***
Я очікувала, що Імператриця почне будь-які дії, але було ще рано для цього. По дорозі додому після зустрічі з Імператрицею Альто ми відчули дивну атмосферу, як тільки в’їхали до Маркізат Весту.
- Що це відбувається?
Навколо нікого не було. Під час важкого сільськогосподарського сезону тут було багато людей, які працювали на городах, полях і фермах. Всі двері були щільно закриті, а штори опущені. А зараз було спекотне літо...
— Це дивно. Я не думаю, що щось подібне було сьогодні вранці...
Альто теж нахилив голову набік.
— Здається, що за дверима є підозрілі люди.
У густонаселених районах були чоловіки в охайних одязі. Були обличчя, які я бачила вперше, а за поясами були гвинтівки.
- Хто вони? Зупиніть карету прямо зараз!
Я спробувала зупинити карету, але Альто зупинив мене.
- Щось тут не так, Маркиза. Буде небезпечно, якщо ви зараз вирішите вийти.
Чоловіки спостерігали за мною і Альто в кареті. Якби я зараз озброїлася Шует, ці чоловіки з великою рушницею змогли б здолати мене.
Але це дивно. У мене не дуже добре передчуття з цього приводу.
Як і Альто, я також відчувала, що виходити було б небезпечно. Така ситуація може стати пасткою зараз, коли людей майже заманили.
Нехай люди розберуться, займеться розслідуванням, коли ми повернемося додому. Коли я наблизилася до особняка з такими думками, то відчула надзвичайну зміну на території, яку відчувала якийсь час тому, було дійсно дивним. Це тому, що люди в такому одязі оточували наш палац. Дуже знайомі мені обличчя.
— Ты уже вернулась, Кайла?
Лоіс у формі "Ріцарів-Хранників" привітав мене.
- Що відбувається?
Я викликала Шует всередині рукава розмірів з шило, щоб ніхто не зміряв його.
- Не всі з тобою погоджуються, Кайла.
Це було те, що я вже знала.
- Лоіс, ти нарешті зрадив мене?
Поглянувши на Лоіс, я почула позаду себе інший голос. Знайомий жіночий голос.
— Ми з Лоісом не віддавали тебе. Ми тільки що зробив вибір на користь нашої сім'ї.
Адела, як і Лоіс, носила форму Рицарів-хранників.
— Выбрали?
Адела і Лоіс викинули аркуш паперу з кишень, коли я запитала. Розгорнувши складений папір, я побачила друк Імператриці. Це було те ж саме, що і я отримала раніше.
- Мені повідомили сьогодні вранці. Кайла, приблизно через чотири години пройшло після того, як ти пішла?
Слова Адели дали мені уявлення про час. Мабуть, після зустрічі з Імператрицею і від’їздом із палацу.
— Я впевнена, що сім'ї Шуманікс і Демірофф перебувають у такому ж стані, як ми.
Лоіс і Адела витягли мечі на певній відстані від мене. Не схоже, щоб він був зроблений з металу з серебристою блискучою поверхнею. Матеріал, який я ніколи раніше не бачила.
Що це?
Адела і Лоіс показали свій намір напасти на мене, так що я не могла відступити. Я відразу змінила форму Шуетти, сховану в рукаві на довгий меч. Шует, що світиться, тихо оголосив про свою присутність. Погляд Адели розслаблено торкнувся Шует.
- Знаєш що, Кайла?
Адела почала поступово скорочувати відстань від мене.
- Я мріяла про Шует ще з дитинства. Я завжди мріяла про нього. Якщо я стану лицарем, то одного дня зможу володіти Шует. Я з родини Веста, так що подумала, що у мене буде шанс.
Я міцніша стиснула Шует і втупилася на Аделу.
- Але він не став моїм.
У голосі Адели відчув себе самотнім.
— Справа в тому, що я не хотіла народжуватися зі своєю сім'єю, яка не є головною... (Гороче, вона має на увазі, що хотіла б народитися в сім'ї, від якої вже йде по гілках дерева родичі)
Я трохи розуміла думки Адели. Тим більше причин, по яких у них не було б шансу, коли ми з Францом стали майстрами Шует і Шицуро.
— Перестань тремтіти, Адела, давай покінчимо з цим.
Роздратований голос Лоіса пролунав збоку. Лоіс, як і Адела, скоротила розрив між мною.
Мої знання, Адели і Лоіса були неперевершеними. Ось чому вони хотіли конкурувати за право володіння Шуетт, але навіть без нього я перевершувала їх, так навіщо вони намагаються боротися зі мною, коли я викликала Шуетт?
Невже вони у щось вірили? Ми скоро це з'ясуємо. Я не дала Аделе шансу піти першою, я пішла в атаку першої. Адела мала багато відкритих ділянок. Від пози до підняття меча, хоча в мене було багато нагод напасти на неї, здавалося, вона не мала наміру захищатися. У той момент, коли я відчула себе дивно...
Стоп!
Атака була заблокована, за такий короткий час, що я не помітила її, Що здавалося неможливим. Ні, це не було схоже на те, що Шует відмовлявся атакувати Аделу. Це було те саме відчуття, яке я відчула, коли атакував Астера з Шуетт, відчуття що атаки взагалі не спрацювала. Адела посміхнулась мені.
- Ти зараз здивувалася цьому теж, вірно? Я ніколи раніше не бачила такого обличчя у тебе.
Бах!
Меч Лоіс встромився мені у ребра. Це було тому, що я була збита з пантелику, коли моя атака на Аделу не спрацювала.
- Ви тепер на боці Імператриці?
Прошепотіла я, стоячого ззаду Лоісу. Це було не тому, що я хотіла прошепотіти, а тому що мій голос зірвався через раптовий біль.
- Це швидше переговори, ніж вибір.
Я стиснула бік, намагаючись зупинити кров. Я впала з розуму від болю. Я втратила забагато крові. Мені було цікаво, що це була за зброя, якою мене вдарили. Це не метал, але що це таке, з чим на мене так легко напали? Я не знала, що таке безпорадність.
Упала.
Я впала на місці, тримаючись за свою рану. Потім слабкий фіолетовий світло вирвалося з червоної стрічки, обгорнутої навколо однієї з моїх рук. Це була стрічка, яку Астер обмотав навколо мене.
Маркиза!
Я чула, як Альто покликав мене після того, що його спіймали й здолали декілька озброєних чоловіків. З гуркотом хтось вдарив Альто по голові, і Алто впав на місці.
- А тепер припини дихати! Ми зможемо захопити Шует.
Для Адели голос звучав неймовірно холодно. Я відчула, що хтось наближається до мене.
— Це все для сім'ї, Кайла.
Лоіс, з нічого не висловлюючою особою, потрапив в поле зору.
— Все це... Для нашої сім’ї?
Я витріщилася на Лоіса, задихаючись.
- Є тільки одна річ, яку сказав твій батько, з якою я згоден.
Лоіс схилився і нахилив верхню частину тіла. Коли я впав на підлогу, я міг більш ясно бачити його землю.
— Не приймаю жодної сторони, — сказав він. — Ти можеш нажити ворогів з обох сторін.
Лоіс високо підняла незнайомий мені білий меч. Гострий кінчик меча повернувся до мене.
— Бувай, Кайла. Ти була такою нерозумною головою родини.
Як тільки меч Лоіса повернувся до мене, фіолетове світло з червоної стрічки, обернутої навколо однієї з моїх рук, став сильнішим.
Водночас мій зір поступово затуманився.
***
- Каяла, ти в порядку? Кайла!’
Я почула, як хтось кличе мене.
« Відкривай очі, Кайла! »
Навіть у своїй далекій свідомості я задавала собі питання, що це за сон і чому він був такий шумний. У той момент, коли звук, який я чула, став яснішим і чіткіше, я раптом прокинулася.
— Кайла, Кайло!
- Я рада, ти нарешті прийшла в себе!
Леді та джентльмени, леді Кайла прокинулася!
Від голосного голосу моєї персональної покоївки Ремі все навколо гудело. Але в порівнянні зі звуком я не відчувала людей довкола мене. Судячи тільки по одному голосі, все здавалося, розмовляли на відстані. Я обережно розплющила очі. Довкола виднілися решітки.
В'язниця?
Коли я почала повільно рухатися, то відчула біль, наче мене розривали.
— Ха!
Я застохала, тримаючись за бік. Рана не коровотила. Дивовижно, що в порівнянні з болем кров не просочувала одягу.
- Я хвилювалася, бо думала, що ти помреш.
Коли я повернула голову, бо почула знайомий голос, то побачила сестру Дженію у в’язниці поодаль від мене.
- Ти прокинулася, Кайла! Я рада, я так рада!
— Кайла, ты в порядке? Ти мене чуєш?
Мама і Маріанн кричали на мене. Але вони також були замкнені в іншій тюрмі і не могли наблизитися до мене.
- Де... Мы?
На відміну від одиночної камери, де я була єдиною в’язнем, інші тюрми були переповнені людьми.
- Це Маркізат Веста. Це в'язниця у підвалі, Кайла.
Ремі, моя покоївка в іншій камері відповіла.
— У нас було таке місце в нашому домі?
Це було те, чого я ніколи раніше не бачила. Все, що у нас було в підвалі - це кімната, де Шует і Шіцуро повинні знаходитися. Щось ще, наприклад, кладка для продуктів? Вони також були недостатньо великими, щоб вмістити стільки людей.
— Адела и Лоіс робили это за спиною.
Моя старша сестра Дженія відповіла мені. Адела і Лоіса, які зрадили нас було більш ніж достатньо, але мені був цікавий один момент. Як він міг побудувати в’язницю такого розміру без відома власників?
— Деякі слуги куплені.
Голос Ремі був хрипким і похмурим. Я була дуже зла. І вони привезли своїх слуг, так що, робоча сила, їм явно вистачало.
- Дивно, що я жива. Я втратила так багато крові...
- Ми теж всі боялися...
Джені посміхнулася. Її запальна сестра у в’язниці виглядала на диво холодною.
- Хто мене вилікував? Рана була глибокою, але вона зажила.
Я обережно доторкнулася до рани в порваному одязі. Вона ще хворіла, тому що ще не зажила повністю, але не було ніяких ознак гній.
— Вона зажила природним чином.
— Эта рана?
Це була глибока рана від меча. Такі рани не можуть загоюватися самі по собі.
- Ти не знаєш, скільки ти знепритомніла?
Тільки тоді я зрозуміла, що назавжди покинула реальність.
— Скільки часу пройшло відтоді, як я знепритомніла.
— Мабуть, пройшов майже тиждень.
— Тиждень?
Я не можу в це повірити. Чи майстер Шует вилікується природним чином, коли він знаходиться на перехресті життя і смерті? Але моя мати відповіла на моє запитання.
— Червона стрічка, прив’язана до твоєї руки, продовжувала світитися фіолетовим.
Я почула про червону стрічку, яку Астер насильно зав'язав. Фіолетове світло виходило звідси?
— Фиолетове світло продовжувало окутувати тебе, поки ти непритомна. Можливо, це світло врятувало тобі життя.
Якщо подумати, то я побачила сонячне світіння з червоної стрічки ще до того, як впала без свідомості.
Відразу після цього я втратила свідомість.
- Коли ти знепритомніла всі відбувалися якісь аномалії. Боже мій, сталося саме землетрус. Я думала, що ця в'язниця зруйнує і ми будемо розчавлені на смерть.
Джія здригнулася.
— Землетрус? У новому пророцтві Чарівної вежі не було такого стихійного лиха...
- Це правда, що стався землетрус. О, я чула грім. Стук був таким страшним.
Це був просто ідеальний час. Природа в біді, коли ми знаходимося у такому місці, як це.
- Погані хлопці... Вони залишили тебе тут, вважаючи... Ти помреш.
Моя мати пояснила ситуацію зі сльозами на очах. Кажуть, що цей фіолетовий світло захистив мене, коли Адела і Лоіс намагалися вбити мене. Світло створило щит і не дав дозволити убити мене. Я відчула себе дивно, коли почула цю історію. Це делікатно і тепло. У мене було дивне відчуття, яке я не могла виразити словами.
Я озирнулася в'язниці, щоб змінити тему.
- А як щодо мого батька і Франца? Решта у безпеці?
Я розумію, чому не бачу ніяких чоловіків у цій в'язниці, де ми замкнені.
— Зараз чоловіки перебувають в інших тюрмах.
Було багато родичів, які не були навіть у в’язницях, де тримали тільки жінок. Молодші сестри, які ходили зі мною на палацовий бал.
- А як щодо решти? Випадково, що-небудь не так?
Я хвилювалася, бо не побачила їх. Цікаво, чи сталося щось погане. Але обличчя в’язнів раптово похолодили.
— Навіть не говори про них.
- Про них не варто хвилюватися, коли ми самі не в безпеці.
За голосу сестри Дженія я помітила, що інші родичі тепер теж були на стороні Лоіса та Адели.
— Лоіс и Адела підкупили Демирофф ин Шуманікс.
Ще один з моїх родичів був розлючений.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata