Імператриця, яка подивилась на непроханого гостя, здавалась.
- Якщо хочеш його вбити, вбий його.
Імператриця, побачивши рожеволосого юнака, намагалася приховати свій страх і показати самовладання. Тоді Рута впала на підлогу, коли магія придушила її.
- Кхе, хе-х!
Рута не хотіла дивитися на Імператрицю, можливо через її несправедливу поведінку з боку матері. Рутай витягнув з-за пояса невеликий пістолет, заряджений магічними кулями.
- Я прикінчу тебе першим.
Чарівні кулі, зроблені для того, щоб ті, хто не володіє магією, могли здійснювати магічні атаки. Пулі, які також можна використовувати як звичайну зброю були корисні проти монстрів і чарівників. Рутай направив кульою пістолет на Астера.
Бум!
Але пістолет вибухнув перш, ніж Рутаї встиг натиснути на спусковий гачок.
— О, боже мой!
Рутай боровся від болю, схопився за праве зап'ястя, яким він більше не міг користуватися. Катався по підлозі і кричав, як раніше.
— Аааa~
Всі, хто спостерігав за сценою, кричали. Невдовзі після цього всі консули й дівчата почали втікати, залишивши тільки Імператрицю. Крича, вони вибігли з кімнати так швидко, як тільки могли, залишивши свого пана одного. Імператриця подивилася так, ніби збиралася вбити своїх прибічників за дверима. Зрадники. Імператриця подивилася на Астера з непристойним виразом обличчя.
- Ти нарешті помстишся, так що тепер я щаслива.
— Месть?
Голова Астера злегка схилилася набік, наче дивуючись.
- Ти влаштував такий безлад у палаці і прикидаєшся, що не знаєш?
Від страти герцога Літхі до відсилання букета квітів Квінсі біологічної матері Астера, до спроб вбивства самого Артера знову і знову, і 100 років тому сім'я Гіллет та Ельбаха об"єднали зусилля, щоб знищити Королівство Духів Алек.
Імператриця згадала, що її другий син сказав про "карму".
То ось чим все закінчується? Імператриця завдавала Астеру більше зла, але це було несправедливо. Вона ніколи не могла забути, що Лідіана забрала чоловіка Імператриці і образила її. Крім того, вона втратила чоловіка, але люди співчували імператору і Лідіані.
Це було ганьбою.
Імператриця не шкодувала за Астерою. Натомість те, що вона зробила, здавалося виправданим. Астер, який подивився в очі Імператриці, кивнув, ніби все зрозумів.
- О, ти це маєш на увазі.
Усміхнувшись, він повільно наблизився до Імператриця. Імператриця мало-помалалу відходила, сама того не усвідомлюючи.
- Звичайно, я так і хотів зробити, поки не потрапив сюди. Заради тих, чия кров зараз тече в мені ...
Астер тихо розсміявся. На перший погляд, це був дуже приємний низький тон для тих хто не знав ситуації.
- Є одна річ, в якій ти помиляєшся...
Астер простягнув руку і витягнув Квінсі, встроминутий у найближчу вазу.
- Моя мати ніколи не хотіла місця Імператриці.
Було дуже приємно бачити, як Астер тихо заткнувся носом у Квінсі. Цей Квінсі, смертельна отрута для людей Царства Духів, аж ніяк не впливає на нього з кров’ю змішаною. Імператриці знову почали виживати.
- Вона просто хотіла привернути твою увагу, твоє увага...
- Що?
Імператриця засумнівалася в невідомій мові.
- Що ти маєш на увазі...
- Я такий же, як моя мати.
Тук. Астер затоптав Квінсі ногами, упустив його. Червоний сік забруднив килим.
- Якщо у тебе немає цього, ти зламаєш це.
У мене мурашки по шкірі. Імператриці побіліли і незабаром почали синити.
- Про що ти говориш?
— Моя мати не цікавилася мертвим Імператором.
І знову по тілу Імператриці повтікали мурашки. Цього разу вона похитала шиями і плечима.
- Я не розумію... Ти несеш нісенітницю.
Імператриця заперечувала це, хоча й не розуміла, що Астер говорить правду. Ні, вона хотіла це заперечувати. Її тіло тремтіло від нервовості через невідомого небажання.
— Ни за що... Цього не може бути.
Може бути, це тільки їй здається, але десь я відчула погляд на себе. У цей момент піднявся холод, що навколишнє повітря пішов вниз.
- ... Мені погано!
Астер попрямував до Імператріце, очевидно не зацікавлений її тремтячим виглядом.
Астер, який був поряд з Імператрицею, нахилилася і подивилася на неї зверху вниз.
- Помста крові та плоті закінчується. Від тепер все по-іншому.
Руйнуючи імператорський палац, безсердечні очі, в яких навіть не було гніву або образи, повільно ожили.
- Тобі не слід було торкатися Кайле Веста.
***
Коли я і моя компанія добралися до палацу, усі були вражені видовищем. Місце, що проходило повз Астер, було просто в безладді. Проблема полягала в людях, які отримали поранення, не кажучи вже про руїну.
— Стефан.
Так що у мене не було іншого вибору, крім як зробити це. Я ніколи не хотіла брати з собою Стефана, який плакав по Астеру, але не було вибору, крім як зробити це, беріючи його за комір.
- Вилікуй і спаси кожного, хто хоч якось може зцілитися!
Степан, чиє обличчя зблідло, похитав головою, наче в агонії. Тому що я туго натягувала його крават.
- Тут занадто багато людей. Неважливо, наскільки я хороший в лікувальній магії...
- Ти сказав мені взяти тебе з собою!
це...
У той божевільний момент, коли ми придушили Рицарів-хранників на площі, до нас підійшов Стефан. Я залишила його у Весті, тому що він турбувала мене, але він погнався за Астером, бо хвилювався. Я привела його за умови, що він не буде мене турбувати, але коли я побачила стан Імператорського палацу, я подумала, це було б добре привести Стефана.
- Я не можу, їх занадто багато. Навіть якщо я виллю всю свою магію, цього недостатньо...
— Я дозволю тобі залишитися з Астером на все життя.
- Я зроблю це.
- Ти повинен вилікувати якомога більше. Не смій... Не дай їм померти!
Здавалося б, я погрожувала Стефану, насправді це була мольба. Я хотіла врятувати життя людей, яким завдав болю Астер. Будь ласка, не допускайте крові на руках Астера стати гущем і не дозволяти його гріху ставати глибшим.
Руїт видав магічний сигнал. Мені довелося звернутися за допомогою до чарівників з вулиці Реддл, 56 і всіх чаклунів вежі та із Маркісу Веста, які все ще знаходяться на площі.
- Ті, хто зараз дихає повинні якось вижити. Отже, Руіт, допоможи Стефану врятувати поранених.
Руіт спотворив обличчя, спостерігаючи за тим, як люди помирають у потопі. Він зітхнув, як ніби йому було боляче просто дивитися на це.
- Це буде складно, але я постараюся.
Я була вдячна Руіту за те, що він не відмовився від « можливого».
— Коли прибудуть чарівники, відправте їх до центрального палацу. Там також постраждало багато людей.
Руіт кивнув головою. Я переглянула план і розповіла лицарам, які пішли за мною.
- Тепер ми маємо знайти когось без допомоги Руіта. Будь ласка.
- Все буде добре? Палацовий мур все ще дріже.
Серена з тривогою подивилася на палац.
- З нами нічого не буде. У нас є захист Шіцуро.
Я посміхнулась Серені.
- Шіцуро може запобігти нападу Астера, так що ви не постраждаєте.
Серена, Ліліт і Ніколас нарешті відчули полегшення.
- Команди по двоє, одна команда для Кайруса, а інша для Хельмуса, чарівника.
Команда була обрана як Ритаус і Ніколас, Серена та Ліліт відповідно.
- Я хочу бути з сером Кайлою... Ах!
Рітаус схопив Ніколаса за комір і витріщився на нього, який збирався сказати якусь нісенітницю.
— Тоді ми спочатку оглянемо підвал Імператорського палацу.
Потім, не звертаючи уваги на Ніколаса, який боровся і кричав, він потягнув його вниз по сходах у підвал.
- Тоді ми побачимо, що нагорі...
Ліліт нахмурилась, дивлячись на палац, який ось-ось повинен був розвалитися навпіл. Я пройшлася по будівлях Імператорського палацу один за одним, які все ще залишалися недоторканими.
— У нас все ще є Північний палац, де колись жили чарівники. Хельмус може бути там.
Ліліт і Серена кивнули й поспішили до Північного палацу. Я подивилася на центральний палац, який все ще трохи тремтів. Решта, здавалося, вагалася навіть зараз.
Можливо, Астер десь тут у Центральному палаці. Можливо, він пішов до Імператриця. Я побігла по сходах з Шует у правій руці. Сподіваюся, ще не надто пізно. Коли я подивилася на руїнний палац, моє серце здавалося розбитим.
Астер.
Астер.
Астер.
Я думала, що все буде добре, тому що я змінила своє майбутнє оригінальної роботи. Але те, що я змінила, було долею моєї сім'ї, а не Астера. У Астера була доля, яку він повинен був виконати. У початковій історії, з Францом чи без нього, він стикнеться з майбутнім, рано чи пізно.
Це була особлива епопея, яка була тільки в Астера. Чи не тому, що навіть це майбутнє було відкладено на три роки через моє втручання? Астер тепер руйнував Імператорський палац ще страшніше, ніж оригінальний.
- Я буду Імператором, який знищить Ельбаха.
Я згадала, що сказав мені Астер.
- Так що залишайся зі мною, Кайла.
Хлопче, це не так, як ти обіцяв.
— Будь поруч зі мною.
Ти просив мене залишитися з тобою. Ось чому я сказала тобі, що буду поруч з тобою... але чому ти зник першим, чому прийшов у палац один?
У мене боліли очі. Зір знову став розмитим і непарним. Щось тепле впало мені на щоку. Я грубо витерла її рукавом. Як би там не було, але здавалося, що Астер зник. Здавалося, що він назавжди зникне у своїй долі, яка була створена оригіналом. Як він сказав, він іде по шляху руйнування з Ельбаха.
Можливо, доля Імперії Ельбаха закінчиться сьогодні. З силою Астера всі землі Імперії висохли б, трава засохла й вижили тільки ті, яких захищає Шіцуро.
Как я.
— Ха!
Сльози виринули в мене з очей, коли я бігла по тремтячому коридору. Не йди, Астер. Я буду твоїм лицарем до кінця свого життя. Я згадала, як він зробив мені пропозицію, показав ювелірне кільце завбільшки з очне яблуко.
Тоді це дійсно був жарт? Ти хотів бути зі мною весь цей час. Три роки тому... Правда.
Я згадала Астера, який ридав, намагаючись мене зупинити, тримаючись за мій підол з раною на правому оці.
Так, я повірю в це. Справжні почуття Астера... Так що я зупиню це. Щоб Астер більше не міг шкодити людям.
Швидкість мого бігу була швидше, ніж будь-що інше, тому що Шует був відкритий. Коли я піднялася сходами, то легко стрибнула з сходинок.
— Астер!
Я кликала його на ім'я з усіх сил.
— Астер!
Забутий коридор Імператорського палацу був у руїнах, його величний вигляд не міг і згадати.
— Відповідай мені, Астер!
Великі вази та консолі, що прикрашали коридор, впали і на підлозі був безлад. Чим глибше був коридор, тим темнішим і яснішим відкривався декор стелі. Кімната, де знаходиться Імператриця, розташована поруч. Дві подвійні двері вже були в пошарпаному стані. Я увійшла в кімнату без коливань.
— Астер!
У кімнаті був безлад. Завіски були зірвані, і Квінсі був розкинувся всюди. Поряд з ним був принц Рутай, чиї права рука була спотворена і кровоточила, який втратив свідомість. Перш ніж я встигла зрозуміти, чи мертвий він або все ще дихає, я побачила Астера і Імператрицу.
Вона дійсно Імператриця?
Незважаючи на мої спогади, Астер тремтіла сивоволасна жінка. Я, ймовірно, не дізнався б її, якби вона не була одягнена в своє звичайне домашнє плаття з золотою вишивкою.
Чому вона раптом стала такою старою?
Імператриця була людиною, яка зазвичай виглядала так молодо, що важко було згадати її справжній вік. Проте Імператриця, яка сиділа і дивилася на Астера, виглядала сповненою страху.
Я не знаю, що ти зробив з Імператрицею, але незважаючи на те що я покликала його увагу Астера було спрямовано на неї. З його руки вирвалося фіолетове світло. Я інтуїтивно зрозуміла, що він уб'є Імператрицю найболючішим способом.
— Астер, зупинись!
Я відразу ж стрибнула на Астера і обняла його за спину.
— Стой, стой!
—...
Рука Астера наближалась до Імператриця. Пурпурова мана все ще блистіла в його руках, але він був схвильований і поступово відновив стабільність.
— Кайла?
Його голос звучав тихо. Я кивнула головою.
— Да, это я.
— Не зупиняй мене зараз. Якщо я залишу її в спокої, вона знову підкине Кайлу небезпеки.
Я похитала головою, заткнувшись йому в спину.
- Ні, він більше не зможе цього робити.
Імператриця, яка постаралася зі своїм сивим волоссям, все ще тремтіла від заціпеніння.
- Ти прощаєш її?
Я відчула гнів, який розтанув у голосі Астера.
— Нет, я не прощаю ее.
Я згадала свого покійного дядька і мертвого двоюрідного брата. І Адела і Лоіс, які зрадили нас... Я вклала силу в обидві руки, які захопили Астера за талію.
- Ми не повинні мститися самі. Ми можемо залишити це на розгляд Імперського закону.
Пурпурна мана Астера все ще не зникла.
- Будь ласка, Астере, залишайся зі мною назавжди. Не роби цього більше.
Я не хотіла, щоб він був божевільним безсердечним тираном, як оригінал. Натомість я сподівалась, що він житиме в майбутньому, яке повністю відрізняється від оригіналу. Буде нормальним і щасливим.
- Ти залишишся зі мною назавжди?
З голосом Астера чарівне світло в його руці поступово згасає.
— Я так вирішила! Скільки разів я повинна тобі повторювати!
—...ха-хо.
Я могла відчувати відлуння низького голосу. Це було схоже на шепіт.
— Так, можливо... Кайла, можливо, змогла б це зробити.
Що це таке, що ти можеш мені щось зробити? Але Астер впав на місце замість того, щоб відповісти на моє питання.
Бум!
— Астер!
Коли велике тіло безпорадно впало, на покритій килимом підлозі почувся глухий важкий звук.
— Хііку!
Седовласова Імператриця подивилася на Астер і швидко поп’ялася, очевидно більш здивована.
— Астер, очнись, Астри!
Я сильно шлепнула Астера по щоці. Проте Астер не зрушив, і все його тіло похитнулося. Я відчувала, як його тіло поступово охолоджується. Я боялася. Через холод його тіла мені здавалося, що в голові стає все холодніше.
— Нет, прокинься. Астер, що з тобою не так?
У кімнаті Імператриці було лише чотири людини: божевільна імператиця, Рутай без свідомості, я і Астер, але чомусь здавалося, був хтось ще. Крім того, було відчутно не одну чи дві присутності. Я відчула озноб. Повітря поступово охололо, незважаючи на літню спеку.
— Не забирайте Астера!
Я кликала до створінь, яких навіть не бачила. Я і сама відчувала себе божевільною. Але без нього я не витримала.
- Досить, припини це!
Астер народився і жив без усякого благословення. Так самотньо бути людиною, якої не існує в цьому світі і закінчити ось так.
— Будь ласка, дозволь йому жити своїм життям зараз!
Сльози потекли знову по моїх щоках. Я витерла сльози рукавом. Зараз у мене не було на це часу.
— Руит.
Я кинулася, щоб підірвати аварійну магічну спалахи від Руіта з вікна.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata