію, його Високість принц Цзінь вийшов з карети. Разом з групою людей він вирушив у внутрішнє подвір’я.
У той час Су Ло була здивована, що знову може спокійно керувати своїм тілом. Без жодних труднощів їй вдалося відчепити руки й ноги від карети.
Су Ло знала, що якщо вона зараз не скористається моментом і не змотається звідси, іншого шансу у неї може й не бути. Ні, звичайно можна зашухаріти тут і почекати поки гроза в сенсі Наньгун Люні мине - але кожна з цих сторін цієї резиденції наближала дівчину до катастрофи.
Су Ло непомітно викотилася з-під карети. Коли ж вона вже втішилася своєю удачі і зібралася втекти, його Високість принц Цзінь несподівано обернувся і зупинявся пряміком на застиглу від такого повороту дівчину.
- Ти новенький, чи що? - У голосі принца Цзинія не було ні роздратування, ні погрози, на подив.
Почувши його слова, тіло Су Ло інстинктивно застигло на місці. Чорт забирай! Чому вона повинна була потрапити в самий останній момент? Як їй тепер викручуватися з ситуації?
Але Нанґун Люнь не впізнав її? Су Ло опустила голову. Щоправда, тепер вона замаскована під хлопця. Було цілком логічно, що принц Цзінь не визнав її.
- Його Високість запитав тебе, ти новий слуга в резиденції? - Побачивши, що Су Ло зволікає з відповіддю, Лін Фєн холодно подивився на неї. Він зробив крок вперед, щоб схопити Су Ло і відвести її до його Височності принцу Цзинію.
Швидкість Лін Фена була настільки висока, що Су Ло і оком не встигла моргнути, як той опинився поруч з нею, ось що означала різниця в рівнях. Не могло бути й мови про опозицію.
Зараз Су Ло глибоко в душі майже не ридала від образи. Але хоч би що вона мала на серці, це не відображало її зовнішнього вигляду.
Су Ло зобразила покірність і тремтіння.
- Так, я-я новачок, прибираю на кухні і так, за дрібниці — подай-принеси. Я зовсім недавно тут, і-і здається, я заблукав, не туди пішов. Я зараз же повернуся на кухню! - Закінчивши говорити, ноги Су Ло відразу ж попрямували в протилежному від принца Цінсія напрямок, але не все було так просто.
Бачила б Су Ло хитрий і підступний блиск, що засяяв в очах Наньгуна Люня! На його обличчі з’явилася лукаюча усмішка, він безтурботно промовив:
- Бачу, ти дуже кмітливий, з цього моменту я звільнити тебе від твоїх попередніх обов'язків тепер ти служиш мені.
(п/п Міка: зверніть увагу на цю фразу. Вас нічого не бентежить? :) Особисто йому... він не назвав себе, як Моєму Величності)
« Служи йому? "Сю Ло була вражена.
« Що задумав цей Наньгун - Люнь? Адже він навмисне так сказав, чи не так? Невже він мене впізнав і тепер збирається знову грати в свої ігри? Інакше, з чого б йому дарувати таку « гідність» простому рабу, якого вперше бачить? "
Лін Фэн знову сердито подивився на Су Ло:
- Ну, чого стабілізував стовп? Негайно йди за паном і чекай його вказівок!
Су Ло знову і знов прокручувала ситуацію в голові. Та ні, він не міг дізнатися її за свою маскування вона могла рчатися!
Глава 250
Внутрішній конфлікт Су Ло лише посилився, аж поки він остаточно не заплутався у ситуації.
Його Високість принц Цзінь шов в оточенні стайки покоївок у кількості приблизно десять голів. Вони обліпили його, наче ті служниці, а не покоївки, які були готові до грудної клітки (в усіх сенсах) захищати свого пана.
Су Ло вже втомилася ламати голову над своєю проблемою, так що вирішила взяти перепочинок і просто « пливти за течією», а далі будь що буде. Дівчина поступово наздогнала величезну процесію.
Лін Фэн схопився за меч, підготувавшись в будь - яку секунду обнажити його. Його очі звузилися, він з підозрою стежив за юнаком.
"Цей сопляка особисто вибрав Його Високість, та він просто везунчик, у майбутньому цієї дитини будуть очікувати чудові можливості і перспективи." Поки Лін Фен думав над цим, його очі зустрілися з очима хлопчика, і в цей момент він відчув щось знайоме в них ...
По дорозі Су Ло помітила, що Королівська резиденція принца Цезіна з фундаменту до дахів покрито золотом і нефритами — розкішний та величний палац.
Обстановка навколо змінювалась кожні десять кроків, через кожних п’ять — стояла охорона. Безпека резиденції була на найвищому рівні.
Його Високість принц Цзінь був одягнений у вільне чорне плаття з вишитим золотими візерунками підсоло. Він йшов попереду своєї процесії, велично і піднесено. Усі боялися його, і всі вклонялися йому.
Тільки тепер Су Ло, нарешті зрозуміла, що її особистий маніяк-цілувальник не просто звичайний хлопець-зрещенець, він - Його Величність принц Цзінь! Легенда Східної імперії Лін. Благородна істота, яка заохочує до всього світу. А також володар, якого бояться не лише вороги, але й друзі.
Він більше не був звичайним Наньгун Люунем, який недбало посміхався і дразив її, слідував за нею по п'ятах, всі намагаючись впровадити можливість схопити її у свої обійми та поцілувати, при цьому не звертаючи жодної уваги на свою власну гідність і думку інших.
У певний момент Су Ло відчула невелику втрату. Слабкий спалах смутку і розчарування загнала в її серце, але це було настільки швидко, що дівчина сама не встигнула зрозуміти до кінця, як вона відчула.
Через деякий час його Високість принц Цзінь разом зі своїм супроводом досягли головного залу.
Пол з білого нефриту, імперські зелені шовкові штори, прикрашені нефритами та червоними коралами. Так само як люди з вищого суспільства покладаються на нього, усе довкола так і кричала багацтво та розкіш. Буржуй хренів.
Його Високість принц Цзінь попрямував в опочуту, стайка покоївок ламнулася за ним, без зайвих запитань прийнявшись знімати з нього одяг.
Тим не менш, глибокий, владний голос його Височності принца Цзіна їх зупинив:
- Не потрібно.
Всі покоївки і охоронці, присутні в кімнаті, відразу ж схилили коліна у пошані до його Вищості принцу Ціну. Після цього вони піднялися зі своїх місць і з неймовірною приткістю покинули приміщення.
Су Ло ж увесь тїло притиснулось до стіни, намагаючись злитись із нею, а краще проковтнутись крізь. Почувши наказ Наньгун Люня, вона на радощах вже була вискочила з кімнати, коли стала глузувати: « А ти куди це? »
Погляд його Високість принца Цзиня, глибокий і владний, втупився на Су Ло. Благородним і чаруючим голосом він заговорив до неї, манячи рукою:
- Підійди.
Ех, а щастя- вихід, тобуєш, - було так близько! У очах відобразилося роздратування і невдоволення, але, звичайно, показати свої емоції принцу вона не могла собі дозволити. Вона покірно опустила голову, на чужій території їй доводилося грати за чужими правилами. Су Ло повільно повернула свою голову. Її права рука звернула увагу на своє власне тіло. Дівчина нахабнулася, видаючи слова:
- Ваша Величність, Ви мені?
Вираз обличчя його Високість принца Цінзія був холодним. Його чорне, довге волосся спадало на плечі. А рухи були розкованими і елегантними.
Він злегка повернув голову, кидаючи свій погляд в сторону Су Ло. Його очі були подібні до обсидіванів. Тонкі губи делікатно сказали:
- Як тебе звати?
Як її звати? Су Ло була кілька збита з пантелику.
Врешті-решт, Нанґун Люнь дізнався її? Та чи ні?
- Моєму Величнищі що, потрібно повторювати своє питання двічі, щоб ти почув його і співчутливо відповів? — Пара прекрасних очей ліниво спостерігала за нею, в них віддзеркалювалася неприборкана зарозумілість.
Ні, він не міг її знати! Су Ло намагалася подумки себе заспокоїти. Звичайний Наньгун Люуні не поводився б так. Але, чи знає він, що знає вона, Щозна він ...
Від усіх цих сумнівів у дівчини вже мозок плавився. Вона опустила голову ще нижче, втупила очі. Трохи подумавши, Су Ло, яка зовсім не вміє вибирати імена, м'яко відповіла:
- Цього скромного слугу звуть... - Су Юн.
Су Ло взагалі не помітила спалах веселості в очах його Височності принца Цзіня, коли він дивився у її сторону.
Через деякий час, його Високість принц Цзінь злегка кашляв і знову заговорив:
- Ну, в принципі піде. Хоча могло бути й краще.