Розділ 77: Лан
Це був справжній Патронас.
У порівнянні з його власним млявим і ледачим молодим залізоїдним звірем він був куди більше та рухався із незрівнянно більшою грацією й спритністю.
Патрус удосконалив вигляд дорослого оленя.
Однак він не мав гострих, грізних рогів. Замість них - два трикутні вуха.
Точніше, це була срібна лань.
Дементор, який щойно наближався до Асторії, відпрягав, наче вівця, яка побачила вовка. За лічені секунди він пішов через двері і впав у повітря.
І не тільки він, майже всі дементори потрапили під вплив срібної лані. Один за одним вони почали покидати поїзд. Ті темні фігури розчинялися в небі.
Джон швидко прибрав паличку і ліхтарик, потім підхопив Асторію.
Вона повністю втратила свідомість і знепритомніла.
Він підняв її на руки, і тоді срібна лань вже зникла.
Через мить в купі увірвався Северус Снейп, його довгі чорні одягу розвіялися, наче крила.
Він окинув купі швидким поглядом і холодно вимовив:
- Візьми її і підемо зі мною.
Джон поспішно закинув Асторію собі на спину. Вона була легкою - майже невагомою. Вони пішли за Снейпом і вийшли в коридор.
Прохід був дуже завалений валізами та розкиданими речами — очевидними наслідками хаосу, який викликали дементори і змусив поїзд зупинитися.
Снейп змахнув паличкою, і багаж відразу ж повернувся в купе, звільнивши їм шлях.
Вони проминули понад десяток купе, прямуючи до голови поїзда. У цей момент склад знову тронувся.
Джон ледве не втратив рівноваги і не впав разом з Асторією, але раптова невидима сила підхопила їх та втримала на останню мить.
- Дивись під ноги! - Проколов професор Снейп, не обертаючись і продовжив йти вперед.
Через кілька хвилин вони дісталися до передньої частини поїзда.
Воно було майже вдвічі більше звичайного. Як і в кабінеті Снейпа, стіни тут були заставлені полками, щільно залишеними пляшками та банками.
Снейп змахнув паличкою, і в вільному просторі з’явився гамак.
Джон швидко переніс Асторію і вклав її в нього.
Поруч спалахнуло срібне полум’я - м'яке, без жаринки, яке випромінює лише легке тепло. Джон помітив, як навіки Асторії ледве помітно дрігнули.
- Харт, допоможи мені! - Снейп різко наказав. — Корень валеріаны, перековану мяту і корінь ромашки!
Перед ним з'явився котел; він вже вилив у нього півбутилки гліцерина.
Полиця Снейпа, хоча й здається марною, була організована з хірургічною точністю — за категоріями та алфавітом. Джон швидко відшукав необхідні інгредієнти.
— Змельчи корінь валеріани на порошок. Корінь ромашки наріж дрібно! — Він давав накази Снейп, маючи впевненість у своїх рухах.
Джон кроем очі стежив за його руками.
Це був, мабуть, перший раз, коли він бачив, як професор Снейп дійсно варить зілля. На уроках зілля той майже ніколи не демонстрував процес.
Тепер Джон нарешті зрозумів, чому Северус Снейп вважався видатним зіллям у Європі.
Техніка була бездоганною: кожен крок був виконаний до дрібниць. Навіть пересторога, відома своєю нестабільністю, поводилась слухняно в котлі.
Джон вважав, що має талант до зілля і навіть пишався ним. Але тепер він зрозумів, що між ним і справжнім майстром лежить величезна прірва.
Один за іншим інгредієнти зникали в казані...
Через п'ятнадцять хвилин зілля було готово, хоча Джон поняття не мав, що саме вийшло.
Асторія почала приходити в себе, але її обличчя все ще залишалося смертельно блідим.
- Застав її випити це.
Блискуче зілля, розлитий у скляну пляшку, покрило в руці Джона.
Він поспішив до гамака, пройшов крізь срібне полум’я і допоміг Асторії піднятись.
— Выпей. Це допоможе, - прошепотів він.
Асторія слабко кивнула, нахмурилась і повільно проковтнула зілля.
Слідом її струс сильного кашля...
Але колір почав повертатися на її щоки.
- Професор Снейп... — Прошепотіла вона.
— Місіс Грінґрас написала мені, — холодно відповів Сейнус Снейп. — Вона попереджала, що сьогодні в поїзді можуть бути дементори, і попросила мене приглянути за вами.
Він зробив паузу і додав:
— Але я не очікував, що ви будете ділити купе не зі своєю сестрою міс Грінграс.
- Вибачте, професоре... — Асторія опустила голову.
- А тепер ти, Харт! - Снейп вперив у Джона гострий погляд. - Більше місяця тому Дамбльдор наказав мені навчити тебе заклинання Патронус, коли у мене з'явиться час...
Він присоромився.
— Але, здається, ти вже його « вивчив ». Не знаю, хто тебе вчив, але запевняю: то жалюгідне, примарне подоба Патронса, яке ти викликав, принесе його творцеві тільки ганьбу!
Джон міг лише мовчки опустити голову.
- Слухай уважно, Харт! — Снейп и так. - Директор сподівається, що саме я навчу тебе заклинання Патронус. У суботу вдень ти з'являєтьсяш в мій кабінет. Ясно?
- Так, професоре!
— А тепер забирайтесь. Оба!
Асторія вже вийшла.
Джон збирався слідувати за нею, але його осінила раптова думка. Він обернувся:
— Професор... Патронус, який тільки що врятував нас... Це ж був ваш? Він виглядав як...
— Це була коза! — взревел Снейп. — Вон!
Він виштовхнув Джона з купе і зі гуркотом зачинив двері.
https://literna.net/uk/books/203-khohvorts-vlashtuvannya-krashchoho-uchnya