« У вересні 25 - го — напад Кріса Веста та Ґільом Весту під час війни проти Імперії Кварц".
Франц мовчки читав записи сім'ї 200 - річної давності.
"Кріс Веста — Шует, а Гільом Весту - Шецуро розміщені у східних і західних фортах відповідно".
«26 березня. Східна фортеця. Локальна війна. Кріс Веста зникла."
«26 березня. Шует повертається в головний будинок Веста. "
«26 квітня. Репатриація власника - Кріс Веста. "
На цьому Франц зупинився.
Шует повернувся в підвал головного будинку Веста.
Репатриація Кріс Веста.
« Коли власник помирає, то Шует або Щіцуро повертається назад.»
Поки люди з роду Веста не помирали, вони були власниками Шует і Шіцуро. Ці зброї передавалися з покоління в покоління. Тільки після війни, як тільки власник Шует або Шіцуро став майстром, він міг володіти скарбами Веста.
— Альто!
— Да!
Франц і Альто піднялися зі своїх місць і побігли в підвал особняка. Вони схвильовано спустилися по довгих сходах. Глибоко під землею Франц відкрив двері, через які ще ніхто не проходив, крім членів сім'ї Веста.
— Я чекатиму тут, — сказав він. — Альто дав Францу смолоскип, який тримав у руці. Франц увійшов всередину один.
Десь два роки тому він зі своєю сестрою дали тут обітниці Шует і Шіцуро. Франц оглянув магічне коло і кам’яний вівтар, намальований у центрі підлоги. Орузи, в яких не було власників, були на вівтарі. Швидко оглянувши їх, Франц розслаблено видихнув. Шует там не знаходився.
***
Густий ліс. У його частіше бігла жінка з чорним волоссям. Не думаю, що вона заблукала. Незабаром я зрозуміла, що мені дуже знайомий силуетне дівчина, її довге чорне волосся і блакитні очі. Це був образ, який я завжди бачила в дзеркалі. Чому я там? Вона бігла і, заплативши, мовчала:
— Франц. Франц повинен бути тут.
Стіни особняка були настільки високими, що за ними ховалося місяць, а зверху була видно металеву решітку. Дуже знайомий особняк. Місце, де стояла Кайла Веста, було резиденцією герцога Литхі. Я була так здивована, що хотіла закричати, але не видала ні звуку. Будь ласка, зупинись, Кайла! Ти не можеш туди піти!
Дівчина була спіймана, коли намагалася таємно пробратися в особняку.
- Хто ти така? Вхід поза межами установи заборонено.
В оточенні чоловіків Кайла Веста ледве заспокоювала свій тремтячий від страху голос:
— Я... Я шукаю людину... Він там.
- Кого ти шукаєш? — Чоловік був саркастичний, не знаючи, що Кайла Веста була палацом.
— Франца Веста. Це мій брат. Я впевнена, він тут.
Однак на обличчях охоронців, перед якими стояла перелякана дівчина, промайнула злісний вираз. Чоловіки обмінюються поглядами.
— Выглядит красиво.
- Дуже гарно.
Це надто небезпечно. Треба бігти, Кайла Веста!
Дівчина злякалася, коли на неї чекали проблеми.
— Брата, кажеш, шукаєш? Ми тобі допоможемо.
— Так, ти ж навіть не знаєш як влаштовано особняок?
Чоловіки повільно наблизилися до Кайле. Звичайно, вона не була настільки нерозумною, щоб повірити в відверту брехню.
— Не підходьте близько! — Кайла навела маленьку гвинтівку, сховану в руках.
« Леді, така небезпечна річ не повинна бути в руках жінки, — сказав чоловік з пояса гвинтівку. — У нас теж є щось подібне.
Всі охоронці, які захищали маєток, були озброєні гвинтівками і мечами.
— Ну, підійди ближче, дівчина.
Кайла Веста тремтячою рукою натиснула на спусковий гачок.
Щелк! Щелк!
Вистрілила не було.
— Дитинко, ти хоч кулі перевіряла?
Моє серце боліло, коли я дивилася на відчайдушний вираз обличчя Кайли Веста. Хоч тепер біжи, Кайла. Будь ласка...
Чоловік схопив Кайлу за руку:
— Пішли шукати твого братика.
— Відпусти, не роби цього!
Я хотіла допомогти лише мовчки спостерігати за цією сценою. У цей час Кайла, вивернувшись, доторкнулася губами до свого зап'ястя:
— Шецуро!
Разом із світлом з’явився щит, який утворився навколо Кайли у прямокутній формі.
- Що? Що це?
Один з переляканих чоловіків намагався наблизитись до Кайле, але натрапив на блакитний щит. Зрозумівши, що щит працює, Кайла побігла прямо до входу в особняк.
- Тримайте її! Тримайте її!
— Вона злодумниця!
Багато лицарів кинулися до Кайле, але не змогли її зловити. Дівчина пробігла через резиденцію герцога Литхі.
— Франц! Франц! — Кайла з тривогою викрикувала ім’я брата. Очевидно, десь у цьому особняку знаходиться Франц, але дівчина не могла його знайти. Потім тіло Кайли накрила пурпурне світло мережі.
— Кха!
Синій щит, який захищав Кайлу Веста, миттєво зник.
- Так це Шіцуро.
Перед Кайлою Веста з’явилася дівчина з рожевим волоссям і в чорному платті Астер.
— Голос... — Кайла здивувалася на Астера, в якого чоловічий голос так не підходив зовнішньому вигляду. Озираючись назад, дівчина поцілувала на лівому зап'ястку, але Шіцуро не з"явився.
- Чому... як це... — Кайла дуже злякалась.
- Шіцуро не може йти проти мене. Я — нащадок короля Духів, який створив його — Астер повільно підійшов до закупованої в мережі Кайле, не думаю, що навіть Майстер знав.
Особу Астера, що посміхається, безжалісно гарно виглядає.
— Мой брат... Що Ви зробили з Францом?
Астер схилив голову на ім'я Франц, що зірвалося з губ Кайли Веста.
— Франц? Ха... - Астера торкнувся кінчику підборіддя Кайли, ви схожі.
Вираз обличчя Астера став похмурим. Потім пурпурні очі засяяли.
- Як я пам'ятаю... Ти наречена Рітауса?
Обличчя Кайли Веста помрячело. Однак вираз обличчя Астера був живим.
— АааАа!
Коли я відкрила очі, побачила стелю спальні. Швидко озиралася. Незначна структура, ще незнайома меблі. Я все ще знаходилася в особняку герцога Литхі. Все моє тіло покрилася холодним потім. Моє серце дуже билося. Мені приснився жах. Ні, не кошмар. Оригінал.
***
Тепер Астер почувався добре. Навіть коли він був сам, Астер ніби ширяв над землею. Тому він відкрив двері в кімнату Кайли без стуку. Погляд Кайли, що сидить перед чайним столиком і читає книжку, перемістився на Астера.
— Зараз 7:30, а ти вже встала? — Хлопець відчув якесь розчарування. Йому хотілося побачити Кайлу сплячого. Не в перший раз він так несподівано заходив до кімнати Кайли рано вранці. Але Кайла завжди вставала раніше, ніж сам Астер. Коли він заходив, Кайла вже була переодягнена. Сише, застебнуте на всі гудзики плаття з оббірками дуже фарбувало дівчину.
— Я звикла прокидатися о 5 - й ранку для тренування з фехтування, — спокійно відповіла Кайл, знову втикаючись у книжку. Астер відчув розчарування трохи сильніше: раніше, ніж сім ранку, хлопець прокинутися не міг. Як відчуваючи його стан, Кайла зачинила книгу і відклала вбік. Астер посміхнувся, йому сподобалося, що дівчина зробила це сама.
— Хочеш поснідати? — З посмішкою запропонувала Кайла. З моменту народження дівчини в герцогстві Литхи вони завжди снідали вдвох. Але тільки сьогодні Кайла сама запропонувала поїсти разом, і від цього обличчя Астера просяяло:
— Да, я голоден.
Астер потягнув за висяючу поруч мотузку. Через мережу сигналів по всьому особняку дзвіночок задзвонив на кухні, де над ним висіла табличка з наказом кімнати, в якій сідали шнурок.
— Щось подібне до будинку, — мовчазно оглядала людина Кайла.
— Домофон? Що це? — Астер з цікавістю нахилив голову.
— Не думаю, що зможу пояснити, якщо тут навіть телефону немає, — Кайла часто говорила дивні речі, які було неможливо зрозуміти іншим. Можливо, через те, що пам’ятала своє минуле.
- Що таке телефон? — Не опускався Астер. Кайла без роздратування постаралася пояснити більш імовірно:
— Уявіть собі чарівну пташку, яка може передати наказ або прохання ніби від тебе. Тільки це не птах, а телефонна трубка...
Астеру подобалося слухати історії про світ, яких він не знав. Історія повізки і літаючого корабля без магії була захопливою. На перший погляд, це звучало непрактично, і було важко зрозуміти принцип, але йому сподобалося обличчя Кайли, коли вона докладно пояснювала. Астер відчував, як щось тріпотить в його серці. Але сьогоднішня Кайла здавалася трохи втомленою:
Ми можемо зв'язатися з кимось, хто знаходиться дуже далеко.
Після пояснення дівчина відвела свій погляд. Астер, прищурившись, уважно розглядав Кайлу.
Дивно.
Вони приступили до сніданку, коли прибули слуги пішли. Часто задумуючи собі Кайла завмирала з виделкою в рота, вона майже не помічає Астера.
« Вона думає про інше! »
« Вона думає інакше! »
« Вона хоче негайно піти звідси! » — кричали духи. Бронь Астера вдерлася вгору:
- Про що ти думаєш?
Хоча духи могли читати думки людей поруч з ними, вони не знали, що саме відбувається в їхній голові. Астер хотів перевірити свої підозри, хоч і так вже знав:
- Може, ти хочеш додому?
Кайла опритомніла від думок, повільно підняла очі на Астера.
- Я ні про що не думаю. Просто... що Астер намагався зберегти невміння, але очі його зрадники тремтіли... я приїхала сюди незабаром після випуску. Як мені здати випускний іспит? Я можу зробити це пізніше? Ось що мене турбує.
Кайла намагалась говорити переконливо, але духи вихлюю шептали Астеру:
« Вона бреше! »
"Вона тебе зараз боїться."
« Вона зараз бреше нашому дорогоцінному Астеру!»
"Плохо!"
"Жахливо!"
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata