Глава 56: Гриффіндор проти Пуффендуя
У загальній кімнаті Пуффенда сьогодні було незвично багатолюдне.
Захаріас Сміт і Ерні Макміллан у поспіху закінчували купнер команди.
Ханна Ебботт, Сьюзан Боунс і ще кілька дівчат перетворювали свої чорні мантії на яскраво-жові змахи палочок.
— Джон, помоги нам! — закричав Закаріас, ледь заздрив його. — Завтра матч Гриффіндор проти Пуффенда - битва на життя і смерть!
— Битва на життя і смерть? — Джон підійшов ближче, моргнувши.
— Сьогодні вдень... - Збудно заговорив Захаріас. — Слізерін лідував на 140 балів, але все одно програв Когтеврану! У них дві поразки підряд — вони викинули з гонки! Коли ми зустрінемося з ними в останньому матчі, у нас буде величезна перевага!
Він навіть підстрибав від збудження.
— Отже, завтрашня гра з Гриффіндором фактично вирішує результат чемпіонату! Якщо ми виграємо - Кубок наш!
У цей момент до кімнати повернулися гравці команди Пуффенда в формі.
Седрік Діггорі йшов попереду, даючи останні вказівки:
- Джиммік, як тільки почнеться матч, не спускай очей з Поттера. Старайся збивати його з пантелику Бладжером. Бобе, ти займися їх мисливцями!
— Вперёд, Седрик! - Вони кричали. — Вперед, Пуффендуй!
Джон вийшов вперед і підійшов до Седріку.
— Седрику, я вірю в тебе. Ви переможете.
— Дякую, Джоне, — посміхнувся Діггорі. - Не можу обіцяти результат, але ми викладемося.
— Я не мав на увазі цього, — похитав головою Джон. - У вас явно перевага: шукач Гріффіндору, Гаррі Поттер не гратиме.
Седрик швидко обернувся.
- Що? Ти впевнений, Джон? Звідки ти це знаєш?
— Абсолютно, — впевнено відповів Джон. — Підслухав Поттера та його друзів у лікарняному крилі.
Спираючись на характер Герміони, упертості Рона і обережності мадам Помфрі, він міг бути впевнений: Гаррі не допустять до гри.
- Це ж... Геніально! — Седрик стиснув кулак. — Поттер - їхня головна зброя. Без нього Вуду просто нікого поставити в лову!
Він жестом викликав гравців:
- Ми повинні змінити стратегію! Джиммік, забудь про ловця - Поттера не буде. Зосередься на Анджелін Джонсон - вона веде їх напад...
...
Наступного ранку Джон встав дуже рано і пішов з гуртожитку ще до шести.
Він не збирався знову попадати в руки Замаріаса і компанії, які напевно накинули б його на стадіон.
І чесно кажучи, з такою перевагою для Пуффендю - Навіщо взагалі дивитися матч?
Седрик - це чудовий рибалка.
Поттера немає.
Гриффіндор приречений.
Перемога вже лежала в кишені.
Він попрямував до кухні, і зал відкрився лише пізніше.
Як тільки він увійшов, будинки оживалися:
— Мистер Джон Харт! Містер Джон Харт прийшов!
Вони обступили його, підстрибуючи і плескаючи в долоні.
— Эй-эй... Правда, не треба так, — ніяково посміхнувся Джон.
Після щедрих подарунків перед Різдвом його доми реагували на нього... Надто бурхливо.
Заспокоївши їх, він помітив знайоме обличчя.
- Доброго ранку, Кляйн! — Джон помахав маленькому будиночку.
— Мистер Джон Харт!. — Кляйн з візгом щастя обхопив його за штанину.
І тільки тепер Джон помітив бронзовий обруч на його голові.
— Це... За нагороду від професора Дамбльдора! — Дзвонив Кляйн і з любов’ю зняв обруч. - Кожен будинок, який допоміг зловити ту дівчину-воровку з Гріффіндору, отримав нагороду... Я вибрав це.
Він прошепотів, майже тремтів:
— И... Я нікому не казав, що це ви запропонували Логно привести ту дівчину, що намагалася проникнути в наш спільний зал...
— Дякую, Кляйн, — щиро сказав Джон і злегка вклонився.
Домівка розридалась від щастя:
- Він сказав тобі... Чарівник сказав спасибі Кляйну...
...
Джон знову піднявся з кишенями на восьмий поверх, який міг проходити майже зі заплющеними очима.
Він знову взяв книжку « Приймаючи внутрішню радість», підняв паличку і відновив нестерпні спроби:
— Ексспекто Патронум!
— Ексспекто Патронум!
— Ексспекто Патронум!
Він навіть намагався використати слабкі спогади з минулого життя.
Безпогано.
Ці відчуття були занадто далекі, надто тьмяні. Заклинання не видало ні іскри.
— Чёрт... - Пробурмотів він, покидаючи Виручай-комнату ближче до полудня, обезсильний.
Повернувшись у Великий зал, він застиг.
Жовто-чорне море, шум, бавовни, крики.
Пуфендуй святкував.
У центрі стояв Седрик Діггорі, що був дуже захоплений студентами.
Ми перемогли! — Ханна Эботт и Ерни Макміллан підхопили Джона по руках. - Джон, ми скрізь тебе шукали!
- Куди ти зник? — вигукнула Ханна. - Ти пропустив неймовірний матч!
— Ми виграли - з величезним відривом! 510 к 40! Ми розгромили Гриффіндор!
Ми перемогли! - Вони знову хором.
І цього разу Джон посміхнувся по-справжньому.
https://literna.net/uk/books/203-khohvorts-vlashtuvannya-krashchoho-uchnya