Глава 40:
Джон стояв на колінах і задихався, його тіло тремтіло.
Джон Гарт, який був у виручому компанії, зменшив основу свого правого великого пальця і намагався полегшити гострий біль по всій руці.
Це було боляче, але поки він був у безпеці.
Тим не менш, Джон занадто добре розумів, що це ще не кінець.
Василіск був відбитий, але це тільки принесло ще більше проблем.
Перш за все, сюжет значно відхилився від початкового плану.
Згідно з оригінальним сюжетом, після того як Джінні Візлі викинула щоденник Тома Реддла, у Хогвортсі настало кілька місяців спокою. Наступна атака повинна була відбутися тільки в день матчу по квідичу між Гриффіндором і Пюфендуй, коли Герміона Грейнджер та Пенелопа Клічер були окупені.
Тепер же четверта атака на Персі Уїзлі стала жертвою! Це було різким відкиненням від канону.
Так хто ж цього разу знову відкрив Таємну кімнату? Джинні Уїзлі? Чи Гаррі Поттер, який тепер мав щоденник, спровокував це? Може, це був хтось зовсім інший?
Джон відчув, як його колишня впевненість повністю випарувалася.
Він не міг змиритися з гіркістю, бо був занадто самовпевнений у тому, що приблизно знання сюжету дозволить йому діяти безкарно.
І момент не міг бути гірше. Єдиний раз, коли він допустився помилки в цьому семестрі - повернувшись у гуртожитку пізно — був саме той момент, який Василіск почав атаку. Якщо б він не зробив такої обережності наперед, то сам став би жертвою.
Усе це здавалося одним з тих жорстоких поворотів Фейта.
Але більш терміново Джон зрозумів, що у нього є проблема.
Йому потрібно було негайно повернутися в загальний зал Пуффенда. Якщо буде занадто пізно і хтось помітить, що його немає в гуртожитку, він відразу стане головним підозрюваним у нападі.
Але повернутися було нелегко. Він не знав достатньо секретних проходів через Хогвортс, а єдиний шлях, яким він міг пройти, охоплював небезпечну відстань близько до місця злочину. Першокурсник не мав права там з'являтися.
У Сергію Павліва теж не було вибору. Навіть з його спритністю не було гарантії, що він зможе прослизнути повз таких могутніх чарівників, як Дамбльдор, Снейп чи Макгонагал. Чуже східноєвропейське обличчя, яке блукає по коридорах, тільки посилило би підозри.
Справа ставала серйозною складною...
Єдине рішення здавалося перемінення в когось, хто міг би вільно пересуватися по замку.
...
Професор Северус Снейп також прибув у коридор між замком Хогвортс і вежами Коґтевран.
Його погляд був холодним і неважливим, як завжди, але тепер в ньому була рідкісна серйозність.
Його, схоже, теж притягнув сюди шум.
- Що сталося? - Він гукнув.
У коридорі він побачив, як на підлозі і двох хлопчиків з Гріффіндору один стояв на колінах та плакав.
— Поттер? Уїзлі?
Гаррі Поттер потемнів, побачивши Снейпа.
— Була ще одна атака... - Пробурмотів він.
— Я вижу. Мені не потрібно, щоб ти мені про це говорив! — Снейп відповів різко. — А тепер чому ви тут? Чому ви завжди двоє першими бачите ці напади?
— Я... — Гаррі на мить втратив дар мови.
На щастя, у коридорі пролунав звук бігаючих кроків і туди прибігла юрба вчителів та учнів.
Попереду йшов Альбус Дамбльдор.
- Що відбувається, Северус?
« Є ще одна жертва », — відповів Снейп, ненавмисно знизивши голос. - З Гриффіндору...
— Уїзли... « Професор МакҐонаголл похитнулася, — каже він. — Це був шокований випадок ». - Це неможливо...
Усі розуміли, що вона мала на увазі. Згідно з чутками, монстр із Слізіна нападав тільки на маглів або сквібів. Але Персі Уїзлі був щирим чарівником, і одним з найкращих учнів шостого курсу.
— Жертва була не одна, Альбусе, Мінерва... — Відкрився голос професора Філіуса Флітвіка з вежі Когтевран.
Він допомагав мадам Помфрі нести високу дівчину з довгим волоссям, дивно і незручно виглядало це видовище.
— Міс Клірвотер також була атакована, біля бронзового кільця у формі орла на вершині вежі... Вона теж скам'яніла! — Професор Флітвік сказав, і в його голосі лунали смуток та обурення.
За ними кілька старших студентів з Когтеврану несли великі дерев’яні двері, на поверхні якої все ще був застиглий слід від дзьоба орла.
— И... Дверний молоток, залишений леді Когтевран, тисячолітній символ її мудрості, також перетворився на камінь!
Всі раптом зрозуміли, чому зазвичай спокійний професор Флітвік був так розгублений.
— Зрозуміло... — Професор Дамбльдор нахмурився і нахилився, щоб оглянути застиглі тіла Персії Уїзли та Пенелопи Кліор.
- Можу я припустити... — Снейп почав повільно з похмурим виразом обличчя. — Мабуть, міс Клірвотер спершу поставив собі мету. Вона і дверний молоток у вигляді орлиного дзьоба були атаковані разом... Але істота не очікував, що там буде містер Уїзлі. Почалася запекла боротьба, і врешті-решт містер Візлі теж був покаменний, але нападник був поранений.
Всі подивилися на кров на підлозі і на паличку, все ще стиснуту в руці Персі Уїзлі. Багато з них мовчки кивнули.
Однак Дамбльдор залишився стурбованим. Він різко вдихав повітря, наче намагався вловити дивний запах і потім більш уважно оглянув криваві плями.
— Северус, будь ласка, приведи Сільвануса і Хаґріда.
— Да, директор.
...
Снейп повернувся, щоб виконати наказ, але не встиг далеко відійти, як зустрів одного з учнів.
— Стой!
За його командою старшекурсник з Пуффендуя зупинився.
- Що відбувається, професоре Снейп? Що це був за шум? — Він запитав, чи не дуже дихає.
Снейп одразу впізнав його. Це був Габріель Трумен, староста Пуффендуя.
— Ще один напад, містер Трумен, — холодно сказав Снейп. - Вам слід повернутися до загального зал Пуффенда і попередити інших, щоб вони залишалися всередині.
— Зрозуміло, професор.
Труман кивнув і повернувся, щоб піти.
Снейп продовжив свій шлях до забороненого лісу... але на півдорозі його спантеличило одна обставина:
Габріель Трумен завжди називав його "сер", а не « професором".
https://literna.net/uk/books/203-khohvorts-vlashtuvannya-krashchoho-uchnya