Глава 153
У дверному проемі здалося посміхається обличчя Су Вон.
Су Вон неквапом переступила через поріг і оглянулася. Вона ніде не могла знайти Су Ло, впевненість у підозрах зростала.
Якщо взяти до уваги недавню поведінку Су Ло, то вона ніколи б не відсиджувалася в домі, боячись такого напористого вторгнення у її подвір’я. Після того, як її двері були розбита на дрібні шматочки, вона повинна була вилетіти на зустріч Су Вон і упорядкувати розрізки, але цього так і не сталося. Єдине можливе пояснення того, що відбувається: господиня двору зараз не існує!
Сунго розвернулась до переляканої Лу Ло. На її обличчі грали усмішку цього маніяка-розчленника:
- Малюк Лу Ло, в чому справа, чого ти тремтиш, як листя на вітру? Невже я така страшна?
- Ні, ні! Третя Міс прекрасна, наче найрідкісніша квітка, яка не знайти на всьому білому світі. Вона прекрасна людина серед усіх красунь і красень світу! - Лу Ло з усіх сил намагалася, щоб її голос звучав щиро, але серце жалібно стогнало. Та що таке з Третьою міс сьогодні? Чому вона досі не пішла в ногу зі своїми справами?
Су Вон продовжувала посміхатися, не зводячи очей з Лу Ло. Усмішка на її обличчі ставала все ширше і ширшою, усе лукаве та зле:
- Чому ж тоді на мене, красу таку, не дивишся зовсім, очі долу опустила? Або, може, винна в чому?
Від страху бідна Лу Ло зовсім побіліла. Хоча вона намагалася зобразити впевненість у голосі, її тіло тремтіло. Навіть її буйний сміх більше нагадував істерику:
- Третина Міс жартувати зволить. Хіба я б посміла зробити хоч щось неприпустиме? Ні-ні, я невинний як перший сніг.
Лу Ло зовсім не вміла брехати. Її перехресне горло, спітнілі руки і сланцевий стан говорили все за неї.
Коли Су Вон спостерігала за станом Лу Ло, вона відчувала найбільше задоволення. Напустивши на себе ще більш суворий вигляд, вона продовжувала допит:
- Правда? А що ти скажеш про свою господиню? Вона нічого не наробила, так?
Лу Ло була готова через землю провалиться. Хіба, третя Міс все знає?
- Четверта Міс теж не зробила нічого поганого! - З упевненістю сказала Лу Ло, гордо піднімаючи голову вгору. Вона навіть груди вип'яла вперед і вирівнила спину, для переконливості.
- Попроси свою господиню вийти до мене. Ми ж з нею, як ніяк, сестри і повинні хоч трохи часу виділяти один одному. Можливо, я з любов’ю мовчу за неї слово перед батьком, щоб він відмінив покарання. - Су Вон дедалі сильніше насідала на Лу Ло.
Лу Ло вже не знала, куди їй дітися, тільки б втекти від цієї вконец офіціальна Міс.
Якби її пані могла вийти, вона вже давно зробила б це. І напевно поставила б цю вискочку на місце. Чи, на вашу думку, у неї хобі таке - спостерігати через двері за тим, як руйнують її ворота?
Пані, пані, якщо ви зараз не вийдете, то іншого шансу може не представитися. І тоді, боюся, ви вже ніколи не побачите вашу служницю Лу Ло знову ...
Су Вон згорнула диким поглядом Лу Ло, ходила кругами по подвір’ї, наче дикий звір, який шукав здобич. Її очі бігали з боку в сторону, поки не зупинилися на двері до кімнати Су Ло.
Серце Лу Ло завмерло, вона боялася зробити зайвий вдих.
Ось і кінець, можливо вже сьогодні її виб'ють до смерті.
Пот струмком стікав з лоба Лу Ло, її груди і спини вже намокали від цих крижаних крапель.
Задоволена Су Вон приосанилась і, посміхнувшись Лу Ло, спокійно штовхнула двері в кімнату Сю Ло своєю білосніжною ручкою.
Лу Ло зажмурилась, не в змозі подивитися своєї смерті прямо в очі.
У цей момент, здавалося, зупинилося.
Величезна напівпуста спальня, побіжного погляду достатньо, щоб охопити все навколо. Всередині була старомодна, зламана меблі і ні єдиного сліду присутності Су Ло.
Добре, дуже добре. Цій повії Су Ло напевно тут немає!
Все тіло Су Вон розслабилося. Вона була на сьомому небі від щастя. Вона обернулася і з широкою переможною посмішкою на обличчі поглянула на Лу Ло, від якої в дівчини ноги підкосилися.
- Ах-ха-Ха, чарівно!
Су Вон більше нічого не сказала. Вона розвернулась і швидко покинула двір.
Су Ло посмів таємно вилизнути з дому , Хоча була покарана і не мала права висовуватися за поріг. Таким самовільним поведінкою більше ніж достатньо, щоб вивести її з родини Су.
Тепер, переконавшись у всьому начальству, Су Вон була впевнена - словам Лю Жосює можна довіряти.
У такому випадку, їй варто додати до злочину Су Ло той факт, що вона посмів образити Фею Нефритового Озера ... .хахаха ... «Су Ло, ах, мила Су Л. Коли ти повернешся, тебе буде чекати пекло на землі, але не хвилюйся, довго терпіти не доведеться, батько швиденько зв'яже тебе і відправить у Дворець Нефритового Уера, щоб ти принесла вибачення за свою ганебну поведінку! Тільки що подарунковим бантиком не обв'яже!»