Води Тихого океану.
На поверхні моря трупи Кайдзю утворили плавучий килим, який простягався так далеко, як тільки міг бачити око.
Синя кров пошкодила все море в дивний колір індійського, а повітря був густим від їдкою вині і запаху гарі.
Це був не океан, це була бійня, чистилище, поле бою, де впали боги.
Інь У парила над морем, її дракони крила повільно змахували.
Вона більше не звертала уваги на Кайдзю, що з'являються із дна моря.
З цими відбилими силами монстри вже розбиралисяся інші.
Її погляд був твердо зафіксований на білій фігурі попереду.
Гуманоїд.
Це був перший раз, коли вона бачила гуманоїдний Кайдзю.
Маючи зріст двісті вісімдесят метрів, він був схожий рухомої білої гори.
Дванадцять пар білосніжних крил були розчавлені за його спиною, а розмах крил перевищував чотириста метрів і небо було зачинене.
Його тіло було вкрите щільними м’язами, наповненими безмежною силою.
Він був вражаючим, як ангел із Західної легенди — якщо б у ангела було люте обличчя і паща, повна гострих зубів.
Найдивовижніша частина була світло, яке виходить від усього його тіла.
Святий Світ, подібний до чуда.
Але Інь У відчувала, що всередині цього Святого Світу приховане безпрецедентне руйнування.
Цей монстр був дуже сильний.
Він був далеко за межами того, з чим могли порівнятися ті Кайдзю.
Можливо, вони не були одним видом.
Раптом хвиля сильного тремтіння затопила її серце.
Чотири вертикальні зіниці Інь У різко звузилися.
Білий ангел злегка підняв палець, і з морської глибин раптово піднялися десятки масивних тіней.
Ядерні бомби.
Ядерні бомби, які раніше були запущені військовими, збилися енергетичними імпульсами ще до того, як встиг зідетонувати і потонули на морському дні.
Вона думала, що вони вже виведені з ладу.
Вона не сподівалась, що їх виловлять.
Бігти!
Це була перша ідея, яка з'явилася в голові Інь В.
Вона не знала, чи зможе її тіло витримати ядерний вибух.
І вона також не хотіла це з'ясовувати.
З лютим помахом драконів фігура Інь У швидко відступила.
Але було вже занадто пізно.
Білий ангел посміхнувся.
Пасть, повна Кликів, була виключно розповіддю у Святому Світі.
Згодом світ засяяв сліпучим білим світлом.
— Бум... !
Десятки ядерних бомб колективно сдетонували в один і той же момент, з Інь У самому центрі.
Не одна, не десять, а десятки.
Найсильніша зброя в історії людства була вилита у це море на даний момент.
Масивний вогонь піднявся з поверхні моря, яка вилетіла на десять кілометрів у діаметрі, як новороджене сонце.
Вогняний шар розширювався і піднімався, розриваючи атмосферу, забруднюючи хмари та перетворюючи на пару морську воду.
Десятки грибоподібних хмар піднялися всередині вогняної кулі, а потім злились докупи і утворили стовпи прямо в небо.
Десять кілометрів, двадцять миль, 30 км -- він все ще стрімко піднімався.
Ударна хвиля поширювалася у всіх напрямках на надзвукових швидкостях, стометрове цунамі, яке пронеслося по цілому Тихому океану.
Вздовж Тихого океану.
Всі припинили те, що робили.
Солдати відкладали снаряди і дивилися вгору.
Танкисти висовувалися зі своїх люків і вдивлялися удалечінь.
Перероджені люди, які боролися з Кайдзю, замерли одночасно.
Всі вони в унісон подивилися на горизонт.
Там здіймався масивний вогонь.
Він був настільки величезним і сліпучим, ніби сонце вставало з моря.
Вогняний шар розширявся і піднімався, освітлюючи половину земного неба.
Ядерні бомби підірвалися.
Десятки ядерних бомб одночасно вибухнули.
Безчисленні Кайдзю перетворилися б у попіл в ядерному вибуху.
Але ніхто не був радий, тому що ядерні бомби не вибухають самі по собі.
Для детонації ядерної бомби потрібні певні коди, визначені процедури та деякі пускові механізми.
Тому для ядерної бомби вибухнути ось так було абсолютно неможливо!
Але саме це неможливе і сталося.
Ніхто не знав, що сталося в глибинах Тихого океану.
Але в системі викриття життя цей життєвий слід 9-го рівня все ще існував.
Він вже не був центром ядерного вибуху, і його життєві коливання були стабільними.
Вдарна хвиля пропливла Тихий океан безпосередньо і досягла прибережної зони.
Вітер вивів, і хвилі здихалися.
Всі знали, що незадовго до цього безпрецедентне цунамі захопить узбережжя.
На землі Рой все ще пожирав трупи Кайдзю, і досі шалено мчав уперед.
Але армія вже почала евакуацію.
Танки розверталися, артилерія вантажила вантажівки, а солдати втікали до узвишшя.
Ніхто не плакав, і ніхто не був ґрустен.
Ці емоції вже давно були розорені в клочику.
У їхніх очах було тільки одне — підготовка до наступної війни.
Щоб помститися за своїх зниклих товаришів.
Щоб помститися за Того Лорда.
У глибинах Тихого океану.
Наслідки ядерного вибуху поступово вщухли.
У десятках кілометрів звідти Білий ангел тихо ширяв над морем.
Святий Світло виходило від його тіла, формуючи область завширшки в десятки кілометрів.
Всередині цієї області не було радіації, високої температури чи ударної хвилі.
Вона ізолювала все.
Його темно-золотині вертикальні зіниці злегка звузилися, спостерігаючи за центром ядерного вибуху.
Аура на його тілі ставала все сильнішою і міцнішою.
Поверхня моря кипіла, і вода бурила.
Морська вода, яка випарувалася внаслідок ядерного вибуху перетворилася на парові хмари, які заступили небо і розмалювали все небо у сіро-білий колір.
Але хмари почали рухатися.
Вони закрутилися, зійшлися і почали осідати.
Всередині сіро-білих парових хмар почав проступати багровий колір.
Небо потемніло.
Хмари, що були розпорошені ядерним вибухом, знову зійшлися.
Вони покрили акваторію моря радіусом майже в сто кілометрів, важкі і низькі, ніби ось-ось готові були притиснути до поверхні моря.
Сонячне світло було повністю приховане, і світ занурився у темряву.
Потім багрова блискавка вибухнула всередині хмар.
Одна, дві, десять, сто спалахів.
Блискавка прорізала темряву, освітлюючи це мертве море.
Це не були звичайні блискавки, вони несли в собі життя, волю і руйнування.
Темні хмари в небі почали бурлити.
Глибоко всередині хмар щось пробуджувалося.
Багровий вертикальний зрочок відкрився всередині хмар.
Він був неймовірно масивним і холоднокровним, дивлячись зверху вниз на Білого ангела.
Другий, третій, четвертий слід.
Незліченні багрові вертикальні зіниці відкрилися в небі.
Вони були щільно згрозилися, покриваючи все небо, як очі Ада, що дивиться на смертний світ.
Усі очі спостерігали одночасно за ангелом.
Темні хмари продовжували поширюватися.
Баґрова блискавка і білий Світ св.
Світ поділився надвоє.
Одна сторона була Адом, багровим, як кров.
Одна сторона була Раєм, святим, як світло.
І на межі цих двох сил Серебристо-білий Гігантський Звірець повільно піднімався з моря в самому центрі ядерного вибуху.
Її дракони крила були істерзани, її екзоскелет був вкритий тріщинами, а кров капала вниз.
Але вона була все ще жива.
У центрі вибуху десятків ядерних бомб вона була все ще жива.
Вона підняла голову, і чотири багріових вертикальних зрочки пробили Святий Світ та темряву, намертво зафіксувавшись на Білому Ангелі.
Вона посміхнулася.
Ця усмішка була глибше Ада і далі Рая.
Драконячі крила розправилися.
На істерзастійній мембрані крил багрова блискавка заплясала знову.
Аура, яка набагато вища за попередній, виходила з Інь В!
Округляюча радіаційна енергія в цей момент також шалено хлинула у зламане тіло Інь У...
...
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira