Глава 43: Джинні Візлі
— Мисс Уизли? — Здивована професор Макгонагал.
Джінні Уїзлі стояла, визираючи розгубленою, а її паличка була біля найближчого будинку.
- Що це означає? — Нахмурилась професор Стебль. - Чому першокурсниця з Гріффіндору намагається проникнути в загальний зал Пуффендуя?
— Я думаю, ви нам повинні пояснення, міс Уїзлі! - Професор Макгонагал.
Джінні запнулася:
— Професор Макгонагал... Я думаю... Таємна кімната... Можливо, це я її відкрила...
- Що? — Всі шестеро вчителів відразу звернули на неї свої очі.
— Професор Макгонагал... — Джинні раптом розридалась. — Мені здається, що я втрачаю час. Багато разів я накладала пір'я на своїй мантії і не мала уявлення, звідки вони взялися...
- Я не пам'ятаю, що я робила у Хелловін, але була вбита кішка і на моїх грудях був колір... У той день, коли Колін сказав мені, що збирається відвідати Гаррі в лікарні того вечора, а потім на нього напали - я теж не пам'ятаю, як я робила у цей момент... що я бліда і дивно поводжусь. Думаю, він почав мене підозрювати... А потім того ж вечора на нього теж напали, і знову - я не пам'ятаю, де я була...
— Я думаю... що це я завдала їм шкоди, професор Макгонагал!
Вираз обличчя всіх вчителів став серйозною справою, навіть Златопус Локонс був похмурий.
— Не торопись, Джинни. Просто розкажи нам все. Я вірю тобі, — сказав професор Локонс підходячи до нас. Його голос був тихим, але дивно заспокійливим.
- Щоденник... Я знайшла його в книжці, яку мені дала мама. Я думала, що хтось просто залишив його там і забув... Я написала в ньому, і він відповів. Він сказав, що його звуть Том Реддл... — Джинни заридала.
Професор Макгонагал, Том Реддла зганьблена з пам’яті, дуже здригнулася.
— Я намагалася позбутися його - викинула в унітаз... Але Захаріас сказав, що знайшов його. Я боялася, що мій секрет розкриється, тому спробувала пробратися в загальний зал Пуффенда, щоб забрати його... Я чула, як Фред і Джордж розмовляли про те, щоб дістатися до загального зал Пуффенда, тому я...
...
- Що відбувається, Мінерва? — Через десять хвилин професор Альбус Дамбльдор, колишній директор Хогвортсу, повернувся до свого старого кабінету з листом.
На його плечі сиділа пташка темно-червоного кольору, розміром з журавля, що виглядало трохи комічно.
— Альбус... Міс Візлі розповіла нам дещо корисне - про Тайну кімнату. Після якогось обговорення ми вирішили, що вам слід повернутися і зайнятися цим, — сказала професор Макгонагал з серйозним виразом обличчя.
— Зрозуміло.
Професор Дамбльдор кивнув з посмішкою, а потім повернувся, щоб привітатися з Джінні Уїзлі, яка стояла за професором Макгонагал із переляканим виразом обличчя.
— Доброго дня, міс Уїзлі.
Дамбльдор подивився їй прямо в очі. Його блідо-блакитний погляд був лагідним і заспокійливим.
Вони дивилися один на одного протягом кількох довгих хвилин.
Нарешті Дамбльдор відвернувся.
— Міс Візлі повинна негайно піти в лікарняне крило, — твердо сказав він. - Я розумію, що те, через що вона пройшла було неймовірно травмаційним... Школа не каратиме її. Багато відьом і чарівників, набагато старші та мудріші за них, були обманені Вольдемортом.
Професор МакҐонаголл кивнула і махала рукою в сторону дверей.
Мадам Помфрі, яка чекала зовні, поспішила в кабінет.
— Ходімо зі мною в лікарняне крило, дорога... Усе буде добре, — сказала вона лагідно.
— Що стосується нас, то тепер ми повинні знайти Таємну кімнату, — сказав Дамбльдор з усмішкою.
Він витягнув з мантії свою трохи дивну бузинову паличку і почав ретельно полірувати її хусткою.
— Пам'ять міс Уїзлі була підроблена! - Професор Макгонагал. - Вона майже нічого не пам'ятає з того, що робила...
— Один з маленьких трюків Тома, — спокійно відповів Дамбльдор. - Не пошкодивши повністю її розум, відновити ці загублені спогади буде важко... але він напевно залишив якісь сліди.
- Які сліди...?
Але Дамбльдор змінив тему.
— А що щодо щоденника, про якого згадала пані Уїзлі? Вона сказала, що він був у загальній кімнаті Пуффенда?
— Ні, не був. Професор Макгонагал похитала головою. — Помона знайшла містера Сміта і повернула його. Професор Снейп ретельно обстежив його і твердив, що це звичайний магглівський предмет, який не зачаровував жодної темної магії.
« Він ось там, — додала вона, вказуючи на щоденник у вікно директора. - Хочете його оглянути?
- Не потрібно.
Я довіряю Северусу, — сказав Дамбльдор, підмигнувши і посміхаючись. - Крім того, він не відповідає опису міс Візлі... Може, це просто цікавий збіг?
Професор Макгонагал кивнула.
— Пойдёмте. Покличте Северуса, Момону і Філіуса. Ми подивимось на цю покинуту туалетну кімнату між першим поверхом і підземеллям, — запропонував Дамбльдор.
- Щось не так?
- Міс Уїзлі, здається пам'ятає, що була там не один раз... Для першокурсниці Гриффіндора це незвично. Окрім уроків зілля, у неї не повинно бути жодних причин на перебування там.
...
— Професор Дамбльдор, сюди! — Так голос професора Флітвіка став гучним, як тільки вони увійшли в туалет.
- Що ти знайшов, Філіус?
Дамбльдор нахилився в вказаному Флітвіком напрямку і під однією з черепашки побачив напис:
Я Джинні Уїзлі.
Я думаю, що відкрила Таємну кімнату.
Щось контролює мій розум.
Вхід до кімнати, схоже, знаходиться під краном на правій раковині.
Щоб відкрити його, потрібна Змійська мова.
Допоможіть мені...
— Как я и думала! — Вызовила професор Макгонагал.
Дамбльдор замер на секунду, потім посміхнувся.
- Що таке? — Питала професор Стебль, недоумкуючи.
— Цікаво, що Дамбльдор встав і похитав головою з усмішкою.
— Від дивної поведінки павуків, що помітили Помона і Сільвануса до випадкового запозичення пані Візлі, а тепер і цієї напису... Схоже, що хтось веде нас до наступного кроку.
— Альбусе, ти хочеш сказати, що це пастка? « Холодним голосом він запитав професора Снейп, який стояв збоку.
- Це малоймовірно... Том не почав би вигадувати щось таке дурне. І він не наважився б заманити мене в пастку, — впевнено сказав Дамбльдор. - Але якщо ми збираємося відкрити Таємну кімнату, нам може знадобитися хтось, хто розмовляє Змієїною мовою.
— Поттер... - Пробурмотів Снейп.
— Саме так, — сказав Дамбльдор. — Минерва, можливо, вам слід покликати пана Поттера.
— Да, директор.
Професор Макгонагал повернулася і пішла, а професор Флітвік та Стебль продовжили вивчати напис на мушлі.
— Альбус, тобі не здається, що все це занадто зручно? — Снейп безшумно запитав.
— А хіба ні? — Дамбльдор кивнув. - Можливо, це просто збіг... а може й ні. Хто знає?
https://literna.net/uk/books/203-khohvorts-vlashtuvannya-krashchoho-uchnya